Як користуватися цим приладом? Як за допомогою компаса можна визначити сторони горизонту? (На ці запитання учні дають відповідь після засвоєння знань про спосіб виконання діяльності та оволодіння нею за зразком).
Учитель послідовно називає і показує кожну дію, а школярі за ним повторюють і виконують:
1. Спочатку потрібно покласти компас на горизонтальну поверхню або долоню, щоб стрілка не торкалася дна коробочки.
2. Після цього відтягти аретир, щоб звільнити стрілку.
3. Далі слід повертати компас, щоб синя стрілка закрила літери ПН (північ), а червона ПД (південь).
Який напрямок показує синя (червона) стрілка? Як треба користуватися компасом? Спочатку потрібно... Після цього.., для того щоб... Потім...
Під час поелементного виконання діяльності на визначення сторін горизонту за допомогою компаса учитель контролює і коригує дії школярів. У групах здійснюється взаємоконтроль і взаємокоригування: один учень називає і виконує дії, а інші контролюють і виправляють його помилки. Після цього за компасом визначаються всі сторони горизонту.
V. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.
Назвіть основні (проміжні) сторони горизонту. За допомогою яких ознак визначаються сторони горизонту? Який прилад призначений для визначення сторін горизонту? Отже, основні і проміжні сторони горизонту можна визначити за Сонцем, за місцевими ознаками, а найточніше — за компасом. (Загальний висновок робить учитель, а учні повторюють).
VI. Застосування засвоєних знань, умінь, навичок.
1. Практична робота.
За допомогою компаса визначіть, у якому напрямку від місця екскурсії розташована школа. У якому напрямку ми йшли від школи до місця екскурсії? Якщо учням складно сформулювати відповідь, то учитель навчає їх міркувати: школа розташована на... (північ) від місця екскурсії. Протилежна сторона ... (півночі) — це ... (південь). Отже, ми йшли на... (південь).
2. Гра. Кожній групі дається завдання (на картці) відшукати важливий пакет за такими даними (для різних груп різні); пройти 5 кроків на північ, 15 — на північний схід, 2 — на південь і т. ін.
У пакеті можуть бути загадки, малюнки-сюрпризи, ребуси або чапи на загального малюнка для класу чи двох-трьох груп, які треба скласти разом.
Умовою гри с швидкість виконання завдання.
VII. Підсумок уроку.
Які способи орієнтування на місцевості були вам відомі до сьогоднішнього уроку? Про які ви дізналися на уроці? Яку тему потрібно було засвоїти, щоб про них дізнатися?
Оцінювання роботи учнів на уроці, мотивація оцінок з урахуванням участі у роботі групи.
Загальна оцінка діяльності всього класу.
VIII. Домашнє завдання.
Прочитайте статті у підручнику. Знайдіть відповіді на запитання після тексту. Дайте відповідь своїми словами.
Навчальний предмет Довкілля стоїть у типовому навчальному плані для початкової і основної школи. У початковій школі інтегрованим курсом "Довкілля" реалізується предмет "Я і Україна". Учні 1 класів чотирирічної початкової школи користуються підручником "Моє довкілля" [6], що відповідає програмам навчального курсу "Я і Україна" (Довкілля), виданим у 2001 році [16]. Чим відрізняється "Довкілля" від подібних курсів, які вивчаються згідно з державним стандартом початкової загальної освіти галузі "Людина і світ"? [1]
Курс "Довкілля" — складова частина нової вітчизняної педагогічної технології "Довкілля", яка розроблена колективом науковців лабораторії інтеграції змісту освіти Інституту педагогіки АПН України та Науково-методичного центру інтеграції змісту освіти АПН України протягом 1990—2000рр. У жовтні 2000 р. комісія Міністерства освіти і науки України підбила підсумки експерименту і наказом МОН України предмет Довкілля та модель освіти "Довкілля" допущені до використання у навчальних закладах країни [17].
Особливість і принципова новизна моделі в тому, що з 1 по 11 клас весь зміст знань учнів галузей "Людина і світ", "Природознавство" базується на загальних закономірностях природи, на цілісному сприйнятті світу дитиною. Пізнання цих закономірностей і за їх допомогою пояснення навколишнього світу, своєї життєдіяльності збігається з базовими потребами кожної людини — з природним прагненням дитини до дослідження свого життєвого світу і його практичного освоєння, до комунікації зі світом, до конструювання, створення продукту діяльності як способу самореалізації, самовираження. В цьому розумінні "Довкілля" — модель природовідповідного навчання і виховання, модель особистісно орієнтованої освіти, бо без продуктивності, без особистого створення речових чи інтелектуальних продуктів така освіта неможлива [14].
Людина, яка живе в гармонії з природою, з соціальним середовищем, осмислює свою єдність з життєвим світом, не буде руйнувати цей світ, не стане аморальною людиною: совість — ось її головний моральний імператив.
