Зовнішньоекономічну діяльність і зовнішньоекономічні зв'язки не слід розглядати як дві роздільні сфери функціонування і державного регулювання. Основні задачі зовнішньоекономічної діяльності держави, такі як:
· митний контроль товарів, переміщуваних через державний кордон;
· нетарифне регулювання експорту й імпорту окремих товарів
· загальнодержавного значення (ліцензування і квотування);
· заходи оперативного регулювання зовнішніх економічних зв'язків,
· включаючи тарифне регулювання (податки, мита і збори).
Істотно впливають на визначення стратегії зовнішньоекономічної діяльності галузевих міністерств, відомств, окремих підприємств і об'єднань.
Види зовнішньоекономічної діяльності, здійснювані на Україні, визначені Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність». До них відносяться:
· експорт і імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності, капіталів, робочої сили);
· надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних,
· маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, аудиторських, юридичних і інших не заборонених законами України; надання вищевказаних послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України; наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання і підготовка фахівців на комерційній основі; міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
· кредитні і розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності, створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ за межами України;
· спільна підприємницька діяльність між суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном на території України і за її межами;
· підприємницька діяльність на території України, зв'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок і інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності, аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
· організація і здійснення діяльності в області проведення виставок, симпозіумів, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів і інших подібних заходів за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація і здійснення оптової, консигнаційної і роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту; - товарообмінні (бартерні) операції й інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі; орендні, у тому числі лізингові операції;
· операції по придбанню, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, біржах і на міжбанківському валютному ринку;
· роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
· інші види зовнішньоекономічної діяльності не заборонені законами України.
Приведений у Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність» перелік видів і форм зовнішньоекономічної діяльності є дуже повним і охоплює практично усі відомі у світовій практиці види. Однак слід зазначити, що головну роль серед них грає така форма зовнішньоекономічних зв'язків як міжнародна торгівля, за допомогою якої країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів, збільшувати загальний обсяг виробництва, а також забезпечувати задоволення потреби в тих продуктах, виробництво яких усередині країни вкрай не ефективно чи неможливо взагалі.
Немаловажне значення в стимулюванні міжнародної торгівлі грає підтримка вітчизняних підприємств-експортерів.
Орієнтація на підтримку вітчизняного товаровиробника дозволяє більш ефективно вирішувати питання використання зовнішньоекономічного потенціалу. Зовнішня торгівля повинна бути одним з найважливіших джерел зростання виробництва НД і ВВП. А поки ж вітчизняний виробник на зовнішніх ринках почуває себе незатишно, сковане, у постійному страху за падіння виробництва, зниження якості товарів, пасивне сальдо торгівлі.
У 2001 році торгово - економічні зв'язки здійснювалися з 156 країнами в різних регіонах земної кулі, з неоднаковими масштабами й ефективністю.
У 2001 році як і в попередньому році, балансування зовнішньої торгівлі здійснювалося за рахунок товарообігу з країнами Азії, Африки й Америки.
Торгівля з країнами СНД і Європи принесла збитки. У значній мірі торгівля з цими країнами здійснювалася на бартерній основі.
При збільшенні експорту на 11,9% розмір пасивного сальдо України зменшився на 30,6%. Однак незбалансованість торгівлі залишилася значимої. З усієї суми пасивного сальдо в $2950 млн. на обмін з Росією приходилося $2713 млн., чи майже 92%. До останнього часу не знайдено шляхів корінного поліпшення структури торгівлі з Росією, збільшення експорту товарів у противагу імпорту енергоносіїв.
Україна як незалежна країна знаходиться в геополітичному торговому просторі 10 прикордонних держав: Росії, Польщі, Білорусії, Словаччини, Болгарії, Угорщини, Румунії, Туреччини, Грузії. Це величезний потенційний ринок збуту української продукції. З цими країнами Україна має загальну границю, а з Туреччиною і Грузією - морську в акваторії Чорного моря.
У 2001 році 83% українського товарообігу приходилося на всі інші 9 країн, у тому числі по експорту 78,5% і 21,5%, а по імпорту - 74,5% і 25,5%. Тим часом у 9 країнах проживає 167,2 млн. чоловік населення, що на 11,5% більше, ніж у Росії. Україна явно недооцінила потенційні можливості цих країн у розширенні торгово-економічних відносин, у зміцненні своєї економіки. Відновлення раніше існували в рамках СЕВ економічних зв'язків і їхнє значне розширення країн є для України об'єктивною необхідністю. Через простір цього ринку Україна може просувати свої товари на інші ринки.
