Смекни!
smekni.com

Дезадаптація безробітних з особистісними, соматоформними і сексуальними розладами та її психокорекція (стр. 3 из 5)

Рис.1. Перший варіант усередненого профілю особистості чоловіків і жінок


Рис.2. Другий варіант усередненого профілю особистості чоловіків і жінок

Перший варіант відзначався у переважної більшості осіб із педантичною та в усіх з емотивною, рідше дистимічною та тривожною акцентуацією характеру; другий – лише у збудливих та демонстративних особистостей, а третій – у більшості обстежених із тривожною та в усіх із застрягаючою акцентуаціями.

Усереднений профіль особистості обстежених контрольної групи на жодній шкалі не перевищував 65 Т-балів, тобто перебував у межах нормативних показників.


Рис.3. Третій варіант усередненого профілю особистості чоловіків і жінок

Статеворольова поведінка чоловіків з акцентуаціями характеру позначалася високими показниками маскулінності на рівні Я-концепції за збудливої й застрягаючої та низькими – за педантичної, емотивної, тривожної та дистимічної акцентуаціях характеру. На біогенному рівні чоловіки зі збудливою акцентуацією були гіпермаскулінними, а з педантичною, тривожною, емотивною та дистимічною – гіпомаскулінними. У всіх обстежених чоловіків зі специфічними розладами особистості були високі показники маскулінності на рівні Я-концепції, особливо у чоловіків з дисоціальним розладом особистості. На біогенному рівні чоловіки з емоційно нестійким та дисоціальним розладами особистості були гіпермаскулінними, а з демонстративним – гіпомаскулінними. Статеворольова неузгодженість мала місце в чоловіків із демонстративним та шизоїдним розладами особистості.

У жінок з акцентуаціями характеру високі показники маскулінності відзначалися за демонстративної і збудливої акцентуацій характеру і низькі – за тривожної, дистимічної, емотивної та застрягаючої. На біогенному рівні гіпомаскулінними були жінки з педантичною та емотивною акцентуаціями. При цьому в жінок із педантичною, застрягаючою, тривожною та дистимічною акцентуаціями характеру було виявлено міжрівневу статеворольову неузгодженість (дискордантність), що дало підставу говорити про наявність у них внутрішньоособистісного конфлікту. У жінок із специфічними розладами особистості високі показники маскулінності відзначалися за демонстративного, дисоціального та емоційно нестійкого розладах особистості, а низькі – за шизоїдного. На біогенному рівні високі показники були за дисоціального типу розладу особистості, за шизоїдного та емоційно нестійкого – показники маскулінності були дещо вищі нормативних, а у жінок з демонстративним розладом показники наближалися до нормативних. Статеворольова неузгодженість була виявлена в жінок із демонстративним розладом особистості.

З акцентуаціями характеру були пов’язані й психосексуальні типи обстежених. Усі пацієнти зі збудливою і більшість жінок з демонстративною акцентуаціями належали до агресивних варіантів типу чоловік-чоловік та жінка-жінка. До цих самих варіантів належала й більшість осіб із дистимічною акцентуацією. Серед чоловіків із тривожною та застрягаючою акцентуацією переважав тип чоловік-батько, з педантичною – чоловік-син, а серед жінок із педантичною, застрягаючою та тривожною акцентуацією – жінка-мати, психосексуальний тип жінка-дочка частіше траплявся за емотивної акцентуації характеру. Було виявлено також залежність між психосексуальним типом чоловіка і жінки та типом специфічного розладу особистості. Так, більшість чоловіків і всі жінки з емоційно нестійким розладом належали до агресивних варіантів, як і більшість демонстративних жінок і всі особи з дисоціальним розладом особистості.

Дослідження оцінки безробітними своєї сексуальності за методикою W.Snell, D.Papini показало, що у чоловіків і жінок із соматизованим розладом відзначалися низькі показники сексуальної можливості й сексуальної заклопотаності та високі – сексуальної депресії. В чоловіків і жінок з іпохондричним розладом спостерігалися високі показники сексуальної можливості та середні – сексуальної депресії та сексуальної заклопотаності. У обстежених другої групи, тобто при специфічному розладі особистості, у чоловіків відзначалися високі показники сексуальної можливості, середні – сексуальної депресії та сексуальної заклопотаності, а у жінок – високі показники сексуальної можливості та сексуальної заклопотаності й середні – сексуальної депресії. Інтегральний показник багатомірного феномена подружньої адаптації – рівень подружнього щастя – був дещо вищий у першій групі обстежених, тобто за соматоформних розладів, та в обох групах у жінок був вищим, ніж у чоловіків.

