У правовому вихованні молодших школярів недостатньо враховується те, що під впливом телебачення вони отримують досвід і технологію кримінальності, збуджується передчасний інтерес до сексу як до розваги і джерела насолод, відбувається звикання до смерті, розвивається безособистісний погляд на це явище, навіюється підсвідоме прагнення досягти багатства і розкошів будь-якою ціною. Ця “демократизація” телебачення нерідко зводить виховну роботу школи нанівець.
Подолання такого негативного впливу телебачення на молодших школярів можливе передусім за умови підвищення загальнокультурної бази шкільного виховання, зокрема підвищення загальнокультурного рівня самих учителів, усього життя школи – від естетики оформлення приміщень класів і школи до культури взаємин, а також залучення школярів до найкращих надбань народної культури, до класики світового мистецтва [21].
Прогнозуючи виховну роботу з батьками, ми виходили із наявного стану правовиховної роботи у сучасній сім’ї (Додаток 8), тому що наявність у нашому суспільстві правопорушень і злочинності серед неповнолітніх, омолодження цих небажаних явищ в основному спричинюється помилками та недоліками сімейного виховання, вони є "продуктом" несприятливих умов життя в сім'ї. Соціологічні, правові, психолого-педагогічні дослідження переконують, що неповнолітні правопорушники свій перший негативний досвід набули в сім'ї та побутовому оточенні.
"У ході дослідження встановлено, – пише І.Козубовська і С.Деркач, –що переважна більшість неповнолітніх, які у віці 12-15 років стали на шлях правопорушень, виховувались тривалий час у сім'ях, де змалку були свідками постійних сварок, пиятик, бійок, аморальної поведінки батьків та інших членів родини (відкрито аморальні сім'ї), хабарництва, корисливості, кар'єризму (формально нормальні сім'ї). Як правило, ніхто по-справжньому не цікавився малюками, не звертав уваги на їхні захоплення і нахили, думки та прагнення. Зате діти уважно придивлялись до поведінки батьків, їхніх взаємин, вчинків, ставлення до інших людей, прислухалися до розмов у родинному колі. Все почуте й побачене стало їм прикладом для наслідування" [18].
Одним із шляхів попередження та подолання означеного явища, на думку вчених, має стати правова освіта батьківської громадськості взагалі і своєчасне, обґрунтоване застосування правових заходів впливу на сім'ї, які "продукують" неповнолітніх, схильних до аморальної та неправомірної поведінки.
У правовому вихованні дітей в сім'ї важливо, щоб сімейні моральні і правові норми базувалися на загальнолюдських моральних принципах і нормах права, бо уявлення про добро і зло, про те, що чесно і що нечесно, гідне і ганебне, формується залежно від того, що саме схвалюється чи засуджується родиною [15].
У правовиховній роботі з батьками ми передусім домагалися усвідомлення ними того, що виховання дітей в сім'ї – не приватна справа батьків, а діяльність, яка спрямовується законом. Саме закон визначає її цілі, принципи. Правове регулювання взаємовідносин в сім'ї спрямоване на те, щоб забезпечити найбільш доцільний зміст виховного ставлення до неї. Воно спирається на закономірності життя сім'ї і формування особистості дітей.
Роль сучасної сім'ї, її завдання, стан сімейного виховання та взаємодія батьків і педагогів базується на правовій основі життєдіяльності сім'ї. Моральні і правові вимоги стосовно сімейного виховання не суперечать один одному, а складають оптимальне поле для ефективної виховної діяльності батьків і педагогів.
Правові норми, які регулюють виховання в сім'ї та її взаємодію з іншими учасниками виховання неповнолітніх, допомагають батькам та іншим старшим членам сім'ї точно визначити своє конкретне місце у формуванні особистості підростаючого покоління.
Для того, щоб правові норми активно впливали на процес сімейного виховання, необхідно, щоб батьки й інші дорослі члени сім'ї не тільки знали загальний зміст закону як регулятора сімейного виховання, а щоб знали самі принципи, зміст правової характеристики, роль і сутність сімейного виховання, джерела деталізованої інформації про вимоги законів, що мають відношення до тих чи інших життєвих ситуацій [17].
У роботі з батьками ми виходили з того, що необхідною передумовою і складовою частиною формування відповідального ставлення батьків до виховання дітей в сім'ї є повна, всебічна і своєчасна інформованість їх стосовно діючого законодавства про їх обов'язки з формування особистості, охороні інтересів, фізичного і морального здоров'я дітей. Без точного знання закону важко забезпечити гармонійне поєднання прав і обов'язків батьків або осіб, які їх заміняють. Вимоги закону слід розглядати і як орієнтир для самовиховання, регулювання життєдіяльності батьків і інших членів сім'ї [17].
