Бесіду по ходу екскурсії слід вести з таким розрахунком, щоб звернути увагу учнів на основне, водночас не докучаючи довгими поясненнями, що втомлює учнів. Рекомендується розкривати перед учнями міжпредметні зв`язки.
Керівництво навчальною роботою учнів на екскурсіях, як правило, здійснює спеціаліст даного об'єкта. Щоб забезпечити єдність вимог щодо характеру, змісту й порядку подання інформації про спостережувані об'єкти, учитель заздалегідь повинен домовитись з екскурсоводом, що й за чим демонструвати і як пояснювати учням демонстровані предмети, процеси і явища.
В кінці екскурсії, незалежно від того, на яких об'єкта вона проводилась, учитель має перевірити роботу учнів, чи все виконано за планом, чи зроблені записи, зарисовки, виміри, чи відібрано потрібні експонати. Потім проводиться заключна бесіда, на якій учитель відповідає на запитання учнів, з'ясовує їхні враження від екскурсії і ставить завдання щодо оформлення її матеріалів (у вигляді реферату, альбому, стенда і т. ін.).
Матеріали екскурсії доцільно використовувати на інших заняттях з предмета. Вони можуть лягти в основу учнівської конференції яка проводиться в кінці вивчення теми чи розділу курсу.
Використання матеріалів екскурсії в процесі наступної роботи в школі значно підвищує її ефективність, сприяє повнішій реалізації педагогічних можливостей екскурсії як навчального заняття.
Розробка методики організації і проведення уроку-екскурсії з природознавства здійснюється на основі загальних дидактичних закономірностей, але з урахуванням особливостей уроку-екскурсії взагалі і конкретно кожного її виду.
Ефективність уроку-екскурсії насамперед залежить від підготовки його вчителем. Ця робота здійснюється у такій послідовності:
1. Визначення теми уроку-екскурсії за програмою з природознавства.
2. Визначення виду уроку-екскурсії.
3. Складання логічно-понятійної схеми власне предметного змісту уроку-екскурсії за підручником з природознавства.
4. Конкретизація змісту відповідно до тих об'єктів, які є на місці екскурсії. (Учитель попередньо добре вивчає маршрут і місце уроку-екскурсії).
5. Визначення освітньої, розвиваючої і виховної цілей конкретного уроку.
6. Розробка методики проведення уроку-екскурсії.
7. Підготовка школярів до нього.
8. Підбір необхідного обладнання.
Поточний урок-екскурсія
У курсі природознавства поточний урок-екскурсія є однотомним. За дидактичною суттю цей урок комбінований і має таку структуру:
І. Організація класу.
II. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.
III. Постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація.
IV. Засвоєння нових знань, умінь і навичок,
V. Систематизація і узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.
VI. Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.
VII. Домашнє завдання.
VIII. Підсумок уроку.
Освітньою метою поточного уроку-екскурсії є формування в учнів уявлень чи понять про об'єкти і явища природи, їх взаємозв'язки і залежності, які передбачені змістом теми, а також засвоєння школярами тих власне предметних, розумових умінь та умінь раціональної навчальної діяльності, які об'єктивно можна і необхідно сформувати у конкретній темі.
Специфіка поточного однотомного уроку-екскурсії зумовлена тим, що засвоєння кожного елементу знань починається з безпосереднього сприймання реальних об'єктів природи на місці його проведення. Предмети і явища конкретизують мікроструктуру уроку.
Розглянемо методику такого уроку за темою «Орієнтування за місцевими ознаками. Компас» (4(3) клас).
Логічна схема власне предметного змісту теми.
1. Орієнтування за місцевими ознаками (уявлення).
Зміст:
— за кольором кори на деревах;
— за кроною дерев;
— за мохом та лишайниками;
— за розміщенням мурашника. (Уміння орієнтуватися за місцевими ознаками).
2. Компас (поняття).
Зміст:
— прилад для визначення сторін горизонту, який складається з корпусу, намагніченої стрілки, аретиру.
3. Визначення сторін горизонту за допомогою компаса (поняття).
Зміст: послідовність виконання дій (за підручником).
(Уміння визначати сторони горизонту за допомогою компаса).
Мета: формувати уявлення про орієнтування на місцевості за місцевими ознаками; поняття «компас» і визначення сторін горизонту за компасом; формувати уміння визначати сторони горизонту за місцевими ознаками і за компасом; розвивати просторові уявлення учнів, бажання виконувати завдання групою.
Обладнання: компаси.
Хід уроку-екскурсії
І. Організація класу.
Цей етап розпочинається в класі. Учитель повідомляє маршрут екскурсії. Якщо він проходитиме вулицями міста чи села, діти повинні актуалізувати свої знання про правила дорожнього руху: яким боком вулиці треба йти, щоб не перешкоджати перехожим; у якому місці і як переходити вулицю. Учитель нагадує дітям про правила поведінки і чемне поводження на вулицях [4].
