Цю гру доцільно проводити, вивчаючи м’які й тверді приголосні, слова, що відповідають на питання х т о? щ о?, позначають дію предмета тощо — але тоді замість схем використовуються картки тонованого паперу (про значення кожного кольору треба попередньо домовитися). Такі ігри дають змогу вчителеві щоденно, щоуроку фіксувати рівень засвоєння знань, планувати повторення й індивідуальну роботу.
Кожна гра водночас привчає дітей до самостійного прийняття рішень, формує впевненість.
Ось гра “Ч а р і в н й к”. Спочатку роль “чарівника” виконує вчитель — включає кодоскоп чи діапроектор, і на екрані з’являються склади си, со, си, ис, лі, об, ди і т. д. Тепер до роботи беруться діти. Відкриті склади вони “закривають”, а закриті доповнюють, щоб вийшли слова: си(н), со(м), си(р), (р)ис, лі(с), (л)об, ди(м) і т. д. Так, граючись, готуємось до читання слів з закритими складами. А через деякий час “чарівники” перетворять двоскладові слова в односкладові (сини— син, дуби — дуб), трискладові в двоскладові і навпаки (трактори — трактор, футболіст — футбол, космос — космонавт), зробити з одного предмета багато і навпаки тощо.
Добре сприяє розвиткові зорової і слухової пам’яті гра “Потренуємо пам’ять”. Через кодоскоп проектую на екран слова: бетон, весло, депо, ешелон, зерно, океан. Прочитуємо вголос і мовчки. Після виключення кодоскопа учні “друкують” їх з пам’яті або називають. Виграє той, хто назве чи надрукує слова без помилок і в тому ж порядку, як у кодограмі. Для самоперевірки знову включаю кодоскоп. Часто застосовуємо взаємоперевірку. Обов’язково пояснюємо значення слів.
Діти люблять “шифрувати”, давати відповіді на завдання у “зашифрованому” вигляді. Скажімо, на дошці ряд слів: 1. Ліля. 2. Льон. 3. Терен. 4. Дядя. 5. Сіль. 6. Перо. 7. Сине. 8. Рак. 9. Мило. 10. Яблуня. Діти дають «шифровану» відповідь на запитання, у яких словах є тільки м'які приголосні (1, 4, 5); у яких лише тверді приголосні (3, 6, 8, 9), у яких — і м'які, і тверді (2, 7, 10).
Навчаючи першокласників ділити слова на склади, правильно вживати сполучення букв йо, ьо, м’який знак, апостроф тощо, проводимо гру “Естафета”. Готуємо 6 карток (за кількістю варіантів) і вписую в них по 5—6 слів (залежно від кількості учнів у ряду). За командою перший чи останній учень виконує необхідну роботу в першому слові, наступний — у другому і швидко передає картку далі, поки останній учень у ряду не поверне виконану роботу вчителеві. Тут же робота перевіряється, визначаються переможці. Діти радіють спільному успіхові — так зміцнюються почуття співпраці.
Шість варіантів дають змогу проводити гру кілька разів. Ось, наприклад, картки на правопис ьо, йо: 1 — л..н, ра..н,..д, лікт..вий, прац..-витий; 2 — міль..н,...сип, Ст..па,..го, л..х; 3 — Л..ня, ма..р, бо..вий, с..годні, пол..ва; 4 — Вороб..в, л..тчик,..ржі, пен..к, трет..го; 5 — зна..мий, пол..ти, Солов..в, ма..рить, син..го; 6 — га..к, с..мий, д..гогь, баталь..н, сер..зний.
Або — “Встав потрібний прийменник”. На дошці — два варіанти тексту. Речення понумеровані. Учні читають їх, а на картці записують пропущений прийменник. Вчитель має два зразки відповідей, за ними перевіряє клас.
Варіант 1.
1. Діти щодня ходять... школи. 2. Сяє.... полями сонце золоте. 3.... Катрусі дві ляльки. 4. Учні пишуть... зошитах. 5. Пес сидить... будки. (Відповідь: 1. до; 2. над; 3. У; 4. в; 5. біля).
Варіант 2.
1.... яблуні буяє рожевий цвіт. 2. Пили воду... чистої криниці. 3....кущем виріс боровик. 4. Оля і Леся чергують... класі. 5. Стоїть тополя... дорозі., (Відповідь: 1. На; 2. з; 3. під 4. в; 5. при).
“Xто зайвий? (Щ о з а й в е)?”.
У кожного учня — набір цифр або планшет. На дошці надруковані слова: 1. Щука. 2. Карась. 3. Лини. 4. Диня. 5. Йоржі. 6. Лижі. 7. Сом. Діти читають (варіант: читає вчитель або замість слів виставляються малюнки) і визначають, хто тут зайвий. Відповідь подається набором цифр: 4, 6. Обов’язково пояснюємо, чому.
Щоб уникнути помилок на велику букву у кличках тварин (їх у букварі дуже мало), проводимо гру “Придумай кличку”. Добираю 5 — 6 зображень коней, телят, корів, кіз, собак та ін. і виставляю їх на дошці. Дітям пояснюю, що клички тваринам дають за певними їх ознаками, особливостями зовнішнього вигляду чи повадки: Білолобий, Пушок, Злюка, Ряба, Пружок. Виграє той, хто перший придумає клички для 5—6 тварин. У процесі виконання цієї вправи закріплюються і від-треновуються вміння виділяти ознаки предметів.
