Ми враховували, що зображати пейзаж з натури - це значить спостерігати і вивчати природу у всьому різноманітті і поетичності, малювати її при різному освітленні, в будь-яку погоду і час дня. Різні стани освітленості в природі по-різному емоційно впливають на людину, викликають певну гаму переживань і настроїв. Саме передача стану в пейзажі визначає його емоційний образний лад і виразність. Працюючи з натури, учні намагалися її зрозуміти, осмислити характерні особливості, те, як вона виглядає в даний момент. Зрозумівши її загальний характер, можна було приступити до вирішення композиційних завдань малюнка.
Переходити до малювання складніших пейзажів можна було після того, як накопичився деякий досвід в зображенні характеру простих мотивів. Для цих цілей ми обирали алею в парку і прагнули знаходити цікаві мотиви, характерні для даної місцевості. Успіх в малюванні пейзажу був заснований на умінні виявити естетичне в оточенні природі і знайти вірне образотворче рішення.
Визначивши пейзажний мотив, учні знаходили найбільш вигідну точку зору для виразної композиційної його побудови. Але раніше було важливо продумати, в який час дня і при якій погоді краще всього намалювати намічений мотив. Для цієї мети треба спостерігати вибраний пейзажний мотив не один раз. Треба знайти в ньому щось нове, цікаве. Тільки при такому підході до малювання пейзажу з натури можна було навчитися справжньому творчому зображенню.
Зображаючи алею парку, краще було малювати при такому освітленні, коли дерева по одну сторону алеї освітлені, а по іншу - затемнені. Малюючи перспективу алеї, учні намічали лінію основи дерев і лінію, що проходить по верху крон. Уточнювали місцеположення кожного дерева, куща, пенька. Замальовували основну форму дерев, передаючи їх відносні розміри, положення в просторі. Зображаючи дерева, школярі не вимальовували окреме листя, а намагалися усвідомити, як вони об'єднуються в групи. Також учні намагалися уловити загальний тон окремих ділянок порівняно з другими планами, підкреслити характерні особливості, відмінності один від одного. У тоні потрібно передати освітлення і стан погоди, починаючи з виявлення тональних відносин маси дерев і землі до неба. Потім - різницю в тоні дерев поблизу і в кінці алеї, серпанок повітря, в який занурені дерева і дорога. Потрібно показати падаючі тіні, прослідкувати гру сонячного проміння в них, м'якше виявляючи краї.
Учні дізнавалися, що в пейзажі, як і взагалі в будь-якому зображенні з натури, є предмети головні і другорядні. Цим головним предметам із самого початку треба надавати при опрацьовуванні деталей більше уваги, ніж всім іншим, які служать ніби додатковим фоном до головних.
Учні вивчали загальні правила передачі пейзажу.
1. Намалювавши основні частини пейзажу, прокладіть узагальнено на землі, небо і далі.
2. Добийтеся їх правильного тонового відношення, порівнюючи між собою.
3. Проклавши основний тон частин пейзажу, намітьте його дрібніші деталі, починаючи від переднього плану і поступово переходячи углиб, до горизонту.
4. Передайте уявні світлі тони землі по напряму удалину і різницю освітлення першого і дальнього планів.
5. Не слід малювати хмари на небі у вигляді плоских світлих або темних плям - адже ми бачимо хмари знизу як форми, що мають не одну сторону.
6. Постарайтеся передати повітряну перспективу - те, як у міру видалення в глибину простору контури предметів як би згладжуються, а об'єм відчувається менш безумовно. Порівнявши тон ближніх елементів пейзажу з тоном віддалених, можна побачити, що найтемніші тіні будуть на передньому плані.
7. Запам'ятайте: світло і тінь предметів на передньому плані контрастніші, на видалених же предметах різниця між світлом і тінню слабша. Таке поступове ослаблення тонів при видаленні предметів повинно бути передане і в малюнку.
8. В кінці роботи перевірте малюнок: чи вірно передано загальне освітлення, співвідношення переднього плану з дальнім (чи виявлена поступовість переходу переднього плану до горизонту), чи вірно зображена форма окремих елементів пейзажу. Зробіть необхідні виправлення і узагальніть малюнок.
Зображення пейзажу вимагало найстараннішого вивчення природи і методів передачі її на площині такою, якою вона сприймається нами (зображення в перспективі). Практичні завдання з зображення пейзажу ми починали з малювання дерев.
Учні дізнавалися, що кожна порода дерев, як і кожне дерево зокрема, має не лише свою форму, пропорції, просторове положення стовбура, гілок, листя, а й своєрідну їх будову. Будову дерев потрібно уважно вивчати. Вивчення корисно провести спочатку при малюванні дерев весною або восени, коли чітко видно будову дерева. Зображення конструкції різних порід дерев доцільно проводити методом порівняння, після екскурсії в парк. Краєвиди з зображенням різних порід дерев допомагають дітям знайти характерні особливості кожного з них.
