Враховуючи сервісно орієнтований характер всіх послуг (виробничих і невиробничих) і їх зростаючу роль як економічного блага доцільне виділяти сферу послуг з народногосподарчого комплексу.
В даний час поряд з поняттям сфери послуг широко використовується в соціально - економічній літературі такі поняття як сфера обслуговування, соціальна інфраструктура, соціально - культурний комплекс та сфера нематеріального виробництва [57].
При всьому різноманітті послуг є щось спільне, що об'єднує їх в одну сферу і відрізняє від матеріального виробництва:
1. існує історична спільність виникнення і розвитку окремих видів послуг як самостійних галузей і підгалузей народного господарства. Початково послуги включені в безпосередній процес матеріального виробництва і, згодом, в ході розвитку суспільного поділу праці, відбувається відокремлення їх в самостійні підгалузі і галузі економіки. Цей процес відбувається і в даний час. Прикладом тому є поява інформаційно - комунікаційної галузі. З поглибленням галузевого розподілу праці одночасно розвиваються різні форми кооперації інтеграції галузей сфери послуг з виробництвом.
2. виробництво послуг відрізняється від матеріально - речового виробництва значно більшою близькістю до кінцевого споживання благ. Більш того, виробництво багатьох видів послуг співпадає в часі і просторі з їх споживанням. Воно виступає в симбіозній формі - "споживчого виробництва" і, отже, не залишає відчутних результатів. Невідчутна природа послуги ускладнює процес споживчого вибору. Корисність послуги оцінюється споживачем після їх виробництва, а заздалегідь споживач не в змозі знати о споживчих властивостях послуги у зв'язку з її невідчутністю. У споживача існує тільки можливість побічного зв'язку оцінки результатів діяльності робітників сфери послуг по аналогії, на основі погляду інших споживачів і за допомогою рекламного образу.
Ряд послуг втілюється (наприклад, відеокасети, кінофільми, скульптура) в матеріально - речових об'єктах, і ці послуги володіють самостійною формою,
уособленою як від споживача, так і від виробництва і реалізуються як товари. Але і в цьому випадку корисний ефект послуги буде визначатися якістю і змістом інформації, що передається, соціальним і художнім образом. При цьому матеріальний субстрат (камінь, полотно, кінострічка) грає супутню, допоміжну роль [42].
3. з невідчутністю послуг пов'язана неможливість їх зберігання і транспортування, розосередженість і локальність ринку послуг. Так, наприклад, доход від незаповнених глядацьких місць у кінотеатрі, і доход від незданого номеру в готелі втрачається назавжди. Неможливість зберігання послуги збільшує ступень ризику виробника послуги, особливо в умовах нестійкості ринкової кон'юнктури. Послуги не можна зберігати з метою наступної їх реалізації. Сфера послуг в порівнянні з виробництвом товарів в більшої мірі повинна враховувати фактор часу (сезоні коливання попиту, пікові періоди попиту на протязі доби) і в зв'язку з цим виникає необхідність застосування особливих засобів по узгодженню попиту і пропозиції на ринку послуг (широка практика попередніх замовлень, диференціація цін на послуги в залежності від сезонності і пікових перепадів в попиті на послуги; масове залучення тимчасових робітників на умовах роботи неповний робочий день, сумісників і т. ін.).
4. послуга, як правило, невідокремлена від її виробника і сфера послуг тому представляє широке поле особистих контактів виробника и покупців послуг. З ростом персоніфікації і індивідуалізації запитів на послуги, з ускладненням асортимент}' послуг значення особистих контактів збільшується, а також зростає роль кваліфікації виробника послуг - їх професійних знань і вмінь робітників сфери послуг, їх комунікабельності та інших особистих якостей, від яких набагато залежить конкурентоспроможність підприємства, яке надає послуги. В кадрової політиці при відбірці робітників в сфері послуг звертається особлива увага не тільки на професійно - технічний, але й на соціально - психологічний бік кваліфікації.
5. у зв'язку з існуванням багатьох послуг в вигляді живої людської діяльності, участі людини як суб'єктивного, а не технічного фактору системи, не існує надійної гарантії забезпечення постійності в якості послуги. Якісні характеристики послуги можуть коливатися в великих діапазонах там, де це можливо, прагнучи звести до мінімуму суб'єктивно обумовлену непостійність якості послуг за допомогою технічних засобів (наприклад, система відеозвукозапису, система дублювання при кінозйомках і ін.). Особливості природи послуги визначають особливості економічної діяльності в цілому і в окремих її галузях. Подвійна, симбіозна природа сфери послуг як "споживчого виробництва" придає специфічний багатошаровий характер економічним відносинам в сфері послуг [37].