Закріплюючи знання про слова — ознаки предметів, можна провести гру “Хто це?”. Учень стає обличчям до класної дошки. Решті дітей учитель показує малюнок або предмет. Вони називають ознаки за формою, кольором, вагою, смаком, матеріалом і т. д. Викликаний учень намагається згадати, який це предмет. Наприклад: Невеликий, довгастий, жовтий, пахучий, кислий — лимон. Прудкий, білий (або сірий), полохливий, довговухий, косоокий — заєць і т. д.
Ігри допомагають розвивати зв’язне мовлення дітей, збагачувати лексичний запас, ставлять учня в такі ситуації, де йому доводиться метикувати, шукати вихід. Поступово виховується впевненість, наполегливість. Так, гра “Ланцюжок”. Діти складають ланцюжок слів, де кожне наступне починається з останньої літери попереднього. Перемагає той, хто не дав ланцюжкові урватися або сам за 1—2 хвилини склав найдовший ланцюжок. (Клас — син — небо — орел — липа — акація... і т. д.). Гру можна ускладнювати, ставлячи умову, щоб ланцюжок складався тільки з власних чи загальних назв; назв живих чи неживих предметів, тварин чи рослин тощо.
Ігри, як і кожен вид роботи, вимагають попередньої підготовки вчителя. Йдеться не тільки про добір лічильних паличок, карток цифр чи планшетів (їх, зрештою, можна замінити просто сплесками). Основна підготовка полягає в обдуманому доборі й доцільному використанні гри, підвищенні за її допомогою ефективності уроку, у поглибенні знань учнів.
Тут слід серйозно продумувати, на якому етапі уроку її подавати: коли вивчається новий матеріал чи в ході повторення, закріплення і т. д. Правильне рішення вчитель добере, глибоко ознайомившись з методичною літературою.
До вподоби дітям і робота з загадками. Розгадування їх знімає втому, заохочує до роботи, привчає мислити. Допомагають у роботі збірники “Народ скаже, як зав’яже”, “Народна мудрість”, користуємося і добірками з періодики. Розгадавши в класі загадки, ділимо відгадки на склади, аналізуємо, класифікуємо, перевіряємо правопис слів за словником.
Діти залюбки працюють над загадками, пишаються своїм умінням відгадувати їх. Тому загадки ще в дошкільних закладах широко використовуються для розвитку дитячого мовлення і мислення. Не забувають про них і вчителі молодших класів. Так, у 1 класі загадка допомагає зацікавити учнів навчальним матеріалом. На уроках читання і письма, скажімо, вчитель говорить загадку, а учні, відгадавши її, виконують різні завдання, як-от: пояснюють зміст загадки; добирають або самі виконують відповідний малюнок до відгадки; записують відгадку; підкреслюють голосні, тверді або м’які приголосні, ставлять наголос; поділяють слово-відгадку на склади; вказують місцезнаходження звука, який вивчається; лічать кількість звуків і букв у відгадці; складають відгадку з розрізної азбуки; добирають відповідні слова — назви рослин, овочів, фруктів, птахів, свійських і диких тварин, класифікуючи їх; наводять слова, які відповідають на питання хто? що? я к й й? я к а? я к е? я к і? і т. д.
Пропонуємо добірку загадок, з якими працюю в такий спосіб у класі, навчаючи дітей грамоти (Див. Додаток).
Використання загадок виробляє вміння зіставляти й порівнювати предмети, що є необхідним у навчанні. Розгадування загадок тренує розум, розвиває спостережливість, увагу, пам’ять, кмітливість, збагачує і закріплює словниковий запас, розвиває мовлення учнів.
Отже, шестилітній вік у психологічному відношенні є критичним. У цей період відбуваються зрушення, які означають завершення дошкільного етапу розвитку, і з’являється здатність до розуміння загальних принципів, зв’язків і закономірностей, що лежать в основі наукового знання. Тому реалізація потенціальних можливостей інтелектуального розвитку молодших учнів потребує особливиї умов навчання.
Вивчення мови шестирічних першокласників починаєтьс з навчання грамоти. Процес навчання шесирічних першокласників чвляє собою поступовий перехід від ігрової діяльності до початкових форм навчальної діяльності.Навчання грамоти шестирічок проводиться за звуковим аналітико-синтетиним методом (освоположником був К. Д. Ушинський). Переваги звукового аналітико-синтетичного методу полягають не тільки в його раціональній системі навчання читання і письма, а й в тому, що завдяки йому діти з перших кроків вивчення рідної мови, мають можливість оволодіти всіма відомими розумовими операціями: аналізом, синтезом, абстрагуванням, класифікацією, узагальненням, умовиводом. Провідний принцип звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти полягає у тому, що у формуванні в дітей початкових умінь читати й писати слід іти від звука до букви.
Процес навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом поділяється на періоди: добукварний період та букварний період. Специфіка навчання грамоти в ці періди полягає в тому, що коли в добукарний період основною мовною одиницею, з якою учні виконували аналітико-синтетичні вправи, бкв звук, то в букварний період до нього підключається і буква. Загальна структура основної частини уроку на опрацювання нової букви має відповідати сформульваній темі, тобто в ній має відображатися провідний принцип звукового-аналітико-синтетичного методу навчання грамоти - від звука до букви.
Як свідчить педагогіічний досвід, уроки навчання грамоти дають можливість формування у першокласників важливих загальнонавчальних умінь і навичок. Використання на уроках ігор та ігрових вправ, загадок, скоромовок допомагає дітям оволодіти необхідними знаннями, зосереджувати увагу, розвиває пам’ять, привчає слухати пояснення, формує вміння самостійно застосовувати засвоєне на практиці.