Порівнюючи породи різних дерев, учні добре бачили, наскільки різноманітна їх конструкція. А в природі дерев безліч, і кожне з них має свою конструкцію, форму, колір. Щоб навчитися передавати характерну форму дерева, його зміни від пори року і т.д., треба було малювати багато різних дерев.
Процес малювання дерева з натури проводився в такій самій послідовності, як і окремого предмета з натури. Спочатку легкими лініями намічаємо загальну форму дерева, його пропорції, будову, а потім послідовно прорисовуємо деталі і виявляємо світлотінню його форму. Малюнок при цьому слід вести весь одразу; прорисовуючи деталі, потрібно пам'ятати про загальну форму натури. Перш ніж перейти до малювання пейзажу, учні малювали окремі елементи пейзажу (різні будівлі, рослини, предмети, хмари тощо).
Засвоївши зображення простих елементів пейзажу, вчитель ускладнював завдання, компонуючи кілька елементів пейзажу в їх просторовому зв'язку між собою з композиційним і тоновим рішенням (наприклад, будинок на простому фоні, кілька будинків на вулиці та ін). Потім завдання ускладнювалися зображенням пейзажів (природи).
Типовою помилкою в зображеннях пейзажів було виконання їх без урахування повітряної перспективи, просторових змін предметів. Вони плоскі, нереальні. Тому вчителеві потрібно було протягом усього навчання нагадувати учням про явища повітряної перспективи (і при зображенні окремих предметів, і при зображенні пейзажів та інших тематичних робіт з перспективним рішенням їх елементів).
Явища лінійної та повітряної перспективи, особливості композиції та ін. вчитель пояснював учням на реальних пейзажах, а також на репродукціях картин відомих художників: І.І. Шишкіна, І.І. Левітана, А.І. Куїнджі, Т.Г. Шевченка, С.І. Васильківського й ін.
Малювання учнями окремих елементів пейзажу (дерев, будівель, різних предметів) полегшувало зображення складніших пейзажів. Важким завданням був вибір на безмежному просторі природи цікавого "мотиву", його композиції. Уявивши композицію малюнка, учень намічав лінію горизонту та основні елементи пейзажу.
Виявилося, що передача пропорцій предметів пейзажу буде набагато активнішою, якщо вчитель дасть учням завдання визначити не лише співвідношення, а й розміри усіх елементів пейзажу, прийнявши розмір одного з них за одиницю міри. Аналогічні завдання допомагали перевірити і уточнити визначені на око елементи малюнка та позбавитись основних помилок у роботі. Визначивши необхідні розміри елементів пейзажу, учень уточнював пропорції, перспективну побудову і загальну форму предметів, потім проробляв малюнок детально і, залежно від поставленого завдання, давав просторове рішення пейзажу: злегка виявляв світлотінню його перспективні плани або в тоні виконував весь малюнок.
У процесі формуючого експерименту з метою актуалізації знань иа формування уявлень про живопис ми проводили з дітьми бесіди: "Кольорове мистецтво" "Мова барв", "Мова живопису". Також ми давали репродуктивно-творчі завдання та вправи (на вибір): "Кольорові хатки", "Пори року", Три тополі у мене стоять під вікном"; "Хто як себе прикрасив?" (дахи будинків, кора дерев, бруківка луска риб, пір'я птахів тощо), "Як тече вода?", "Характер моря" і т.п.
Також ми давали художньо-творчі завдання (на вибір): "Осінь-мальовничка" "Сонячні барви золотої осені" "Щедра осінь" (за віршем М. Стельмаха), "Осінь усім багата", "Плоди праці людської", "Лиш айстра у саду цвіте", "Хто живе у ставку (річці, морі)?" "Хитра пляма".
Таким чином, мистецтво живопису - яскрава, багатогранна сторінка людської культури, вивчення якої лише починається в молодшому шкільному віці. Щоб дитина розвивалась як самостійна особистість із власними поглядами, вона мала оволодіти здатністю самостійно опановувати галузь живопису в процесі цікавих ситуацій особистісного спілкування з ним та однолітками і дорослими на матеріалі цього мистецтва. Особистісні реакції, емоції, вербальні оцінки, тривалість розглядання дитиною кожного конкретного твору живопису складали підстави для аналізу ціннісного ставлення. З цієї сукупності ставлень ми передбачаємо визначити міру естетичних ставлень і характер їх проявів до творів пейзажного жанру.
Наступним етапом нашої роботи стало визначення результативності експериментального дослідження.
Ефективність опанування молодшими школярами основ виконання пейзажу сформованість вміння передавати свої емоції та почуття засобами образотворчого мистецтва є запорукою продуктивної художньо-творчої діяльності дітей, що підтверджено досвідом роботи з учнями експериментального класу.
У процесі констатуючого етапу експерименту вивчався стан сформованості в учнів навичок живопису школярів у процесі виконання пейзажу. Оцінка результатів констатуючого експерименту здійснювалася за допомогою таких критеріїв: