Смекни!
smekni.com

Дезадаптація безробітних з особистісними, соматоформними і сексуальними розладами та її психокорекція (стр. 2 из 5)

До тематичного контингенту ввійшли 200 людей, які звернулися по допомогу до центру зайнятості: 100 чоловіків і 100 жінок віком від 19 до 59 років.

Серед обстежених було виділено дві групи: до першої увійшли 150 осіб із соматоформними розладами, F45 (67 чоловіків та 83 жінки), до другої – 50 людей із специфічними розладами особистості, F62.0 (33 чоловіки і 17 жінок).

У першій групі виділено дві підгрупи: 1-шу склали 84 особи (32 чоловіки та 52 жінки) із соматизованим розладом, F45.0; 2-гу – 66 осіб (35 чоловіків і 31 жінка ) з іпохондричним розладом, F45.2. При цьому в усіх обстежених першої групи було виявлено явні акцентуації характеру демонстративного, педантичного, збудливого, емотивного, дистимічного, застрягаючого та тривожного типів. У обстежених другої групи було діагностовано такі типи розладу особистості: емоційно нестійкий (19осіб), демонстративний (12), дисоціальний (12) та шизоїдний (7).

Окрім того, всі обстежені основних груп відзначали ті чи інші порушення сексуальної функції (послаблення лібідо, зниження або відсутність генітальних реакцій, оргазму та ін.). Проведений нами анамнестичний аналіз показав, що в 46±3% чоловіків і у 52±3% жінок першої й у всіх обстежених другої групи сексуальні розлади мали місце й до того, як вони втратили роботу.

Як контрольна група було обстежено 30 безробітних відповідного віку (15 чоловіків і 15 жінок), у яких не було виявлено якихось психічних відхилень або сексуальних розладів.

Методи обстеження. Усі пацієнти, які перебували під нашим спостереженням, пройшли всебічне комплексне обстеження, яке включало клінічні, спеціальні сексологічні, клініко-психопатологічні, психодіагностичні та соціологічні дослідження.

До клінічного обстеження входило вивчення анамнезу життя, дослідження соматичного (в тому числі неврологічного) статусу, стану психічного та сексуального здоров’я.

Акцентуації характеру обстежуваних визначали за методикою Г.Шмішека (1970), відмінності особистості – за методом MMPI в модифікації Ф.Б.Березіна зі співавт. (1976).

Стан сексуального здоров’я вивчали методом системно-структурного аналізу за В.В.Кришталем (2002). Цей метод передбачає дослідження за інтегральними критеріями і компонентами та складовими сексуального здоров’я, причому виокремлюються такі компоненти: соціальний, психологічний, соціально-психологічний, біологічний. Оцінюючи стан соціального компонента, виділяють соціокультурну та інформаційно-оцінну складові, біологічного – нейрогуморальну, нейрорегуляторну, психічну та генітальну складові.

Тип статевої конституції визначали в чоловіків – за Г.С.Васильченко (1990), у жінок – за І.Л.Ботнєвою (2005).

У процесі психодіагностичного обстеження пацієнтів вивчали спрямованість особистості, особливості виховання. Досліджували статеворольову поведінку безробітних, їхню задоволеність своїми сексуальними стосунками і подружньою комунікацією. Для вирішення цих завдань застосовували статеворольову шкалу Dur-MollL.Szondi (1960), яка дає змогу визначити маскулінність на біогенному рівні, та статеворольову ACL-шкалу A.B.Heilbrun (1981), яка дозволяє характеризувати маскулінні й фемінінні риси особистості на соціогенному рівні (Я-концепцію особистості), опитувальник подружньої комунікації Bienvenu (1982), що дає змогу виміряти подружнє щастя, шкали сексуальності W.E.Snell, D.Papini (1989), які дозволяють оцінити задоволеність подружжя своїми сексуальними стосунками. Було використано також опитувальник подружньої адаптації, заснований на параметрах сімейної адаптації D.H.Sprenkle, B.L.Fisher (1996). Вивчали також функціональність сім’ї і тип шлюбу (В.З.Кузьменко, В.В.Кришталь, 1988).

Із соціологічних характеристик вивчали рівень освіти, тривалість перебування обстежених у шлюбі, стійкість сімейних стосунків, загальний склад сім’ї, кількість дітей, стаж та характер трудової діяльності до втрати роботи, соціальні зв’язки, життєві умови, матеріальне становище (джерела прибутків).

Усі здобуті в клінічних дослідженнях дані оброблено за таблицями відсотків та їх помилок, результати психодіагностичних досліджень – за допомогою кореляційного аналізу із застосуванням критерію знаків та критерію Стьюдента.

Результати досліджень. Клінічне обстеження безробітних чоловіків і жінок показало, що їхній загальний фізичний розвиток та соматичний стан були в більшості випадків нормальними. Неврологічне обстеження приблизно у 1/3 чоловіків і дещо рідше в жінок дало змогу виявити розсіяну неврологічну симптоматику; вогнищевих порушень не виявлено в жодного з обстежених. У чоловіків вельми часто (41±3%) діагностувався хронічний простатит.

