Урок починають зі вступного слова вчителя.
Далі виступають учні з певних проблем, над якими вони працювали.
На дошці вивішують чи записують питання для обговорення, або школярізадають питання учням, які виступають.
Обговорення повинно відбуватися коректно.у кінці уроку робиться висновок з відповідної проблеми.
Дається оцінка роботи класу і окремих учнів.
Дискусія, розгляд, дослідження. Це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного вирішення. Дискусія виникає внаслідок спілкування вчителя і учнів, один з одним, у процесі вирішення проблемної ситуації.
Механізм виникнення дискусії:проблемна ситуація, що характеризує психологічний стан учнів, поряд з інтелектуальними труднощами супроводжуєтьсяпідвищенням пізнавальної активності і бажанням розібратися у проблемі.
Будь-яка дискусія включає три компоненти:
1. Пізнавальний.
Пізнавальний включає знання про предмет, що викликає суперечку і проблемну ситуацію, яка виникла.
2. Операційно-комунікативний.Операційно-комунікативний означає вміння вести суперечку, відстоюватисвою точку зору, володіти способами здійснення логічної операції.
3. Емоційно-оціночний.
Емоційно-оціночний включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки.
Дискусія повинна бути частиною навчального процесу. є декілька видівдискусії:
1) спонтанна дискусія, що виникає в ході спільного вирішення проблеми всімаучнями чи групою учнів. Це буває тоді, коли проблема учням дуже близька;
2) заздалегідь запланована дискусія. Для цього учнів попередньо ознайомлюють з предметом суперечки. Вони опрацьовують відповідну літературу. Учні мають достатньо знань для розв'язання проблеми.
Для дискусії характерні такі поняття: знання, вміння, навички, досвід творчої діяльності.
Необхідно назвати мету уроку. Може бути попередньо даний учням текст і після його прочитання висувається проблема. Поділяють дискусії і за кількістюучасників. Коли в дискусії беруть участь два учні, то це дискусія-діалог. Є групові дискусії, де задіяні групи, і є масова дискусія, в якій залучені всі учні.
Етапи підготовки і nроведеккя:
Мотивація, пов'язана з підготовкою до дискусії. Треба стимулювати інтерес учнів до проблеми, суперечки. Для цього готують яскраві уривки або цитати з книг, які викладають зміст суперечки чи позицію обох сторін. Для дискусіїможна скористатися глобальними проблемами з екології. Наприклад:
а) вичерпані всі природні ресурси на Землі, природа забруднена, неминуча
екологічна катастрофа;
б) чи вирішиться екологічна проблема при скороченні потреб людини?
в) світ врятує комп'ютерна революція з найновішою технологією. Єдинийвихід – не гальмувати ЇЇ, а сприяти її розвиткові.
Запитати учнів, з якою точкою зору вони згідні.
Дискусію проводять на тему, що цікавитр учнів, близька їм.
Вимоги до дискусіі:
1. Проблема повинна відповідати вікові і накопиченому досвідові.
2. Учням необхідно володіти темою, яка спирається на знання, вміння, досвід.
3. Дискусія повинна розвиватися з основних питань, нести в собі суть
протиріччя. Дискусія – суперечка по суті, в ході якої учні отримують важливі цінності.
При підготовці вчитель повинен чітко сформулювати завдання, бажано зпоясненнями, що розкривають суть проблеми, і питання про можливі шляхи її вирішення. Доцільно з цього приводу звернутися до думок учених.
При підготовці учнів ознайомлюють з відповідною літературою, список якої треба дати заздалегідь.
«Як працювати з додатковою літературою»
1. Прочитайте відповідні сторінки.
2. Визначте свою позицію щодо дискусійного питання.
3. Зіставте свою оцінку з авторською.
4. Подумайте, яку позицію і як будете відстоювати.
Під час виступу необхідно обr'рунтувати тему та її вибір, уточнити умови, вказати на ключові моменти, створити необхідний настрій. Важливий сам момент суперечки, вміння аналізувати свої погляди. Ведучий дискусії (вчитель) повинен розмірковувати з учнями. Не треба добиватись однозначної оцінки.
Пам'ятка
«Як вести дискусію»
1. Вступаючи у дискусію, необхідно виявити предмет суперечки.
2. У суперечці не допускати підвищення голосу, поважати думку товаришів.
3. Грамотно і чітко ставте питання.
4. Формулюйте головні докази.
Пам'ятка
«Про порядок дій У думках»
1. Вислухайте питання і визначте подумки проблему.
2. Сформулюйте гіпотезу.
3. Дайте пропозицію, чітко її аргументуючи.
4. Вислухавши докази товаришів, що мають протилежну точку зору, знайдіть сильні та слабкі сторони.
5. Заперечте їхні докази.
6. Що дала вам дискусія?
Учитель повинен скеровувати учнів, ставлячи питання.
