Смекни!
smekni.com

Теоретичні основи і принципи організації контролю в Україні в ринкових умовах (стр. 3 из 4)

Описи підписують усі члени інвентаризаційної комісії і ма­теріально відповідальні особи. У кінці опису матеріально відпо­відальні особи дають розписку, якою підтверджують, що комі­сією перевірено цінності в їх присутності, претензій до комісії немає, а вказані в описі цінності ними прийняті на відповідаль­не збереження. На цінності, які не належать підприємству, але перебувають на його збереженні, складають окремі описи. Інвентаризацію матеріальних цінностей, коштів і бланків су­ворої звітності проводять, як правило, раптово, а основних за­собів, незавершеного капітального будівництва, незакінченого виробництва продукції, розрахунків та інших об'єктів контролю - за станом на перше число місяця.

Якість інвентаризації перевіряє центральна інвентаризаційна комісія за участю членів робочої інвентаризаційної комісії і ма­теріально відповідальної особи після закінчення інвентаризації, але обов'язково до відкриття складу, комори, секції, де переві­ряли цінності.

Результати контрольних перевірок якості інвентаризацій офор­мляють актом типової форми і заносять у бухгалтерії до спеціальної книги.

Роботу інвентаризаційної комісії оформляють протоколом, у якому відображують результати інвентаризації, стан складського гос­подарства, забезпечення збереження товарно-матеріальних ціннос­тей. При наявності невикористаних і зіпсованих товарно-матері-альнихцінностей у протоколі зазначають час завезення їх, назву пос­тачальника, стан цінностей, причину зниження якості. Такі цінності відображують окремо в інвентаризаційних описах. Аналогічно відоб­ражують зіпсовані цінності, зазначають причини псування і винних уцьомуосіб.

Висновки щодо результатів інвентаризації цінностей і пропозиції до усунення виявлених недоліків, заліку нестач і лишків за пересор­тування, а також списання нестач у межах норм природних втрат ко­місія формулює і обґрунтовує в протоколі. Після закінчення інвен­таризації робоча комісія всю документацію і протокол передає цент­ральній постійно діючій комісії.

Протокол засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії затверджує керівник підприємства не пізніше через 10 днів після закінчення інвентаризації. Результати інвентаризації відображають в обліку у той периіод, у якому було завершено інвентаризацію. Отже, інвентаризація як методичний прийом і форма поточного контролю забеспечує виявлення і запобігання нестачам і втратам матеріальних цінностей і коштів, а також сприяє збереженню їх.

Вибіркові спостереження застосовуються у фінансово-гос­подарському контролі і аудиті як один із видів несуцільного дослідження господарських операцій, що грунтується на застосу­ванні вибіркового методу.

Вибірковий метод дослідження використовують для встанов­лення достовірності показників усієї сукупності, яка вивчається, на основі обстеження лише деякої її частини. Цей метод забез­печує одержання репрезентативних даних. У теорії вибіркового методу розглядають такі основні питання: способи відбирання одиниць, які підлягають спостереженню; принцип організації обстежень; оцінка вибіркових даних, які їх зумовлюють, спо­соби усунення і встановлення їхніх розмірів; поширення вибір­кових спостережень на всю генеральну сукупність (діяльність підприємства, корпорації та ін.).

Суть вибіркового методу полягає у правильному відбиранні одиниць спостереження. Точність результатів, добутих за допо­могою цього методу, залежить від способу відбирання одиниць спостереження, ступеня коливань ознаки у сукупності, кількості одиниць, які підлягають спостереженню. Теорія вибіркового ме­тоду грунтується на законі великих чисел.

Вибіркові спостереження за умови правильної організації і про­ведення їх дають досить достовірні дані, придатні для використання у фінансово – господарському контролі. Результати вибіркових інвентаризацій оформляють актом, який використовується для поширення вибіркових спостережень на всі товарно – матеріальні цінності, піддані перевірці.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми дають змогу встановити за­гальний-стан об'єктів контролю: невиконання державного замов­лення випуску продукції народного споживання, зниження про­дуктивності праці проти запланованої, неритмічність виробництва продукції, збільшення браку, збитковість окремих видів продукції, перевитрати металу проти норм, неоптамальні маршрути переве­зення продукції тощо. Розрахунково-аналітичні методичні прийоми дають можливість виявити фактори, які негативно вплинули на результати фінансово-господарської діяльності виробничих одиниць, підприємства, об'єднання. При проведенні контролю ці методичні прийоми поєднують з документальними.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми об'єднують еко­номічний аналіз, статистичні розрахунки і економіко-математичні методи, які у контрольно-ревізійному процесі використовуються з ЕОМ. -

Економічний аналіз - застосовується при перевірці виробництва і реалізації продукції, використанні трудових ресурсів, основних фойдів і мате­ріалів у виробництві, виявленні перевитрат собівартості видів продукції, визначенні рентабельності її, а також дійсного фінансового стану підприємства.

