Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць (5 у співавторстві), які повністю відображають зміст проведеного дослідження. 4 статті опубліковано в рекомендованих ВАК України наукових фахових журналах (з них 1 самостійна). Отримано 1 деклараційний патент України на винахід.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 214 сторінках друкованого тексту та складається із вступу, огляду літератури, загальної методики і основних методів дослідження, трьох глав із викладенням отриманих результатів, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Праця ілюстрована 44 таблицями, що займають 39 сторінок машинопису та 43 рисунками, що займають 22 сторінки машинопису. Бібліографія включає 132 роботи кирилицею та 60 публікацій латиницею.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи досліджень. Відповідно до мети та завдань дослідження на базі НДЦ ВНМУ ім. М.І.Пирогова після комплексного медико-антропометричного обстеження більше 1500 міських підлітків відібрано 108 практично здорових дівчаток у віці від 12 до 15 років та 103 хлопчика у віці від 13 до 16 років.
Комісією з біоетики Вінницького національного медичного університету (протокол №1 від 23.09.2003р.) встановлено, що проведені дослідження відповідають етичним і морально-правовим вимогам згідно наказу МОЗ України від 01.11.2000.
Реоенцефалографічні параметри визначали за допомогою комп’ютерного діагностичного комплексу, що забезпечує одночасну реєстрацію електрокардіограми, фонокардіограми, основної і диференціальної тетраполярної реограми та вимірювання артеріального тиску.
Реографічне дослідження проводили у положенні обстежуваного сидячи після 10-15 хвилинного відпочинку натще в приміщенні з температурою повітря в межах 20-22 єС. Використовували фронто-мастоїдальну схему розміщення електродів. Перед реєстрацією досліджувані ділянки в місцях накладання електродів обробляли спиртом, а потім фізіологічним розчином з метою зниження опору ділянки контакту електрод-шкіра. Також спиртом дезинфікували електроди перед кожним їх накладанням. Якість накладання електродів впливала на точність і достовірність отриманих результатів. Перед кожним вимірюванням приладом здійснюється автокалібровка з контролем якості накладання електродів. В результаті обробки реограми автоматично визначали характерні точки на кривій, визначали основні показники, формували та обґрунтовували висновок про стан кровоносної системи досліджуваної ділянки.
Антропометричне обстеження було проведено згідно схеми В.В. Бунака (1941). Для оцінки соматотипу ми використовували математичну схему J.L. Carter і B.H Heath (1990). Для визначення жирового, кісткового і м’язового компонентів маси тіла використовували відповідні формули за J. Matiegka (1921). Крім того, м’язовий компонент визначали за методом американського інституту харчування, а жировий – за W.E. Siri (1961).
Статистичну обробку отриманих результатів було проведено з використанням пакету “STATISTICA 5.5” (належить ЦНІТ ВНМУ ім. М.І.Пирогова, ліцензійний № AXXR910A374605FA) та застосуванням параметричних і непараметричних методів оцінки отриманих результатів. Оцінювали правильність розподілу ознак за кожним з отриманих варіаційних рядів, середні значення за кожною ознакою, стандартні помилки та відхилення. Достовірність різниці значень між незалежними кількісними величинами визначали при нормальному розподілі за критерієм Стьюдента, а в інших випадках за допомогою U-критерія Мана-Уітні. Аналіз кореляційних зв’язків отриманих результатів проводили з використанням статистичного методу Пірсона. Для розробки нормативних індивідуальних показників реоенцефалограми в залежності від особливостей будови тіла застосовували метод покрокового регресійного аналізу (Боровиков В.П., Боровиков И.П., 1998).
Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз наукової літератури показав, що вивчення особливостей і темпів розвитку організму, який розвивається, в цілому і ступеню координованої взаємодії та взаємовідношень його морфофункціональних параметрів є актуальною проблемою вікової фізіології та морфології. У вирішенні цієї проблеми важливою ланкою є визначення особливостей розвитку окремих систем організму у порівнянні з ростом та розвитком організму в цілому. Однак, як виявляється, і сьогодні все ще існують значні труднощі в інтерпретації результатів перш за все через те, що не має чіткої системи визначення об’єктивних нормативних значень для отриманих параметрів (Николаев В.Г. и др., 2003). У літературі наводяться значення норм, які відрізняються одна від одної у два, три або навіть більше разів, що, звичайно, утруднює їх практичне використання (Варламова Н.Г., 2000; Агасян А.Б., Минасян С.М., 2003). Для успішного аналізу стану окремих систем організму необхідно чітко знати, які значення можуть приймати їх показники у здорового населення України, знати причини й межі їх можливих фізіологічних відхилень (Поплавська Л.І. з співавт., 2004). Водночас, ураховуючи той факт, що людина відрізняється великою мінливістю фізіологічних і морфологічних ознак, визначення нормативних параметрів різних органів і систем (у тому числі і стану гемодинаміки), зумовлених лише віковими та статевими особливостями є недостатнім. Для виділення еталонних показників центральної та периферичної гемодинаміки потрібно враховувати індивідуальні конституціональні особливості людини, у першу чергу, її антропометричні та соматотипологічні характеристики (Ронкин М.А., Іванов Л.Б., 1997; Вадзюк С.Н., Волкова Н.Н., 2003; Галстян А.Г. с соавт., 2003).