Майстерність учителя полягає у тому, щоб, вчасно помітити, відчути момент закінчення дискусії, щоб не повторювати сказаного.
У кінці уроку треба підвести підсумки, проаналізувати висновки, виставити бали.
Оцінка дискусії:
задоволення, що отримали учні після дискусії;
уміння учнів правильно, логічно викласти свою і чужу думку;
культура дискусії;
уміння учнів користуватися прийомами доказовості;
набуття нових знань;
уміння зрозуміти точку зору іншого;
живий обмін думками.
До уроку кабінет оформляють відповідним чином: на стінах емблеми тапривітання команд, фотографії. Учні визначають журі і суддю-інформатора.
І етап уроку присвячується історії. Кожній з команд пропонують по 3–4 завдання, які треба розв'язати у визначений термін. З кожною командою працює по два члени журі. Вони перевіряють правильність відповідей, фіксують час, який було затрачено на виконання завдань.
ІІ етап – конкурс капітанів. Кожному капітанові допомагає команда. Колективний пошук, дух змагання дозволяє систематизувати набуті знання, зосередити увагу на найважливішому.
ІІІ етап – змагання команд. Кожна команда пропонує команді-суперниціпо п'ять завдань, на їх обдумування відводиться не більше трьох хвилин.
Учитель бере активну участь в обговоренні (то в ролі консультанта, то якучасник команди, інколи допомагає журі).
Уроки-вікторини цікаві тим, що дають можливість всебічно розглянути проблему, знайти найбільш вдале вирішення. Такі уроки виховують почуття колективізму, розвивають допитливість, вчать самостійності.
На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці та збільшує Їхню самостійність під час підготовки сценарію.
Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання, і спираються на образне мислення, фантазію, уяву учнів. При підготовці вистави відсутній будь-який тиск на учнів у висвітленні конкретноїісторичної ситуації. Знання, які учні засвоЇЛи на попередніх уроках, вони можуть використати зараз. Персонажі залишають можливість глядачеві самостійно обміркувати історичну ситуацію і зробит_ власні висновки.
Учні, які виконують ролі, заздалегідь готують собі костюми, ближче знайомляться з історичною особою, яку будуть представляти, її характером, поведінкою, зовнішністю. Вони вивчають потрібні слова, вчаться, як себе поводити у відповідній ситуації.До уроку готують необхідне обладнання.
Урок починають з бесіди чи з характеристики певної історичної ситуації.
Це підводить учнів до глибшого сприйняття вистави. Безпосередньо перед виставою учні отримують завдання та запитання, на які вони знайдуть відповіді, переглянувши виставу.
Тоді розігрується театралізована вистава.
Після перегляду вистави вчителеві треба повернутися до проблемних питань. Це можуть бути усні відповіді, складання таблиці або короткі записи у зошиті.
У кінці уроку проводиться бесіда з класом, учні роблять висновки.
Колективне творче виховання
Технологія підготовки й проведення колективних творчих справ (методика І.П.Іванова).
Визначення КТС – Колективна творча справа (КТС) – спільний
пошук кращих рішень життєвоважливих завдань, тому що робиться спільно з дітьми І дорослими – виконується, організовується, задумується, вирішується, оцінюється, у кожній КТС вирішується цілий ряд педагогічних завдань, відбувається розвиток колективістських демократичних основ життя, управління, активного ставлення до оточуючого середовища,
Етапи КТС – завдання організатора в тому, щоб спрямувати КТС на збагачення колективу й осооистості соціальним цінним досвідом, на
удосконалення кращих людських здібностей, потреб і відносин,
Перший етап – тема і напрямок справи – Організатор повинен допомагати учням у виборі теми і напрямку справи. Проте треба зро6ити так, щоб це йшло від самих дітей. Організатор бере участь у конкурсі нарівні з дітьми і пропонує свої варіанти. На загальних зборах
Заслуховуються І обговорюються всі варіанти. Один із них відбирається для здійснення і створюється вільний проект.
Другий етап – рада справи – Вибирається рада справи, куди входить і дорослий організатор, Рада справи, спираючись на пропозиції первинних колективів. опрацьовує обраний варіант. Організатор спрямовує творчу справу на розвиток в учнів творчого пошуку. Не потрібно нав' язувати свої пропозиuЙ дітям, нехай вони прозвучать як ше один внесок у загальну справу, що обговорюється з іншими. Дуже важливо тактовно, ненав'язливо брати участь у роботі мікроелементів. Готуючись до справи, педагог – організатор, намічає систему своїх власних дій піклуючись перш за все про те, щоб забезпечити активнуучасть кожного вихованця в колективній справі.
Третій етап – підготовка справи – Колективна підготовка справи. Тут організатор разом з керівним органом уточнює, корегує план її підготовки і правила проведення, потім безпосередньо організовує виконання цього плану.Учні повинні брати активну участь у роботі над планом