Таким чином, у ході дослідження виявлено специфічні риси становлення і розвитку комплексів маркетингу, виробництва, ресурсного забезпечення та управління на спільних підприємствах. Однак економічний механізм функціонує як єдине ціле, і його дієвість визначається рівнем ефективності діяльності СП.
Проведені розрахунки дозволили чітко розподілити спільні підприємства на збиткові і прибуткові. До перших можна віднести СП з від'ємним значенням показника середньорічної рентабельності. Фінансовий стан цих підприємств погіршується з року в рік внаслідок різкого коливання курсів іноземних валют, падіння платоспроможного попиту і, відповідно, скорочення обсягів реалізації продукції. Як наслідок, майже на усіх зазначених СП замість інтегрального ефекту мають місце збитки - як підприємства в цілому, так і кожного із засновників.
До групи прибуткових об'єктів належать СП з позитивним значенням рівня середньорічної рентабельності. Ці підприємства можуть належить до різних сфер діяльності (харчова промисловість, сільське господарство, машинобудування), але їх має об'єднувати те, що всі СП мають великий статутний фонд, а також виступають одночасно на кількох географічних ринках, здійснюючи експортно-імпортні операції. Однак навіть ці великі фірми з належною організацією і значними обсягами виробництва можуть зіткнулися із серйозними фінансовими труднощами.
Ще один показник, що був розрахований у ході дослідження, - це народногосподарський ефект України від діяльності спільних підприємств. В цілому, як показали результати розрахунків, більшим є ефект, одержаний від діяльності СП на макрорівні приймаючої держави, ніж на рівні безпосередніх учасників. Невідповідність між розмірами ефекту на макро- й мікрорівнях можна пояснити насамперед тим, що у показнику народногосподарського ефекту враховується сума платежів, внесених підприємством до бюджету, причому більша частина цих платежів не залежить від наявності та розміру прибутку (наприклад, податок на додану вартість). Ще один фактор, що сприяє збільшенню значення означеного показника, - це врахування відсотків за кредит, сплачуваних підприємствами вітчизняним банківським установам.
Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку спільних підприємств в Україні.
Отже, результати розрахунку показників економічної ефективності засвідчили наявність великої кількості нерозв'язаних проблем у діяльності спільних підприємств.Ось деякі з цих проблем, стосовно сфер, до яких вони відносяться.
Маркетинг:
- Відсутність належного транспортного забезпечення для підтримання зв’язків зі споживачами продукції підприємства;
- Недостатня кількість огртехники для обробки й аналізу інформації;
- Слабка проінформормованість державних установ з питань щодо тенденцій розвитку світового ринку за напрямками, які стосуються діяльності СП;
- Недостатню обізнаність спеціалістів з питань організації маркетингових досліджень;
- Нестабільність ринкових відносин в Україні, що ускладнює запровадження методів маркетингових досліджень.
Виробництво:
- Труднощі із впровадженням нової технології через перепони, які ставлять митні служби та центр стандартизації при закупівлі імпортного обладнання;
- Відсутність в ряді випадків реакції з боку постачальника обладнання на акт рекламації;
- Невідповідність у темпах розвитку технологій на СП та підприємствах-суміжниках;
- Труднощі, пов’язані з комп’ютерізацією виробничого процесу;
- Недосконалість виробничого процесу у зв’язку з відсутністю оборотних засобів, комплектуючих, запчастин для обладнання;
- Підвищення собівартості виробництва у зв’язку з подорожчанням електроенергії і бензину.
Кадрове забезпечення:
- Висока плинність кадрів;
- Низька професійна підготовленість, відсутність кваліфікованих фахівців, які відповідали б міжнародним стандартам;
- Невідповідність розміру оплати необхідному рівневі соціального забезпечення.
Матеріально-технічне забезпечення:
- Труднощі, пов’язані з пошуком оптимального каналу МТЗ;
- Нестабільність цін на ресурси;
- Висока вартість та низька якість комплектуючих виробів;
- Відсутність оригінальних запчастин для здійснення належного сервісного обслуговування продукції;
- Перебої у поставках ресурсів (порушення умов договору).
Фінансове забезпечення:
- Високі процентні ставки за кредит і відсутність виваженої кредитної політики;
- Складна процедура оформлення кредиту із зарубіжного банку;
- Нерозробленість механізму фінансового лізингу на СП;
- Поступове вичерпування джерел фінансування (відсутність прибутку, оборотних коштів);
- Високий ступень відповідальності за фінансових ризик перед іноземним інвестором.