Конституція України, законодавство про освіту, шлюб, сім'ю та інші формулюють права і обов'язки батьків та інших дорослих членів сім'ї, визначають зміст виховання в сім'ї, вказують на найдоцільніші виховні дії, передумови для вирішення в конкретних випадках складних ситуацій і суперечок, які виникають у цьому процесі, для того, щоб спрямувати його хід і результати відповідно до вимог суспільства. Права даються батькам не над дітьми, а в ім'я їх інтересів, інтересів їх правильного виховання.
Вся система виховання дітей в сім'ї, у тому числі і правового, позиція батьків і інших дорослих членів сім'ї стосовно дітей повинна ґрунтуватися на знанні і усвідомленні своїх і дитячих прав, обов'язків, виховних цілей, визначених законом, розумінні їх значення і солідарності з ними.
У правовиховній роботі з батьками важливо домагатися розуміння ними того, що не вихована в дитинстві людина, як зауважив В. Сухомлинський, подібна на літак, випущений у політ з ушкодженим двигуном: якщо його відремонтувати не вдасться, він гине сам і призводить до загибелі людей. Це образне порівняння видатного педагога дозволяє усвідомити роль в суспільстві і відповідальність сім'ї за майбутнє дітей.
З погляду правового виховання саме в сім'ї у дітей формується ставлення до прав і обов'язків громадянина, до поєднаних з ними розуміння соціальних ролей в усіх їх різномаїтті, усвідомлення відповідальності перед близькими, перед іншими людьми і перед усім суспільством. У сім'ї формуються і життєві цілі, ставлення до можливих способів їх реалізування, вміння це зробити. Батьки передають дітям свою моральну позицію, світогляд, своє уявлення про щастя і обов'язок, життєві принципи, життєві цілі [17].
У правовиховній роботі батьків орієнтували на те, що майже всі їх дії стосовно дітей – це не тільки факти житейської поведінки, а й одночасно і факти, які мають правове значення. Правове регулювання охоплює власну поведінку, позицію батьків як членів суспільства, відповідальних за створення і підтримування ними сімейного виховання, нормального середовища виховання, виконання функцій із захисту прав і інтересів, поза сім'єю.
Оскільки виховна діяльність сім'ї має індивідуальний характер, який визначається різноманітними умовами її життя, держава не може регламентувати її виховну діяльність в деталях. Батьки самі ставлять конкретні цілі виховання дітей й підбирають відповідні засоби їх досягнення. Загальні завдання перед сім'єю у сфері виховання ставить закон; права і обов'язки, а тим самим і основні методи, визначає він же. Батьки мають навчитися співвідносити свої конкретні дії з загальними положеннями закону [4].
У правовиховній роботі з батьками важливо домагатися не знання ними правових приписів на рівні юриста-професіонала, а щоб вони: а) бачили в них соціальну сутність і значення законодавства про сімейне виховання; б) знали принципові положення; в) знали свої завдання, права й обов'язки; г) знали про існування гарантій сімейного виховання; д) усвідомлювали наявність правової відповідальності та її форм; е) знали, в якому законодавчому акті знайти норми, про застосування яких йде мова і до кого звернутися за консультацією та допомогою [17].
Завдання виховання, його засоби, форми і методи, способи охорони прав і законних інтересів сім'ї і дітей, захист дітей від негативних впливів пронизує всю систему життєдіяльності суспільства, а тому регулюється різними галузями права. Тому у процесі правовиховної роботи з батьками важливо розібратися у положеннях сімейного права, які регулюють взаємні права та обов'язки батьків і дітей, виховні завдання, засоби правового захисту неповнолітніх; цивільного права, які встановлюють правоздатність і дієздатність неповнолітніх у широкому колі особистих і майнових стосунків; трудового права, які регулюють трудові відносини неповнолітніх; адміністративного і кримінального права, які забезпечують захист неповнолітніх від негативних впливів.
Правове регулювання виражає політику Уряду України в галузі зміц-нення сім'ї і підвищення її відповідальності за виховання дітей. У ньому поєднується піклування про створення кращих умов для здійснення сім'єю її виховних функцій і контролю за їх виконанням. У статтях 51 і 52 Конституції України визначені права і обов'язки батьків стосовно своїх дітей. Перша з них встановлює: „Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою”. Стаття 52 засвідчує: "Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом”.