Музика допомагає збудити почуття дітей, збагачує їхні серця чарівними поетичними образами (можна використати грамзапис вірша у виконанні Ольги Кусенко).
Вчитель наголошує, що грати каземату не потьмарили живого бачення поетом краси природи, не згасили його мрії про вільне, щасливе життя народу, про достаток у сім'ях і щасливий побут. І далеко від рідної землі Т.Шевченко думав про свій народ, про Україну.
Починається опрацювання поезії з її виразного читання. Оскільки у вірші незрозумілих слів немає (може виникнути запитання щодо плугатар -той, хто оре землю плугом, орач), потреба у членуванні його на окремі логічно закінчені частини відпадає.
Вчитель щиро, задушевно читає вірш напам'ять. Запитує дітей, яку пору року зображено в ньому (весну, бо гудуть хрущі, співають солов'ї). Про який місяць йдеться? (Травень, коли цвітуть сади). У вірші немає слів весна, травень, але ми здогадуємося, що мова саме про цей період: сади найчастіше цвітуть у травні.
Далі учні читають вірш, обдумують словесні малюнки до нього, виділяють у тексті зорові та слухові образи, виписують їх.
Вчитель пропонує прочитати ще раз і осмислити те, що уявляв поет. (Вечір в українському селі: вишневий садок, плугатарі повертаються з поля, привітно світять вогники в біленьких хатах, матері ждуть з вечерею...)
Учні підсумовують, що скромне і чесне трудове життя селян чарує поета, який бачить у ньому багато людяності та благородства.
Аналізуючи мову твору, пропонується дітям знайти в ньому слова, які показують емоційне ставлення поета до зображуваного. Це пестливі форми, як-от: зіронька, соловейко, маленькі діточки.
Така робота сприяє розвиткові поетичного слуху дітей, збагачує мову.
Завершується робота складанням плану екранізації вірша.
ДОДАТОК 6
Тема. Стояла я і слухала весну.
Матеріал до уроку. Леся Українка. Поезії про весну.
Мета. Формувати навички виразного читання, вміння сприймати і відчувати емоційний зміст слова; розвивати почуття прекрасного та акторські здібності дітей; виховувати повагу до рідної мови і людини великої сили волі — Лесі Українки.
Тип уроку: авторський (групова форма проведення).
Маршрути:
1.Гомін вод весняних не забудеться повіки.
2.Стояла я і слухала весну...
3.А весна гомоніла...
4.Весна ще так ніколи не співала.
Хід уроку
1. Розв'язання завдань на орієнтування в дитячих книжках.
а) Літературна розминка.
Учитель. Йти назустріч бурям і зливам, Буть одній — як велика рать, Жить в нещасті життям щасливим, Муку творчістю перемагать. М. Рильський
— Хто ця людина, яка кожним словом, кожним променем думки,
кожним болем своїм живе в душі нашого народу?
— Так, її ім'я Леся Українка. (Звертається увага на портрет, заквітчаний барвінком і прибраний рушниками).
б) Робота з виставкою книжок. Кожна група правильно і повно називає виставлені нею книжечки, дає коротку характеристику кожній книзі (про що вона?, що в ній?).
2. Бесіда-судження за самостійно прочитаними книжками і творами
Гомін вод весняних не забудеться повіки :
а) Перша група.
Учитель. У сім'ї Лесі Українки постійно панувало художнє слово. Леся вже в чотири роки вміла читати. У родині любили читати Кулішеві твори, оповідання Марка Вовчка, Андерсенові казки в перекладі М. Старицького, сербські пісні, які дуже полюбила Леся.
Учениця читає уривок вірша «Мрії» («У дитячі любі роки»).
Двоє учнів читають вірш «Конвалія» (7 строф).
—Чи схвилювала вас ця поезія? Чим?
—На які роздуми спонукала? Висловіть їх. Чого навчає цей вірш? (В обговоренні беруть участь учні з інших груп).
Стояла я і слухала весну...
б) Друга група.
Учитель. Тяжка була в Лесі Українки доля. Вона змалку дуже хворіла.
Учениця. Проте від хвороби Лесю відволікали хвилини поетичного натхнення, книги і природа. Природа в її віршах одухотворена, вона ніби живе людськими почуттями.
А весна гомоніла...
в) Третя група.
Учитель. Леся Українка стає відомою. У її талант повірили І. Франко, М.Павлик та ін. І сама вона повірила, що в боротьбі за волю рідного краю зможе прислужитися народові своїм огнистим словом:
Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє!
Учениця. Хоч би де була поетеса, завжди тужила за рідним краєм, за Волинню, в думках зринав образ України.
Учні читають поезії: «І все-таки до тебе думка лине», «До тебе, Україно» (2 строфи), «8ОЬ» («Соловейковий спів навесні»), «Сторононько рідна! Коханий мій краю!» (1 строфа), «Скрізь плач, і стогін, і ридання» (2 строфи).
Учитель. Дозвольте прочитати мій улюблений вірш поетеси «Вечірня година» (читає напам'ять).
—Що об'єднує ці поезії? (Музикальність, наспівність, здається, що з кожного вірша звучить музика слова).
—Спробуймо побути «маленькими композиторами». (Учні під лічбу «раз і два» намагаються створити мелодію на слова):
Кругом садочки, біленькі хати,
І соловейка в хаті чувати.
Ой, чи так красно в якій кра'їні,
Як тут, на нашій рідній Волині.
Ой, чи так красно в якій країні,
Як тут, на нашій рідній Вкраїні.