У початковій школі дитина сприймає світ в єдності, так він і подається їй у моделі освіти "Довкілля" для вивчення в єдності природного, суспільного і антропогенного оточення дитини, яке з її ростом розширюється. Відповідно розширюється і зміст курсу "Довкілля", який являє собою інтегровані знання про природу, суспільство, об'єкти, створені людиною, та саму дитину.
В основі структури курсу лежить пізнання дитиною свого життєвого світу відповідно до її вікових особливостей, що обумовлює підназви курсу в кожному класі: 1 і 2 класи — "Запитую довкілля"; 3 клас — "Спостерігаю довкілля"; 4 клас — "Досліджую довкілля" [2, 9]. В 1 і 2 класах через запитування особливо ефективно розвивається пізнавальна активність дитини. Як зазначав німецький психолог Р. Пенциг, навчившись запитувати, людина робить у своєму житті такий же крок вперед, як і навчившись ходити. Запитування (рос. мовою "вопрошание") і антиципація — основні види мислительної діяльності дитини на початку пізнання нею життєвого світу.
Німецький філософ Е.Корет обґрунтовує, що людина зобов'язана запитувати — адже це належить її сутності. Бо людина не влаштована подібно тварині в обмежене навколишнє середовище і не фіксована певною поведінкою. Людина вільна у своїй свободі. Вона сама має оформляти своє існування, сама має зважуватися на вчинки. Ми зобов'язані творити свій світ. Для цього необхідне власне, особисте пізнання. Воно зобов'язане повідомляти орієнтуючу функцію життю в цілому, свободі і відповідальності вчинків. Тому ми зобов'язані запитувати про те, чого ми не знаємо, але повинні і хочемо знати, щоб правильно поводитися, будучи вільними. Запитувати — означає не знати, знаючи про власне незнання, а це означає прагнення до подальшого знання [18].
Про що людина має запитувати? Перш за все ми зобов'язані пізнавати і розуміти наш найближчий життєвий світ. Ми запитуємо ("вопрошаем") про основи, про сенс і цілі дійсності в цілому, в якій ми зобов'язані оформляти власне життя і відповідати за це. Якщо шановний читач згадає, що Я.А. Коменський вважав за необхідне вчити ще в материнській школі дітей "метафізики" (науки про першооснови буття), то він погодиться як із наведеними вище міркуваннями німецького філософа, так і з тим, що в перші роки шкільного життя основним продуктом навчання мають бути власні запитання учнів відносно життєвого світу і самого себе. Курс "Довкілля" створює умови для природовідповідного розвитку дитини — учні на уроках серед природи "запитують довкілля" — ставлять власні запитання, викликані спілкуванням з навколишнім світом, і шукають відповіді на них. Такі запитання більшою мірою стимулюють їхню мислительну діяльність, ніж запитання, придумані вчителем чи автором підручника.
Зміст і структура навчального матеріалу підручників допомагають дитині "відкрити" у знайомих речах і в собі "першооснови буття" (вислів Я.А.Коменського).
У 1—2 класах курс "Я і Україна" ("Довкілля") складається з 4 тем, які послідовно ведуть дитину до пізнання себе через пізнання об'єктів навколишнього світу. На першому уроці дається поняття "довкілля". Воно формується через зміст білого вірша, який закінчується висновком: "Довкілля — це все, з чим ти зв'язаний в світі, і сам ти — частина довкілля".
У цьому означенні закладено глибокий зміст, який окреслює шлях дитини до розуміння себе і навколишнього світу.
Якщо сам ти — частина довкілля, то для того, щоб визначити свій життєвий шлях, свою поведінку, в тому числі і стосовно до самого себе, придивися, як живуть мешканці довкілля, як вони зберігають своє середовище життя, себе, свій рід; яким об'єктивним зв'язкам у довкіллі (закономірностям) вони підлягають; подумай, чого ти можеш навчитися у довкілля.
Якщо ти — частина довкілля, то не має сенсу запитання: "Що слід оберігати більше (в першу чергу) — себе чи довкілля?" Своє середовище життя слід оберігати і захищати так само, як і себе самого. А для цього слід знати своє довкілля, насамперед — зв'язки у ньому. Бо зміна зв'язків призведе до зміни довкілля і тебе.
Це ті "аксіоми", які необхідно донести до дитини так, щоб їй здавалося — це її власне відкриття. Відповідно до цього і сформована структура підручників 1—4 класів.
Так, спочатку учні 1 класу оволодівають "інструментом" вивчення довкілля: вони відкривають для себе, як багато їм дано для пізнання свого життєвого світу і себе за допомогою органів чуттів [6]. Далі вони запитують і шукають відповіді на запитання, як живуть різні мешканці довкілля — рослини, комахи, птахи, риби; моделюють довкілля різних тварин, виявляють у них найбільш загальні взаємозв'язки — поступово готуються до відкриття загальних закономірностей. Ознайомлюючись з живою природою, учні 1 класу сприймають її цілісно, не поділяючи на рослинний і тваринний світ.