Встановлено, що майже всі амплітудні показники реоенцефалограми мають мінімальні значення у 12 річних дівчаток, а у проміжку з 13 до 15 років – практично не змінюються. З урахуванням соматотипу у дівчаток ектоморфів величина більшості амплітудних показників менша (за винятком величини базового імпедансу, де достовірних розбіжностей не встановлено), ніж у дівчаток інших соматотипів.
У хлопчиків в 13-14 років величина амплітудних показників реоенцефалограми максимальна, а потім зменшується і залишається у 15 і 16 річних підлітків майже на одному рівні. Достовірних розбіжностей амплітудних показників між хлопчиками різних соматотипів не встановлено.
Практично в усіх випадках у дівчаток амплітудні показники більші, ніж у хлопчиків як за віком (за винятком 12 річних дівчаток, де розбіжностей з 13 річними хлопчиками не встановлено) так і при урахуванні соматотипу.
Однонаправленої вікової динаміки змін часових показників реоенцефалограми як у хлопчиків, так і у дівчаток нами не встановлено. У дівчаток у більшості випадків найменші значення часових показників встановлені у 12 років (за винятком тривалостей серцевого циклу та низхідної частини реографічної хвилі), а у період з 13 до 15 років вони практично не змінюються. З урахуванням соматотипу часові показники реоенцефалограми у дівчаток екто- та екто-мезоморфів у більшості випадків менші, ніж у дівчаток мезоморфів (за винятком тривалості висхідної частини реографічної хвилі, де розбіжностей між різними соматотипами не встановлено).
У хлопчиків, частіш за все, найбільші значення часових показників реоенцефалограми встановлені у 13 років. Привертає увагу пік збільшення тривалості серцевого циклу і часу низхідної частини реоенцефалограми в 15 років. Достовірних розбіжностей часових показників у хлопчиків різних соматотипів не встановлено.
У більшості випадків часові показники реоенцефалограми у дівчаток менші ніж у хлопчиків як за віком, в основному, за рахунок різниці між 12 річними дівчатками та 13 і 15 річними хлопчиками, так і при урахуванні соматотипу (за винятком тривалостей висхідної частини і фази повільного кровонаповнення реографічної хвилі).
Як і для часових показників реоенцефалограми, однонаправленої вікової динаміки змін відношення часових й амплітудних показників у хлопчиків і у дівчаток нами не виявлено. У дівчаток привертає увагу лише менші значення величини тонусів судин у 12 років у порівнянні із іншими віковими групами дівчаток (за винятком співвідношення тонусів артерій реоенцефалограми). З урахуванням соматотипу лише швидкісні показники реоенцефалограми у дівчаток екто-мезоморфів мають тенденцію до більших значень у порівнянні із іншими соматотипами.
Частіш за все відношення часових й амплітудних показників реоенцефалограми у хлопчиків різного віку достовірно не відрізняються. Привертає увагу лише зменшення з віком, у більшості випадків, величини даних показників реоенцефалограми (за винятком швидкісних показників та співвідношення тонусів артерій). Достовірних розбіжностей відношення часових й амплітудних показників між хлопчиками різних соматотипів практично не встановлено. Як і у дівчаток, лише швидкісні показники реоенцефалограми у екто-мезоморфів мають тенденцію до більших значень у порівнянні із іншими соматотипами.
У більшості випадків відношення часових й амплітудних показників реоенцефалограми у дівчаток 13-14 років більші ніж у хлопчиків відповідного біологічного віку, а у 12 річних дівчаток – навпаки менші, ніж у 13 річних хлопчиків. Відмінностей відношень часових й амплітудних показників між хлопчиками і дівчатками різних соматотипів практично не виявлено, лише швидкісні показники реоенцефалограми у дівчаток більші, ніж у хлопчиків.
Таким чином, у дівчаток величина більшості амплітудних реоенцефалографічних показників найменша у 12 років, а у період від 13 до 15 років практично не змінюється. У хлопчиків більшість амплітудних показників РЕГ має максимальні значення у період з 13 до 14 років, а потім зменшується і з 15 до 16 років практично не змінюється.