В сфері послуг діють економічні відношення матеріального виробництва, тобто ці відношення з приводу руху матеріального продукту за межами виробництва. Ці відношення переважають у сфері виробничих послуг (вантажний транспорт, зв'язок, торгівля, громадське харчування та ін.) і умови економічної діяльності в цих областях близькі до галузей матеріального виробництва. Звичайно, і в галузях виробничих послуг є певна специфіка умов господарювання, обумовлена великим споживчим напрямом цих галузей у порівняні з виробничими галузями.
Економічні відносини сфери послуг включають власне економічні відносини з приводу відтворення послуг. Це передбачає відтворення особистого і речового фактору. Надання послуг, а також формування суспільно необхідних витрат праці. Специфіка економічних відношень в сфері послуг визначається взаємозв'язком її зі сферою домашнього господарства та з соціально-політичною сферою всього суспільства. Якщо економічні відносини в матеріальному виробництві щільно пов'язані з організаційно - економічними відносинами, то економічні відносини сфери послуг розглядаються у взаємозв'язку з динамікою соціально - економічних процесів суспільства. Власне, економічні відносини сфери послуг найбільш яскраво представлені вгалузях нематеріальних, невиробничих послуг, тобто в так званої невиробничої сфері [42].
В третинному секторі народного господарства невиробнича сфера займає особливе місце. Економічна діяльність таких провідних невиробничих галузей, як освіта, охорона здоров'я, культура розглядаються з позиції теорії суспільних благ, обмеженості дії ринкового механізму, суспільного бюджету, фінансування і нормативної економіки. Загальноприйняте вважати, як в нашої країні, так і на Заході, що невиробничі, соціально - культурні послуги, а також послуги охорони внутрішньої та зовнішньої безпеки людей (армія, міліція, пожежна охорона) уявляють собою суспільні блага. У відміні від інших благ вони відрізняються наступними характеристиками: неподільністю, сумісним характером споживання, високою соціальною значимістю і переважанням суспільно - державних форм власності у виробництві і споживанні суспільних благ [22].
Багато які невиробничі послуги як суспільні блага утворюють неринковий сектор економіки. Тут розподіл ресурсів не підкоряється законам ринка. Як правило, попит на соціально - культурні послуги нееластичний. Однак окремі конструкції ринкового механізму можна з успіхом використовувати в економічній діяльності невиробничої сфери.
Найбільш загальним показником, який характеризує кінцеві результати економічної діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери, є показник ВНП. За його допомогою можна охопити такі взаємозв'язані економічні процеси, як виробництво матеріальних благ і послуг, розподіл доходів і кінцеве використання матеріальних благ та послуг. Утворений ВНП визначається як сума "валової доданої вартості" всіх галузей народного господарства, ВНП не включає вартість витраченої сировини, матеріалів, палива, енергії і інших матеріальних ресурсів, а також наданих господарським одиницям послуг. Використаний ВНП виступає, як кінцеве споживання матеріальних благ та послуг, капіталовкладення, приріст матеріальних обігових коштів і сальдо зовнішньої торгівлі [22].
Ресурсний потенціал сфери послуг представляє собою сукупність матеріально - технічних, трудових, фінансових, організаційно - управлінських і інформаційних ресурсів, які характеризують економічні можливості сфери послуг для виконання властивих її функцій. Ресурсний потенціал сфери послуг, який є складовою частиною економічного і трудового потенціалу суспільства, його національного скарбу, дає уявлення про економічну важливість цієї сфери в системі суспільного відтворення. Зростаючий обсяг ресурсів, які задіяні в невиробничих галузях, істотно впливає на динаміку розвитку міжгосподарчих зв'язків в суспільному відтворенні і на характер спрямованості галузевих матеріальних і фінансових потоків. Без обліку руху ресурсів сфери послуг в даний час неможливо додержати важливіші макроекономічні пропорції, в тому числі пропорції між споживанням і нагромаджуванням, між особистим і виробничим споживанням, між виробничим і невиробничим нагромаджуванням. Без обліку трудових ресурсів сфери послуг неможливо забезпечити пропорціональність між трудовими ресурсами і робочими місцями у всьому народному господарстві і не можна зрозуміти закономірності трудової мобільності робітників, власне, спрямувати рух міжгалузевих потоків трудових ресурсів. Статистичним інструментом обліку складу і руху ресурсів є система балансів основних фондів (які в сфері послуг утворюють матеріально - технічні умови праці її робітників), баланси трудових ресурсів та інші [21].