Водночас у всіх обстежених було виявлено ті або інші порушення психічного статусу: в першій групі в чоловіків частіше іпохондричний, у жінок – соматизований розлад; у другій групі у чоловіків найпоширенішим був емоційно нестійкий, у жінок – демонстративний розлад особистості, на другому місці за частотою й у тих та інших – дисоціальний розлад.

Вивчення стану сексуального здоров’я пацієнтів за його інтегральними критеріями дало змогу визначити, що в більшості з них був порушений психосексуальний розвиток, причому в жінок і в чоловіків із іпохондричним розладом, а також у жінок із розладом особистості (65±12%) позначалася його ретардація, але більш ніж у 1/3 чоловіків – передчасний розвиток. Частими, особливо в чоловіків із соматизованим розладом і жінок з іпохондрією та розладом особистості, були сукупні асинхронії статевого розвитку. Статеворольова поведінка була порушена також у більшості обстежених, причому у пацієнтів із соматизованим розладом вона була частіше трансформованою, а в чоловіків із розладом особистості – гіперрольовою. Дуже низькою була поінформованість обстежених у питаннях сексу, і всі вони неправильно оцінювали свою сексуальність.Серед типів сексуальної мотивації переважали гомеостабілізуючий та генітальний.

Статева конституція була слабкою або, дещо частіше, середньою, але серед пацієнтів зі специфічним розладом особистості у 58±9% чоловіків і 35±12% жінок – сильною. Майже в половини чоловіків обох груп були знижені адекватні ерекції, оргазм у жінок, особливо часто за іпохондричного розладу (68±8%), був притуплений, а оргастичність становила лише 10-30%. Сексуальне лібідо в більшості випадків було слабко вираженим, за винятком чоловіків і жінок із сильною статевою конституцією.

Таким чином, у безробітних чоловіків і жінок із соматоформними й особистісними розладами були порушені всі критерії сексуального здоров’я, за винятком статевої самосвідомості та психосексуальної орієнтації.

Системно-структурний аналіз за компонентами та складовими сексуального здоров’я виявив сукупне їх ураження, переважно психологічного, соціально-психологічного компонентів та психічної складової біологічного компонента, як причину розвитку сексуальної дисфункції та сексуальної дезадаптації.

Вивчення соціологічних характеристик безробітних показало, що вони були віком від 19 до 59, більшість – від 21 до 40 років, і мали середню освіту, проте багато пацієнтів другої групи (51±8% чоловіків і 40±10% жінок) – вищу або незакінчену вищу. Більшість обстежених перебували у шлюбі (від року до 15 років), розлучені були частіше чоловіки й жінки зі специфічними розладами особистості. Більшість родин (94±3%) мали дітей, найчастіше по одній дитині, і мешкали у власному житлі (89±3%) самостійно (85±3%).

Переважна більшість обстежених жили на утриманні родичів і близьких, рідше – на допомогу по безробіттю, лише незначна частина мали випадкові заробітки. Трудовий стаж до втрати роботи становив у першій групі від року до 10 років, у другій – від 11 до 30, причому обстежені були переважно працівниками фізичної праці (85±3%), за посадою були виконавцями (89±3%) і часто міняли місце роботи, особливо особи з емоційно нестійким розладом особистості.

Більшість чоловіків – 80±3% у першій і 68±7% у другій групі – не збиралися розлучатися зі своїми дружинами, тоді як відповідно 78±3 та 70±6% жінок, навпаки, думали про розлучення або робили спроби розлучитися.

Дослідження відмінностей особистості та характеру безробітних показало, що у всіх чоловіків і жінок із соматоформними розладами мали місце явні акцентуації характеру: за соматизованого розладу в чоловіків найчастіше педантичного (53±9%), у жінок – демонстративного типу (48±7%), а за іпохондричного розладу – в тих та інших – тривожного типу (відповідно 48±9 і 68±8%). У чоловіків і жінок доволі часто траплялися також емотивна та застрягаюча акцентуації. Порівняльний аналіз дав змогу з’ясувати зв’язок між акцентуацією характеру і типом здобутого обстеженими виховання. Так, особи з демонстративною акцентуацією здобули виховання за типом потураючої, а з педантичною та застрягаючою – за типом домінуючої гіперпротекції. Виховання в умовах жорстоких взаємин сприяло загостренню збудливої, а гіпопротекція – тривожної та емотивної акцентуації. Підвищена моральна відповідальність призводила до загострення дистимічної акцентуації характеру.

У процесі дослідження відмінностей особистості наших пацієнтів за методикою ММРІ було виокремлено три варіанти усередненого профілю їхньої особистості. Перший із них (35±3% обстежених) характеризувався підвищенням на шкалах депресії, психастенії, соціальної інтроверсії та зниженням на шкалі гіпоманії (рис.1).

Другий варіант (27±3%) відзначався підвищенням на шкалах істерії, психопатії, гіпоманії та зниженням – на шкалах мужньості–жіночності, а також на шкалі соціальної інтроверсії (рис.2). У третьому варіанті (40±3%) спостерігалося підвищення профілю на шкалах невротичної тріади – іпохондрії, депресії, істерії, а також шкалах ригідності, соціальної інтроверсії та заниження на шкалі психопатії (рис.3).