Керівники шкіл прагнуть будувати заняття в майстернях на базі замовлень різних підприємств, бо в такому випадку досягається продуктивних характер праці учнів.
Очевидно, праця учнів стає від цього свідомою, що не може не вписувати позитивно на якість роботи.
Підібравши вироби, можна переходити до складання календарно-тематичного плану. Календарно-тематичний план складається для того, щоб передбачити, скільки потрібно матеріалів, коли їх слід придбати і яким додатковим устаткуванням та інструментами поповнити майстерні.
Залежно від місцевих умов календарно-тематичний план можна складати відразу навчальний рік, на півріччя або чверть. Якщо школа має постійне і надійне джерело постачання матеріалів, план можна складати на цілий рік, бо є певність, що він буде виконаний. Якщо матеріал надходить з випадкових джерел і не може наперед запланувати матеріали за сортиментом, то план складають на короткій період, але не менше, як на чверть.
Після того коли складений календарно-тематичний план, вчитель здійснює підготовку до навчальної теми. Увесь матеріал навчальної теми вже поділено календарно-тематичному плані годинні заняття так, щоб не було уроків, повністю присвячених виконанню теоретичного матеріалу. Теоретичний матеріал розподіляють при цьому по можливості між окремими уроками так, що він був пов’язаний з практичною роботою учнів і щоб вивчення його займало не більше як 20-25% навчального часу.
Головним етапом у підготовці вчителя до навчальної теми є розробка системи уроків. Під системою уроків розуміють таку їх сукупність з певної теми, при якій забезпечується дидактично обґрунтований взаємозв’язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнню учнями навчального матеріалу і їхньому загальному розвитку, тобто система уроків сприяє виконанню навчально-виховних завдань.
Система створює в учителя загальну дидактичну картину, що стосується навчальної теми, бо визнає типи уроків зв’язки між ними, методи навчання, об’єкти роботи учнів. Аналіз роботи передових учителів показує, що будуючи систему уроків з тієї чи іншої теми, треба висвітити такі питання:
1) місце теми в навчальному курсі, її ідеї і коло зізнань, умінь і навичок, яких повинні набути учні;
2) зв’язок теорії з практикою з навчально-виробничою практикою;
3) характеристика матеріалу теми відповідно до розвитку пізнавальних можливостей учнів;
4) готовність учнів до засвоєння нової теми (якими поняттями, фактами, вміннями і навичками, потрібними для засвоєння нового, володіють учні на час вивчення теми);
5) логічний шлях викладання матеріалу, який був би найефективнішим для набуття знань та навичок, розвитку пізнавальних тем, розподілу навчального матеріалу на уроках;
6) творчі роботи учнів;
7) очікувальний результат вивчення теми.
Знаючи зміст кожного заняття учитель має можливість визначити підготовленість учнів і поставити перед ними завдання для повторення теоретичного матеріалу.
У підготовці вчителя до уроку можна виділити заходи для підвищення виробничої кваліфікації організаційні і методичні заходи.
Цілком зрозуміло, що знання вчителя повинні бути значно ширші і глибші, ніж ті, яких повинні набути цині. Тому джерелами для підготовки вчителя повинні бути посібники з столярної справи, художньої обробки металу, розраховані на майстрів виробництва. Учитель повинен бути готовим до відповіді на запитання учнів які виходять за межі навчальної програми, а для цього треба добре знати теоретичні основи професій, елементи яких вивчається на заняттях. Треба також добре володіти відповідними професійними навичками. Тому до початку занять учителеві рекомендується самостійно виконувати обсяг роботи, що заплановано для учнів. Це дуже важливо з методичної точки зору. Методика підготовки вчителя до уроку починається з роботи над навчальною літературою. Учитель переглядає матеріал шкільного підручника і орієнтується на ньому, коли подає повний матеріал. Така орієнтація потрібна з двох причин: 1) у підручнику викладено мінімум матеріалу достатньо для виконання навчальної програми; 2) навчальний матеріал викладено на рівні, що відповідає загальному розвитку учнів і їх знаннях з основ наук.
Поряд з цим учитель ознайомлюється з навчальною літературою з суміжних предметів. Щоб зробити трудову діяльність учнів свідомою і використати їхні знання з основ наук у процесі виконання трудових завдань, треба мати уявлення, яких знань і вмінь вони набувають на уроках фізики, хімії, креслення, математики, трудового навчання, та ін.