Під час екскурсії учні під керівництвом учителя розглядають місце, де проводиться екскурсія, звертають увагу на красу природи, визначають пору року. Прийоми організації такої діяльності можуть бути різні: учитель пропонує назвати ознаки пори року у природі; читає невеликий вірш про природу в цю пору року і т. ін.; школярі порівнюють його зміст з картинами живої природи.
Обов'язковою є бесіда про правила поведінки на природі, її збереження й охорону.
II. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.
Цей етап проводиться, коли повторення попередньої теми є безпосередньою підготовкою до усвідомленого сприймання та осмислення нового змісту. У протилежному разі він пропускається, а засвоєні знання та уміння попередньої теми перевіряються на іншому уроці.
У цій темі перевірка не тільки доцільна, а й необхідна фронтальна бесіда: 1. Що називається горизонтом? 2. Що називається лінією горизонту? 3. За яких умов розширюється горизонт? 4. Чи можна довести, що лінія горизонту — це уявна лінія? Як це зробити? 5. Скільки основних сторін має горизонт? Назвіть їх. 6. Назвіть проміжні сторони горизонту. 7. Що означає орієнтуватися на місцевості?
Завдання для груп учнів на картках.
1. Визначте південь і назвіть об'єкти неживої природи, які знаходяться у цьому напрямку.
2. Визначте захід і назвіть зроблені людиною предмети, які знаходяться у цьому напрямку.
3. Визначте напрям вітру.
Для «середніх» і «слабких» учнів картки готують з певною мірою допомоги. Наприклад: а) для «середніх» учнів.
Визначити, у якій стороні південь, можна за Сонцем. Для цього необхідно стати до Сонця... (спиною, обличчям). Південь буде... (попереду, позаду).
б) Для «слабких» учнів.
Визначити, у якій стороні південь, можна за Сонцем. З цією метою треба виконати такі дії:
1. Стати до Сонця спиною. Південь буде позаду.
2. Повернутись на південь, подивитись і назвати предмети неживої природи, які розташовані у цьому напрямку.
III. Постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація.
Розповідь учителя:
У Івасика й Марійки тато — лісник. Хатинка лісника стоїть біля лісового озерця. Мама приготувала обід і попросила віднести татові. Вона наказала іти лісовою стежиною і не звертати вбік. Івасик запитав, у якому напрямку розташовані лісове озеро і хатинка. Мама відповіла, що це на південь від їхньої хати. Діти зібралися і пішли до лісу. У лісі Марійка помітила великий білий гриб. Вона показала його братикові, і діти, бігаючи від дерева до дерева, почали збирати гриби і звернули зі стежки. Через деякий час діти помітили, що ліс став густіший, а стежки ніде не було видно. Сонце сховалося за хмари, і в гілках шумів вітер. Марійка заплакала, а Івасик думав, як вибратися з гущавини й принести обід татові. Він згадав, що хатка лісника знаходиться у південному напрямку. А як визначити, де південь? У яку місцевість потрапили діти? Чи можна визначити сторони горизонту в лісі? Чому?
Учитель повідомляє, що допомогти дітям зможе той, хто добре працюватиме на уроці, тема якого «Орієнтування на місцевості за місцевими ознаками. Компас». На цьому уроці учні зможуть дізнатися, як визначити сторони горизонту в лісі у хмарну погоду за допомогою дерев, трав'янистих рослин, деяких тварин, а також познайомляться з цікавим приладом — компасом, який допоможе орієнтуватися у будь-якій місцевості і в різний час доби.
IV. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.
Орієнтуватися на місцевості можна і за іншими ознаками у природі, а не тільки за Сонцем.
Учитель підводить дітей до берези. Пропонує уважно розглянути її і з'ясувати, з якої сторони кора біліша, де менше чорних плям. Діти спостерігають і швидко виконують завдання, оскільки при перевірці попередньої теми вони визначили сторони горизонту [3].
Далі учні під керівництвом учителя роздивляються дерева, пеньки, на яких ростуть мох і лишайники. Самостійно учні визначають, що ці рослини ростуть з північної сторони,
Стежачи за мурашником, діти пригадують, що ці комахи приносять користь. Учні обгороджують мурашник, щоб його ніхто випадково не зруйнував. За вказівкою учителя визначають північний та південний схили мурашника й порівнюють, який з них крутіший, а який пологіший. Після цього роблять висновок, що у мурашника з північного боку схил крутий, а з південного — пологий.
Здобуті знання узагальнюються: «За якими ознаками, крім Сонця, можна визначити сторони горизонту? Що ви порадите Марійці та Івасикові? Як їм можна знайти лісову хатинку, в якій їх чекає тато?»
Учитель пропонує учням уявити, що вони вирушили на кораблі у подорож. Корабель потрапив у густий туман і збився з курсу. Як вивести його на заданий курс? Чи зможуть діти це зробити за допомогою вже відомих способів орієнтування? Як?
У таких випадках використовується компас. Це прилад, за допомогою якого точно визначаються сторони горизонту.
Кожна група дітей отримує компас. Вони вивчають його будову: учитель називає і показує частину приладу, учні повторюють і знаходять її. Після поелементного вивчення кілька школярів розповідають про будову компаса. (Яку будову має компас?)