(«Вечірня година»)
3. Доповнення, розширення й уточнення читацького досвіду учнів.
Учитель. Леся Українка часто зверталася у своїй літературній творчості до жанру казки.
Хто знає, які це казки? (учні називають). Які з них читали? Про що вони? Так, казки, перекази, повір'я, легенди навівали поетесі роздуми про Велета, Ізольду Білоруку, Мавку лісову, про Лелію. «Лелія» — казка. Учні інсценізують казку.
Дійові особи: Лелія — цариця, Павлусь, мама Павлуся, діти-лелії, маки, чорнобривці.
4. Підсумки уроку і завдання додому.
Учитель. До останніх хвилин не залишала Леся Українка своєї зброї — поетичного слова. А її останнім акордом була молитва до сонця: «Сонце, сонечко, глянь, я сміюсь!»
ДОДАТОК 7
"Чому так гірко плакав хлопчик?"
В одній сім'ї був хлопчик-школяр, який славився на всю округу як великий бешкетник. Щодня приходили сусіди скаржилися на нього. Зі школи теж ішли не кращі новини: підручників не носив, писати не хотів, вчителя не слухався, дітей ображав...
Батьки у відчаї не знали, що їм робити. Ні добре слово, ніс варка, ні подарунки - ніщо не допомагало.
І от якось приходить хлопчик із школи і бачить, що посеред двору закопано високий стовп, обструганий, гладенький, він наче тільки чекає, щоб по ньому подертися вгору. Закинувши свій портфель, хлопчик так і зробив. Але, злізши, подумав: "Чого стовпа тут закопали?" Вийшов батько з хати і спитав, що погане він сьогодні накоїв.
- Вдарив дівчинку і дістав двійку, - безтурботно й цинічно відповів син. Батько взяв два цвяхи і забив їх у стовп.
- Що це ви робите, батьку? - спитав хлопчик.
Від сьогодні буду забивати стільки цвяхів, скільки зробиш негідних вчинків.
Хлопчик замислився. Вибіг на вулицю.
Минув рік. Повернувся якось хлопчик зі школи, глянув на стовп - а там усе чорно. Підійшов до батька і питає:
А що буде, якщо я стану добрі справи робити? Скільки добрих вчинків зробиш - стільки гвіздків буду витягати. І почав він старатись, і щодня батько витягав по кілька гвіздків. Минув ще один рік. Приходить хлопчик додому, а на подвір'ї зібралася вся сім'я.
Що сталося? - питає він їх.
Сьогодні в нас дуже велике свято. Ми вже знаємо, що ти зробив сьогодні добрий вчинок і батько витягне останнього цвяха.
Той так і зробив. Усі раділи, сміялися, а хлопчик упав під стовпом і гірко заплакав.
Довго заспокоювали його всі, а батько все допитувався, чого він так гірко плаче.
Нарешті хлопчик сказав:
- Гвіздки ви повитягали, але дірочки залишилися.
ДОДАТОК 8
Комплекс вправ які можна використовувати на уроках читання в 4 класі. Вірш "Зима"(П.Тичина)
На початку уроку дітей попросити закрити очі і уважно послухати музику. Музика повільна, тиха, нагадує завивання вітру (музика повинна створювати враження, що на вулиці зима). Під час звучання музики вчитель читає вірш. Після цього, виключивши музику - звертається до дітей:
Коли, ви слухали мене і музику, що ви відчували? На що була схожа музика? (Діти по черзі відповідають).
Вчитель зачитує вірш П.Тичини "Зима".
А тепер послухайте такий вірш - загадку і спробуйте сказати, що є спільним у цих віршах ?
Доню! Доню! - кличе мати,
-Швидше вийди-но із хати!
Дивина! Щезла стежка... Де вона?
Зникла десь і огорожа...
Сад на себе чом не схожий?
Що за диво? - Все село
Білим пухом занесло...
Дива зовсім тут нема —
Це в село прийшла...(зима).
(Відповіді дітей: розповідається про зиму).
Пригадайте назви зимових місяців.
-Що відбувається зимою? Поділіться на групи і по черзі будете пригадувати, що відбувається взимку. За правильну відповідь - один бал.
Команда, яка набере більшу суму балів - перемогла.
- Молодці! А тепер самостійно мовчки і дуже уважно прочитайте вірш і скажіть, які ознаки зими у вірші показав автор?
- А чому місто здавалося поету дивним? А як би ви описали
- зиму? (Діти по черзі називають ознаки цієї пори року, а вчитель їх записує на дошці).
- А тепер, користуючись цими словами спробуйте скласти невеликий твір про зиму. Хто найкраще опише зиму -переможець.
Діти діляться на групи і обговорюють твір (2 хв.). Потім вчитель підходить до кожної групи і діти по черзі висловлюють речення, які продовжують попередні і в сукупності створюють твір.
Вчитель вголос зачитує твори і команди вирішують, який твір найкращий.
Автор описав зиму у вірші, але у вірші є дуже багато словосполучень іменника і прикметника, спробуйте їх знайти. Та команда, яка назве їх найбільше - виграла.
(Наприклад: іній - синій, дим патлатий, садом молодим, взолочені віконця, іній золотисто-рудуватий, світом молодим).
А які картини зимової природи вам допомогли уявити такі слова і вислови: "взолочені віконця", "дим патлатий, золотисто-рудуватий", "сад - як синій"? Що вони означають? (Діти пояснюють, вчитель допомагає уточнити поняття). А які ще можуть бути віконця, сад, дим?