Прогнозування об'ємів продажів, витрат на виробництво реалізованої продукції, результатів від іншої реалізації, доходів і витрат від внереализационных операцій, а також платежів до бюджету з прибутку повинно враховувати можливості підприємства по знаходженню додаткових резервів зростання виробництва і реалізації продукції. Такі додаткові можливості можуть з'явитися в підприємства вже на стадії реалізації програми робіт по розробці і впровадженню бізнес-плану.
Для визначення розмірів джерел інвестування необхідно розрахувати витрати на впровадження пропонованого проекту капвкладень і витрати на виробництво і реалізацію нової продукції. Витрати на реалізацію продукції (товарів, послуг) визначаються відповідно до нормативів, що діють, цінової політики підприємства і умов реалізації продукції.
Модель дисконтованих грошових потоків формується на основі прогнозу результатів фінансово-господарської діяльності. При цьому загальний фінансовий результат розраховується як сума дисконтованих (тобто зменшених на дохід, наростаючий за певний термін по формулі складних відсотків) грошових потоків кожного року реалізації плану фінансового оздоровлення і поточної залишкової вартості, що дисконтується, за межами планованого періоду. Необхідність складання моделі дисконтованих грошових потоків і включення її в бізнес-план визначається тим, що багато хто з витрат, що показуються в прогнозі фінансових результатів, не відбивається на порядку платежів. Наприклад, матеріали можуть бути сплачені задовго до того, як ці витрати попадуть в прогноз прибутків і збитків. Окремі платежі виробляються поквартально або щорік. Тому дані для тих місяців, в яких вони виробляються, можуть бути значно більше, чим в останніх. Отже, можна зробити вивід, що прибуток не завжди означає надлишок грошей на розрахунковому рахунку і в касі, а надлишок готівки не означає, що підприємство отримує прибуток. В умовах неплатоспроможності підприємств це може бути дуже серйозною проблемою, оскільки навіть надлишок готівки не означає ще прибуткової роботи. За наявності крупної простроченої кредиторської заборгованості підприємство може мати значні фінансові труднощі. Основне завдання прогнозу шляхом складання моделі грошових потоків полягає в тому, аби перевірити синхронність вступу і витрачання грошових коштів, перевірити майбутню ліквідність підприємства.
Окрім вказаних документів в бізнес-плані графічною і аналітичною дорогою визначається точка беззбиткової (поріг рентабельності). Для визначення цієї крапки незалежно від вживаної методики необхідно перш за все розділити прогнозовані витрати на постійні (умовно-постійні), не залежні від зміни об'єму виробництва продукції, і змінні (умовні змінні, величина яких змінюється із зростанням або скороченням обсягу виробництва). Поріг рентабельності визначається як виручка від реалізації, при якій підприємство вже не має збитків, але не отримує і прибутків, тобто фінансових коштів від реалізації після відшкодування змінних витрат вистачає лише на покриття постійних витрат, і прибуток дорівнює нулю.
Визначення порогу рентабельності аналітичною і графічною дорогою досить важка справа. Точка беззбиткової розраховується на основі підсумовування постійних і змінних витрат в умовах непередбачуваної інфляції. Методика визначення постійних і змінних витрат на виробництво теж достатня складна. Безпосередньо у балансах підприємств даних про умовно-постійні і змінні витрати немає. На практиці для визнання порогу беззбиткової підприємства досить мати балансовий прибуток.
При розробці бізнес-плану необхідно мати на увазі, що отримати грамотно складений бізнес-план, що реально відображає можливості і стратегію підприємства в реалізації інвестиційного проекту, можна лише грунтуючись на достовірній інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства. Тому складанню бізнес-плану передує глибокий і всесторонній аналіз виробничого потенціалу підприємства, умов функціонування, ринків збуту і потреб покупців. Фінансово-економічний аналіз виробничо-господарської діяльності досліджуваного підприємства, його організаційної структури управління проведений в другій главі дипломної роботи.
Отже, в результаті вивчення літературних джерел, що зачіпають основні методи організації і управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, зокрема таку його функцію, як планерування, можна сформулювати наступні виводи:
- в результаті переходу вітчизняної економіки до ринкових стосунків потрібна розробка і вживання нових підходів і методів управління, адекватніших сучасній економічній ситуації в України;
- зміна системи управління супроводиться вдосконаленням функції планерування, яка в ринковій економіці є найважливішим способом "прояснення" внутрішніх і зовнішніх умов діяльності, служить основою вироблення довгострокового курсу дій, пошуку найбільш ефективних доріг досягнення стратегічних цілей підприємства;
- в даний час успішно застосовується такий вигляд внутріфірмового планерування, як стратегічне планерування, яке передбачає розробку планів, направлених не всередину підприємства, а в поза ним. Тобто стратегія розвитку підприємства підстроюється під зовнішні умови його функціонування, що змінюються (економічні, науково-технічні, соціально-політичні);
- сучасною формою стратегічного планерування виступає бізнес-план, як заздалегідь намічена система погоджених, таких, що зв'язали в часі підприємницьких дій, що забезпечують досягнення поставлених цілей;
- основним завданням бізнес-плану є здобуття цілісної, системної оцінки перспектив інвестиційного проекту. З цієї точки зору він виступає як форма представлення результатів попереднього техніко-економічного обгрунтування проектів. Від того, наскільки достовірно і обгрунтовано викладені і оцінені потреби і результати інвестиційного проекту, тобто від того, наскільки грамотно складений бізнес-план, багато в чому залежить не лише можливість залучення додаткових джерел фінансування, але і успіх і ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства в цілому.