Смекни!
smekni.com

Дидактичне спілкування (стр. 24 из 25)

Тобто висновки підтверджують, що реалізація пропонованої нами системи педагогічних умов, а саме:

1. вміло поєднувати різноманітні продуктивні методи навчання;

2. використовувати у навчальному процесі проблемні ситуації, завдання, запитання;

3. при вивченні нового матеріалу опиратись на досвід, здобутий учнями на попередніх уроках чи в позаурочний час;

4. впроваджувати нестандартні уроки;

5. використовувати яскраву динамічну наочність з метою організувати колективну учбову діяльність;

6. вести облік учнівських досягнень, залучаючи до цієї роботи самих учнів;

7. бути зорієнтованим на активну дидактичну взаємодію;

8. будувати урок так, щоб він забезпечував розвиток пізнавальних інтересів учнів

сприяє організації активного дидактичного спілкування на рівні «вчитель-учень».


Висновки

Проблема організації активного дидактичного спілкування на рівні «вчитель-учень» викликала інтерес і розвивалась у працях багатьох педагогів, зокрема В. Кан-Калика, А.Лєонтьєва, Е. Страчова, Б. Антоньєва, Я. Корчака та ін. Продовжує вона досліджуватись і в наш час. Багато вчителів шукають способи підвищення ефективності дидактичного спілкування, можливості його оптимального поєднання з іншими методами навчання, що дало б змогу підвищити якість навчального процесу в цілому.

З психологічної точки зору, необхідною умовою організації активного дидактичного спілкування на рівні «вчитель-учень» є забезпечення атмосфери довіри і взаєморозуміння, максимальне зниження стану тривожності у дітей, що забезпечується демократичним стилем спілкування, позитивною, оптимістичною установкою вчителя щодо учнів; навчального процесу в цілому і учнів до вчителя; взаємною гуманістичною спрямованістю, особистісною орієнтацією спілкування.

Навчання повинно приносити дітям радість, позитивні емоції, що допоможе викликати у них інтерес, допитливість.

Особливу увагу слід звернути на мовлення вчителя. Воно повинно бути емоційним, зрозумілим, доступним, живим, образним і особистісно спрямованим. Крім того, важливе значення має рівень розвитку у вчителя, уваги, спостережливості, уяви, педагогічного мислення, вміння орієнтуватися у постійно змінюваних ситуаціях спілкування.

Щоб організувати активне дидактичне спілкування на рівні «вчитель-учень» у початковій школі вчителі використовують різноманітні розвивальні, рольові та ділові ігри, проблемні ситуації, «цікавинки», роботу «здобувачів знань», завдання творчого, пошукового характеру.

Як підтвердило наше дослідження для досягнення цієї ж мети вчителеві необхідно вміло поєднувати різноманітні методи навчання, при вивченні нового матеріалу опиратись на досвід, здобутий учнями на попередніх уроках чи в позаурочний час, що сприятиме встановленню асоціацій із уже відомим матеріалом; проводити нестандартні уроки, використовувати яскраву динамічну наочність з метою організації колективної учбової діяльності, ігрові моменти, вести облік учнівських досягнень, наприклад, у формі таблиці «Ти найкращий у…», залучаючи до цього самих учнів.

Урок повинен бути спрямований на забезпечення пізнавальних потреб учнів. Так, міміка, поза вчителя – усе повинно вказувати на те, що йому не байдуже до того, як учнями вирішуються різноманітні завдання, що він прийшов вчитися разом з дітьми, а не лише повчати. Таке спілкування відбувається на суб’єкт-суб’єктному рівні, тобто є особистісно-орієнтованим.


Список використаної літератури

1. Азаров Ю.П. Радость учить и учиться. – М.: изд. политической литературы, 1989. – 358 с.

2. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогического сотрудничества. – М.: Просвещение, – 1991. – 72 с.

3. Бабанський Ю.К. Интенсификация процесса обучения. – М.: Знания, 1997. – 79 с.

4. Бабанський Ю.К. Педагогика. – М.: Просвещение, 1998. – С. 345–365.

5. Баранов С.П. Сущность процесса обучения. – М.: Просвещение, 1981. – 135 с.

6. Бояну М.Г. Не нашкодити словом і ділом // Радянська школа. – 1989. – №4. – С. 57–61.

7. Варзацька Л.О. Уроки мислення серед природи // Початкова школа. – 1991. – №5. – С. 11–25.

8. Василенко В.А. Природа як засіб розумового виховання у творчій спадщині В.О. Сухомлинського // Початкова школа. – 1985. – №5. – С. 65–66.

9. Вихрущ В.О, Дубчак С.О. Інформативність уроку як фактор розвитку пізнавальної активності молодших школярів // Початкова школа. – 1999. – №4. – С. 12–14.

10. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2002. – 576 с.

11. Волоков Н.К., Фридман Л.М. Психологическая наука учителю. – М.: Просвещение, 1985. – 224 с.

12. Гавакова Т.И. Воображение учителя // Основы педагогического мастерства: Методические рекомендации к практическим занятиям для студентов ІІ курса. – Полтава, 1982. – С. 23–27.

13. Глущенко А.Г. Орієнтація уроку як чинник морального виховання школярів // Початкова школа. – 1990. – №11. – С. 8–11.

14. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – С. 223–224.