Велике знання має ознайомлення вчителя з методичною літературою, в якій узагальнено досвід кращих шкіл. У методичній літературі є рекомендації як будувати навчальний процес, вибирати об’єкти роботи, а також з інших питань, зв’язаних з виконанням навчальних завдань на заняттях у майстернях. Перові вчителі систематично стежать за новою методичною літературою, вивчають висвітлених у ній передовий досвід і застосовують його в своїй роботі.
Не менш важливим є безпосередньо вивчення досвіду інших учителів. У кожному районі вчителем праці, які досягли певних успіхів у виконанні завдань. Одні вміло формують в учнів міцні навички, інші вміло використовують загальноосвітні знання в праці або раціонально поєднують різні форми організації занять. Методичні об’єднання організовують проведення відкритих уроків, заслуговують на своїх засіданнях окремих учителів, з тим , щоб їхні досягнення могли запозичити інші вчителі праці. У деяких областях практикують проведення зразкових уроків, які трохи випереджають програми і завдяки цьому можуть бути творчо повторені всіма вчителями. Відвідування зразкових уроків є однією з форм методичної підготовки до уроку.
До початку заняття вчителеві рекомендується самому виготовити об’єкт, який він запланував дати учням як трудове завдання. З методичної точки зору це важливо з кількох причин:
1) підвищується авторитет учителя, коли учні бачать, що він досконало володіє трудовими прийомами і може бути для них особистим прикладом;
2) зразки, виготовлені вчителем, є еталоном для учнів;
3) виконуючи цю роботу, вчитель може чітко уявити собі, які можуть бути в учнів помилки, що дає матеріал для розробки методики заняття.
Робота над помилками учнів займає важливе місце в підготовці вчителя до уроку. Пояснюється це тим, що на заняттях у майстернях можливість допущення помилок учнями не менша, ніж на уроках інших предметів. Як показує досвід, на виправлення помилок учнів затрачається до 10% навчального часу.
Помилки можуть виникати з різних причин, інколи – з провини вчителя, якщо він не зумів зрозуміло подати новий матеріал, досить чітко продемонструвати виконання трудового прийому, інколи – з провини учня, якщо він неуважно слухав пояснення вчителя, займався сторонніми справами. Помилки можуть бути і з об’єктивних причин. Так, інколи фізичний розвиток учнів буває недостатнім для правильного виконання прийомів з ручної обробки металу.
Завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб не допустити їх. Очевидно, виконати це завдання можна тільки тоді, коли добре відомі причини, що породжують помилки. Тому вчитель праці систематично шукає шлях для усунення причин, що призводять до вивчення яких теж можливі пошуки, вчитель намічає профілактичні заходи для недопущення їх.
Якість проведення уроку залежить значною мірою від підготовки вчителем організаційних питань. Кожний учень повинен бути забезпечений комплектом різальних інструментів, а також належної кількістю заготовок. Треба мати достатню кількість запасних інструментів і заготовок на той випадок, коли будь-якій інструмент вийде з ладу, а заготовка буде зіпсована.
Учитель праці повинен передбачати, додаткову роботу для сильних учнів, які виконують завдання раніше від інших.
Інструмент заточує на заточувальному верстаті сам учитель; учнів з міркувань безпеки до цієї роботи не допускають.
Дуже важливо до вчителя підготовити технічну документацію. Це насамперед рисунки і технологічні карти. Залежно від складності виробу, від підготовленості учнів вирішується питання про те, яку форму матимуть технологічні карти, які вказівки вони міститимуть.
У темі зазначається, який матеріал вивчається, чому присвячується заняття, а меті уроку розкривають навчальні завдання. Об’єкт роботи зазначають у тих випадках, коли учні виготовляють вироби.
В урочному плані треба перелічити устаткування, інструменти і всі наочні посібники, що використовуватимуться на уроці.
Хід уроку визначається типом останнього, розкриває його структуру, послідовність чергування елементів і час, відведений на кожний з них.
Отже, результатом планування є перспективне планування (кінцевим результатом якого є календарно-тематичний план), і поточне (результатом якого є план конспект).
Педагогічний експеримент проводився в три етапи: перший етап дозволяє встановити нинішній стан справ із формуванням загально трудових вмінь і навичок (констатуючий експеримент), другий – впровадити нововведення в навчальний процес, а третій – перевірити ефективність цих нововведень. Оскільки результати нашого експерименту потрібно з чимось порівнювати, то ми проводили в одних класах навчання за старою програмою (контрольні класи), а в інших – за новою (експериментальні класи).