Здобуті в цих дослідженнях дані дозволили класифікувати функціональність (адаптивність) шлюбу обстежених безробітних. Виявилося, що й у першій, і у другій групі переважали нефункціональні – відповідно 65±9 і 54±10% – шлюби, решта були умовно функціональними. Умовна функціональність та нефункціональність сімей була підтверджена під час визначення типології шлюбу в наших пацієнтів. Виявилося, що в більшості випадків у них мав місце антагоністичний шлюб (61±5% у першій і 62±7% у другій групі), відповідно 25±5 та 20±6% становили негативно доповнюючі шлюби, серед решти спостерігалися псевдопозитивно доповнюючий і в поодиноких випадках – псевдосимбіотичний та псевдосинергічний типи шлюбу.

У всіх одружених безробітних можна було спостерігати патологію загальної та сексуальної комунікації. Як правило, були порушені всі компоненти спілкування: особистісний через наявність у подружжя дисгармонійних рис, інформаційний – через некомпетентність у питаннях культури спілкування та психогігієни статевого життя, емоційний – через неадекватні реакції на труднощі, що неминуче виникають у житті, та поведінковий – через неправильні форми поведінки.

Загалом результати системно-структурного аналізу сексуального здоров’я безробітних чоловіків і жінок із соматоформними та особистісними розладами дали змогу виокремити варіанти й форми наявних у них сексуальних порушень і таким чином класифікувати їх. Виявлено три варіанти: перший – соматоформний варіант сексуальної дисфункції та сексуальної дезадаптації, який складається з трьох форм (комунікативної, дезактуалізаційної та аверсійної); другий – соціокультурний варіант сексуальної дезадаптації з двома формами (статеворольовою та сексуально-еротичною); третій – конституціональний варіант сексуальної дезадаптації.

Основною причиною комунікативної та аверсійної форм сексуальної дисфункції та дезадаптації стали наявні в пацієнтів внутрішньоособистісні та міжособистісні конфлікти, зумовлені наявністю рис особистості та характеру, що утруднювали спілкування, а причиною дезактуалізаційної форми – конфлікти, пов’язані із втратою інтересу до сексуального життя одним із подружжів. Особливістю вторинного сексуального розладу за соматоформного варіанта дезадаптації є те, що в основі його лежала несексуальна психотравма, головним чином втрата роботи.

Причиною статеворольової форми дезадаптації стала відсутність статеворольової комплементарності за порушення статеворольової поведінки в парі, а сексуально-еротичної форми – низький рівень поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя.

Конституціональний варіант сексуальної дезадаптації був наслідком порушення нейрогуморальної регуляції статевої функції, зумовленого уповільненим пубертатним розвитком.

Виокремлені причини, механізми розвитку й клінічні прояви порушення сексуального здоров’я обстежених безробітних чоловіків і жінок було покладено в основу розробленої нами системи його психотерапевтичної корекції.

Пропонована система психокорекції грунтується на прийнятих у сучасній психотерапії принципах комплексності, диференційованості, послідовності та етапності і складається, відповідно до структури міжособистісної взаємодії, з чотирьох компонентів – інформаційного, емоційного, поведінкового та особистісного; до того ж вона адресується до трьох підсистем особистості – інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної. Вибір психотерапевтичних методик та їх зміст залежали від форми дезадаптації пацієнтів, її причин, механізмів розвитку та клінічних проявів з урахуванням форми соматоформного розладу або типу розладу особистості. Психотерапію проводили у два основні етапи – вироблення настанови і навчення. За всіх форм дезадаптації застосовували когнітивну (інформаційну) і, у разі необхідності, персоналістичну психотерапію. Використовували також раціональну, групову психотерапію, різні тренінги, з допоміжних методів – бібліотерапію, елементи гештальт-техніки, трансактний аналіз та ін.

Основними методами корекції комунікативної та аверсійної форм сексуальної дезадаптації були комунікаційний тренінг та групова психотерапія з рольовими іграми, за дезактуалізаційної форми – раціональна психотерапія. Головним методом психокорекції статеворольової форми був рольовий психосексуальний тренінг, корекції сексуально-еротичної форми – сексуально-еротичний тренінг. За конституціонального варіанта сексуальної дезадаптації на тлі загальнозміцнювального лікування рекомендували використання спеціальних мазей, що посилюють чутливість ерогенних зон, та сексуально-еротичний тренінг.

У результаті проведення розробленої системи психотерапії стійкий терапевтичний ефект за дворічного катамнезу був досягнутий у 89±3% хворих на соматоформні розлади, у 80±6% із розладами особистості досягнута стійка компенсація психопатологічного процесу. Сексуальне здоров’я було відновлене в усіх пацієнтів із сексуально-еротичною дезадаптацією, у 82±3% – за решти її форм, значне поліпшення спостерігалося у 18±3%; рецидиви протягом 2 років настали у 7±3% пацієнтів, частіше за аверсійної та статеворольової форм сексуальної дезадаптації.