Просування товарів України на ринки ЄС і ЕАСТ проходить на превелику силу в зв'язку з наявністю тарифних бар'єрів, експортних обмежень, антидемпінгового регулювання. У 2001 році в порівнянні з 2000 роком Україна збільшила свій експорт у країни ЄС на 41,1%, а імпорт - на 96,6%, що з'явилося головною причиною росту пасивного сальдо в 5,2 рази. У торгівлі з цими країнами виявилася повна безперспективність орієнтації на експорт сировини і виробів первинного ступеня переробки.
Структура експорту України буде залежати від реалізації нової економічної програми уряду, орієнтованої на розвиток сучасного машинобудування, металургійної, хімічної промисловості. На ринку ЄС варто взяти курс на максимально швидке адаптування вітчизняного виробництва до економічних реалій сучасного ринку. На озброєння варто взяти досвід Японії, Південної Кореї, Тайваню по енергозбереженню й умінню робити продукцію з мінімальними витратами, конкурентноздатну на цьому регіональному ринку. Без цього Україна не зможе успішно інтегруватися в ЄС і світову господарську систему.
У торгівлі України з країнами ЄС видна її незбалансованість. Якщо в 2000 році пасивне сальдо по експортно-імпортних операціях спостерігалося тільки з 4 країнами (ФРН, Франція, Нідерланди, Данія), то в 2001 році до цих країн приєдналося ще 4 держави: Великобританія, Люксембург, Ірландія, Греція, чи 2/3 складу країн ЄС. За два роки (2000-2001) торгівлі з країнами ЄС Україна втратила у виді пасивного сальдо $483,4 млн.
У 2001 р. у порівнянні з 2000 р. показники торгівлі України з країнами ЕАСТ погіршилися: обсяг товарообігу скоротився на 20,4%, а імпорт збільшився на 14,5%, що прищепило до пасивного сальдо в $40,6 млн. Як відомо, країни ЕАСТ із 1 січня 1999 року одержали від ЄС режим найбільшого сприяння в торгівлі, що створило умови для вільного пересування між ЄС і ЕАСТ капіталів, товарів, послуг, робочої сили.
Україна повинна враховувати інтеграційні процеси в країнах Азії, АТР. Там набирає силу таке об'єднання держав у загальний ринок, як АРЕС (Asia and Pasifics Economics Corporation) у складі 15 держав, створене в 1989 році. У це угруповання входять країни АСЕАН, НИС і такі розвиті країни як Японія, СІЛА, Канада, Австрія, Нова Зеландія, а також Китай. Цей регіональний ринок самий великий, з величезними природними багатствами, де проживає близько 40% населення земної кулі, виробляється більш 50% ВНП світу. Україна на цьому ринку робить тільки перші кроки. У 2001 році товарообіг України з країнами цього ринку склав $21543,8 млн., у тому числі з країнами АСЕАН - $318,8 млн., з Китаєм - $428,4 млн., з НИС - $210,5 млн. і розвитими індустріальними країнами - $1136,8 млн. Імпорт України склав $580,7 млн. при позитивному зовнішньоторговельному сальдо в $993,1 млн.
Щоб затвердиться на цьому ринку, Україна повинна постійно стимулювати торгівлю з країнами АТР. На цьому ринку знаходить збут продукція хімічної промисловості і насамперед, добрива, прокат чорних металів, електроустаткування, зварювальні апарати, газові турбіни, транспортні засоби, визначені види продукції АПК. Перспективними товарами на ринку АРЕС можуть бути високоякісна продукція машинобудування, суднобудування, електроніка. Україна здійснювала торгівлю і з країнами такого великого ринку як НАФТА, куди входять США, Канада, Мексика. Це ринок високих технологій. Загальний товарообіг України з країнами НАФТА в 2000-2001 р. склав $1441,8 млн., у тому числі 86,1% приходиться на США, 13,6% - на Канаду і тільки 0,3% на Мексику.
Торгово - економічні відносини України з країнами НАФТА різко відрізняються, а з Мексикою знаходяться в зародковому стані. Україна здатна робити товари, що могли б знаходити збут у Мексиці. Мексика має попит на енергетичне устаткування, продукцію хімічної промисловості, машинобудування, суднобудування.