15. Горбач М.С. Особливості спілкування учнів комбінованого класу // Початкова школа. – 1990. – №7. – С. 64–65.

16. Данилов Г. Не убить Моцарта! – М.: Педагогика, 1986. – С. 60–66.

17. Данилов М.А. Есипов Б.П. Дидактика. – М., 1957. – 248 с.

18. Дичко Н.Д. Конструювання та використання диференційованих завдань на етапі ознайомлення з розв’язування складних рівнянь // Розкажіть онуку. – 2003. – №14–15. – С. 40–41.

19. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. – М.: Просвещение, 1987. – С. 89–120.

20. Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника. – М.: Просвещение, 1974. – С. 100–108.

21. Жукова С.О. Уроки фантазії, мислення // Початкова школа. – 1993. – №5–6. – С. 43–46.

22. Забродська М.М. Педагогічна психологія. – К.: Вища школа, 2000. – 98 с.

23. Зубалій Н.п. Створення емоційного клімату в процесі навчання шестиліток // Початкова школа. – 1985. – №6. – С. 53–55.

24. Зязюн І.А., Крамущенко Л.В., Кривонос І.Ф. та ін. Педагогічна майстерність / за ред. І.А. Зязюна. – 2‑ге видання. – К.: Вища школа, 2004. – 422 с.

25. Каніщенко А.П. Педагогічне стимулювання пізнавальної активності // Початкова школа. – 1987. – №11. – С. 34–37.

26. Кодлюк Я.П. Дидактичні аспекти формування допитливості // Початкова школа. – 1996. – №5. – С. 5–8.

27. Кузмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Хрестоматія. – К.: Знання, 2003. – С. 81.

28. Кульчицька О.І. Значення почуттів у формуванні пізнавальної активності учнів // Початкова школа. – 1988. – №1. – С. 14–18.

29. Кухар В.М., Титова Г.С. Радість пізнання – шестиліткам // Початкова школа. – 1988. – №6. – С. 20–25.

30. Латишева Є.Ф. Розвиток у дітей пізнавальних інтересів // Початкова школа. – 1983. – №6. – С. 5–9.

31. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. – М.: Эль-Фа, 1996. – 94 с.

32. Линкова И.Я Дети читают про нас. – М.: Знание, 1975. – С. 43–54.

33. Лордкитапанидзе Д. Ян Амос Коменський (1592–1670). – М.: Педагогика, 1970. – С. 234–262.

34. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. – М., 1992. – С. 99–117.

35. Ляшко К.С. Навчання дітей прийомів пізнавальної діяльності // Початкова школа. – 1984. – №9. – С. 22–27.

36. Мазур Т.В. Уміння слухати і його виховання у дітей // Початкова школа. – 1985. – №2. – С. 62–63.

37. Миколайчик М.В. Інноваційні педагогічні технології в початковій школі. – Рівне: ТОВ «Юлат», – 2004. – 52 с.

38. Мойсею Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. – К., 1999. – 348 с.

39. Москаленко Н.А Застосування ігрових та мовленнєвих ситуацій // Початкова школа. – 1990. – №2. – С. 24–26.

40. Мудрик А.В. Общение как фактор воспитания школьников. – М.: Педагогика, 1984. – 112 с.

41. Мухина В.С. Шестилетний ребёнок в школе. – М.: Просвещение, 1986. – 164 с.

42. Некряч Г. Диференціація на уроках української мови як один з методів індивідуальної роботи з учнями // Початкова школа. – 1999. – №1. – С. 12–13.

43. Оконь В. Введения в общую дидактику / Пер. с польськ. Л.Г. Кашкуревича, Н, Г. Горина. – М., 1990. – С. 222–230.

44. Освітні технології. Навчально-методичний посібник / За ред. доктора пед. наук О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2004. – 146 с.

45. Педагогічний пошук / Пер. з рос. І.М. Бажечова. – К.: Радянська школа, 1988. – 496 с.

46. Піксаєва О.П. Інтегровані уроки в початкових класах. Детальні розробки для 1–4 класів у трьох частинах. – Рівне, 2001.

47. Плюхіна Н. Технологія навчання молодших школярів уміння вчитися // Початкова школа. – 1999. – №10. – С. 6 1–62.

48. Припихайло А.К. Я й мій друг. Портрет кращого друга // Розкажіть онуку. – 2003. – №14–15. – С. 25.

49. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. – СПб.: Питер, 2000. – С. 265–320.

50. Решетова Т.В. Розвиток логічного мислення учнів // Початкова школа. – 1988. – №1. – С. 19–24.

51. Рибина І.П. Альпіністська експедиція. Книга рекордів Карпат // Розкажіть онуку. – 2003. – №14–15. – С. 45–46.

52. Савченко О.Я. Мотивація пошукової діяльності учнів // Початкова школа. – 1985. – №2. – С. 58–61.

53. Савченко О.Я. Підвищувати якість кінцевих результатів навчального процесу // Початкова школа. – 1986. – №9. – С. 3–8.

54. Савченко О.Я. У пошуках нової концепції школи першого ступеня навчання // Початкова школа. – 1990. – №1. – С. 2–7.

55. Семиченко В.А. Пріоритети професійної підготовки: діяльнісний чи особистісний підхід? // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. – К., 2000. – С. 179–190.