Управління:
- Конкурентна боротьба між СП і вітчизняним засновником на ринку відповідної продукції;
- Невизначеність функцій управлінського персоналу.
В цілому проблеми СП можна умовно розділити на дві групи:
1) питання, що можуть бути розв'язані на рівні окремо взятого підприємства завдяки підвищенню ефективності управлінських рішень (щодо вибору виробничої стратегії і політики збуту продукції, вжиття заходів по підвищенню рівня кваліфікації і скорочення плинності кадрів);
2) труднощі, які виникають внаслідок контактів спільного підприємства з іншими суб'єктами - засновниками, кредиторами, постачальниками, замовниками, державними органами.
Усі виявлені проблеми надзвичайно тісно взаємопов'язані. Так, за відсутності необхідного ресурсного потенціалу неможливо розпочати виробництво, без маркетингових досліджень - правильно сформувати виробничу програму і стратегію збуту, а без належного управління неможливо досягти очікуваного рівня ефективності підприємства. Центральне місце у розглянутій сукупності проблем безперечно посідає питання фінансового забезпечення. Керівники майже усіх досліджуваних СП відзначали, що недостатність фінансових коштів перешкоджає реалізації запланованих проектів - розвитку виробництва, впровадженню нових технологій, організації маркетингових досліджень. Проте не слід зосереджувати зусилля виключно на розв'язанні фінансових проблем, залишаючи поза увагою інші сфери функціонування СП. Адже важливо не тільки отримати доступ до нових джерел фінансування, але й зуміти правильно розподілити кошти між різними напрямками діяльності, застосувавши певні критерії пріоритетності сфер. Тому оптимальним методом підвищення рівня ефективності СП є комплексний підхід до розв'язання наявних проблем. Саме такий підхід відповідає багатофункціональній сутності спільного підприємства. Крім того, у даному процесі повинні брати участь не лише безпосередні учасники проекту, але й інші зацікавлені сторони - органи державної влади, кредитні установи тощо, від узгоджених дій яких залежить ефективність спільного підприємництва на мікро- й макрорівнях.
На основі результатів дослідження розроблено ряд загальних рекомендацій стосовно раціоналізації підходів до організації функціонування СП:
1) доцільним для багатьох СП є запровадження стратегії диференційованого або концентрованого маркетингу, що дозволить сконцентрувати увагу на певній "ринковій ніші", відмовитись від менш прибуткових сегментів і зекономити кошти за рахунок зменшення масштабів ринкових досліджень;
2) враховуючи, що одночасно на великій кількості ринків з різнорідною продукцією виступає незначна частка СП, доцільно в ряді випадків спростити складну матричну структуру управління маркетингом до товарної (якщо СП випускає великий асортимент продукції) або ринкової (якщо СП виступає на великій кількості географічно віддалених один від одного ринків);
3) є сенс практикувати залучення нематеріальних засобів у якості внесків учасників (передусім іноземних) до статутного фонду СП, що перетворить спільне підприємство у дієвий механізм трансферу технологічних знань, умінь, навиків тощо і тим самим дозволить прискорити технологічний прогрес вітчизняного виробництва;
4) більш широке залучення трудового потенціалу зарубіжного партнера у межах СП могли о стати реальною основою для вивчення передового досвіду у сфері організації праці;
5) спільним підприємствам слід отримувати якомога більший і, по можливості, пільговий доступ до мережі матеріально-технічного забезпечення іноземного партнера, що дозволить спростити пошук оптимального каналу постачання ресурсів;
6) з метою отримання нових джерел фінансування спільним підприємствам слід розглянути можливість диверсифікації діяльності - дослідити перспективи виходу у нові сфери з нижчим ступенем ризику і вищим рівнем прибутку;
7) спільник підприємствам доцільно вивчити можливості для отримання кредитних коштів не лише на території України, а й за її межами (доволі корисними у цьому плані можуть виявитись ділові зв'язки західних партнерів);
8) для підвищення ефективності управлінських рішень СП слід більш широко вивчати ту аналізувати світовий досвід (організація тренінгів, семінарів, стажувань тощо), удосконалити контроль за результатами діяльності СП (активніше залучати до процесу контролю іноземних засновників), що дозволить вчасно виявляти негативні тенденції та вживати заходи щодо попередження банкрутства.