Смекни!
smekni.com

Отчет по практике в финансовом отделе (стр. 3 из 11)

На всіх підприємствах узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (дохід).

Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник підприємства або уповноважений їм орган відповідно до статуту підприємства і чинного законодавства.

Ефективність – це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат. Ефективність технічних нововведень є відношенням ефекту від здійснення заходів до затрат на них.

Ефект – це результат будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національний дохід).

Ефект від впровадження технічних новинок може бутипозитивним (економія витрат) i негативним (збитки). Існує поняття відвернених збитків, тобто таких, яких вдалося уникнути в результаті використання досягнень НТП (забруднення навколишнього середовища).

Фінансовий аналіз діяльності підприємства – комплексне вивчення фінансового стану підприємства з метою оцінки досягнутих фінансових результатів, що проводяться за допомогою методів статистичного, економічного і фінансового аналізу за даними трьох потоків інформації: нормативної, планової та фактичної, відображеної в бухгалтерській (фінансовій) звітності підприємства.

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові можливості. Він безпосередньо впливає на ефективність підприємницької діяльності господарюючих суб’єктів. У свою чергу фінансовий стан суб’єктів господарювання прямо залежить від результатів їх підприємницької діяльності. Якщо господарська діяльність забезпечує прибуток, то утворюються додаткові джерела коштів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового становища підприємства. Брак або неправильне формування і використання активів може виявитися головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості постачальників за одержані сировину й матеріали, неповного та неритмічного забезпечення підприємницької діяльності необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов’язань перед власниками, державою та найманими працівниками. Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.

Фінансовий стан підприємства може бути задовільний або незадовільний.

Задовільний фінансовий стан – це стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства, його забезпеченість власниками оборотними засобами та ефективне використання ресурсів підприємства.

Незадовільний фінансовий стан – характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв’язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами.

Рис. 1.1 Функції прибутку

Основними функціями прибутку є такі:

· слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;

· є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);

· в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;

· прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов’язана з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;

· прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб’єктів господарювання.

Прибуток підприємства визначається з урахування фінансових результатів як операційної, так і іншої його діяльності.

Порядок визначення фінансового результату від звичайної діяльності підприємства подано на рис. 11.2. Він складається з двох етапів: на першому обчисляється прибуток (збитки) від операційної діяльності, на другому – фінансові результати з урахуванням фінансової та інвестиційної діяльності.

Визначення фінансового результату від операційної діяльності підприємства передбачає здійснення таких кроків:

1. Обчислення чистого доходу (виручку) від реалізації продукції, (товарів, робіт, послуг);

2. Визначення валового прибутку;

3. Обчислення прибутків (збитків) від операційної діяльності. [2]

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
- (мінус)
Податок на подану вартість
Акцизний збір
Інші збори або податки з обороту
Інші відрахування з доходу
= (дорівнює)
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
- (мінус)
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
= (дорівнює)
Валовий прибуток (збиток)
+ (плюс)
Інші операційні доходи
- (мінус)
Адміністративні витрати
Витрати на збут
Інші операційні витрати
= (дорівнює)
Фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток або збиток)
+ (плюс)
Дохід від участі в капіталі
Інші фінансові доходи
Інші доходи
- (мінус)
Фінансові витрати
Витрати від участі в капіталі
Інші витрати
= (дорівнює)
Фінансовий результат – прибуток або збиток – від звичайної діяльності до оподаткування
Прибуток Збиток

- (мінус)Податок на прибуток

= (дорівнює)

Фінансовий результат від звичайної діяльності

Рис. 1.2 Визначення фінансового результату звичайної діяльності підприємства

Методика аналізу фінансово-господарської діяльності – це сукупність аналітичних процедур, які використовуються для визначення фінансового стану підприємства.

Важливе значення для аналізу має його інформаційне забезпечення. Це пов’язано з тим, що відповідно до законодавства України підприємство може не надавати інформацію, яка містить комерційну таємницю. Але, як правило, для ухвалення багатьох рішень, потенційними партнерами фірми, достатнім є проведення експрес-аналізу фінансово-господарської діяльності. Навіть для проведення деталізованого аналізу фінансово-господарської діяльності найчастіше не потрібна інформація, яка складає комерційну таємницю. Для його проведення потрібні відомості зі встановлених форм бухгалтерської звітності, а саме:

· Ф. № 1 «Баланс»;

· Ф. № 2 «Звіт про фінансові результати»;

· Ф. № 3 «Звіт про рух грошових коштів»;

· Ф. № 4 «Звіт про власний капітал»;

· Ф. № 5 «Примітки до річної фінансової звітності».

Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності проводиться у декілька етапів.

На першому етапі ухвалюють рішення про доцільність аналізу фінансової звітності та перевіряється її готовність до читання. Визначення доцільності аналізу відбувається шляхом ознайомлення з аудиторськими висновками. Перевірка готовності звітності до читання носить технічний характер і пов’язана з візуальною перевіркою наявності необхідних звітних форм, реквізитів та підсумків у них, а також простою рахунковою перевіркою проміжних підсумків і валюти балансу.

Мета другого етапу – ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови функціонування підприємства в даному звітному періоді та враховувати при аналізі чинники, вплив яких заподіяв зміни в майновому і фінансовому стані організації, та які знайшли своє відображення в пояснювальній записці.

На третьому збирається необхідна для аналізу інформація і перевіряється її точність.

На четвертому етапі здійснюються порівняння фактичних результатів господарювання з прогнозними показниками звітної частини, фактичними даними попередніх років і т. ін..

На п’ятому виконується факторний аналіз.

На шостому виявляються невикористанні резерви підвищення ефективності виробництва.

Сьомий етап є основним в аналізі господарської діяльності. Метою цього етапу є оцінка результатів господарської діяльності та фінансового стану суб’єкта господарювання. Необхідно вказати, що ступінь деталізації аналізу фінансово-господарської діяльності може змінюватися залежно від поставленої мети.

Аналіз фінансово-господарського стану підприємства складається з таких основних компонентів: аналіз майнового стану; аналіз ліквідності; аналіз фінансової стійкості; аналіз ділової активності; аналіз рентабельності.