В умовах ринкових відносин одним із прийомів перевірки звітних даних про вироблену і реалізовану продукцію є складання балансу товарної продукції .

За допомогою документальних методичних прийомів у про­цесі контролю за даними бухгалтерського обліку на рахунках "Основне виробництво", "Готова продукція", "Товари відван­тажені, виконані роботи і послуги", "Реалізація" і "Внутрішньосистемний відпуск товарів, робіт і послуг" встановлюють, ким випущено товарну продукцію, коли оприбутковано на складах, чому не відвантажено покупцям або чому не надійшла за неї опла­та. Це дає змогу вивчити приписування обсягів продукції при виробництві і на стадії реалізації її покупцям.

Статистичні розрахунки дають можливість визначити сукупний (валовий) продукт, який є сумою матеріальних благ, ство­рюваних за певний період (переважно за рік) у галузях матеріаль­ного виробництва. Сукупний продукт виникає у результаті складних виробничих зв'язків як усередені окремих підприємств, так і між галузями.

Завданням контролю є проведення статистичних розрахунків та елемінування впливу зовнішніх факторів на виконання плано­вих завдань підприємством, яке ревізують, тобто затрат минулої матеріалізованої праці, зміни індексу цін на сировину і засоби праці тощо. Крім того, у процесі контролю статистичні розрахунки використовують при встановленні ритмічності випуску продукції у натуральному вигляді, що характеризують виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства.

Економіко-математичні методи використовують для встановлення оптимальних виробничих ситуацій і зіставлення їх з факторами, які склалися у процесі виробництва. Передусім до них треба віднести методи лінійного програмування, за допомогою яких визначають оптимальний варіант плану.

У процесі контролю економіко-математичні методи вико­ристовують для виявлення невикористаних резервів раціональ­ного господарювання, економного витрачання матеріальних і трудових ресурсів.

Результати застосування розрахунково-аналітичних мето­дичних прийомів у процесі контролю оформляють у вигляді маши­нограм (відомостей), які додають до акта комплексної ревізії діяль­ності підприємства. .

Таким чином, застосування економічного аналізу, статистичних розрахун­ків і економіко-математичних методів (з використанням ЕОМ) підвищує наукову достовірність контролю і його ефективність у раціональному господарюванні в умовах ринкових відносин.

Документальні методичні прийоми. Методичні прийоми пов'язані з використанням документальних методичних прийомів і контрольно-ревізійних процедур. У процесі контролю господарських операцій перевіряють достовірність, законність і господарську необхідність їх на основі документів, у яких вони знайшли відображення. Контроль здійснюють за формою і змістом, зустрічною перевіркою операцій, взаємним контролем опера­цій і документів, аналітичними і логічними прийомами.

При перевірці первинних документів за формою встановлю­ють додержання нормативно-правових актів при відображенні господарських операцій у первинних документах, облікових регістрах. При цьому контролери керуються нормативними ак­тами про документи і документооборот у бухгалтерському облі­ку. Для встановлення юридичної сили первинного документа перевіряють наявність таких реквізітів: найменування докумен­та та його коду; дати складання; змісту господарської операції; вимірників господарської операції (у кількісному і вартісному вираженні). Перевіряють справжність підписів, звірених із зразком, що знаходиться у бухгалтерії, наявність штампів і печаток, розписок про одержання цінностей тощо. Контролюють також наявність усіх додатків до первинних документів, підстав на відпуск цінностей, специфікацій, доручень. Одночасно перевіря­ють доброякісність документа, тобто його достовірність. Виявляють випадки необгрунтованих виправлень, підчищання, зміни кількості, ціни і суми у документах на відпуск цінностей. Помилки у первинних документах виправляють так: закреслюють неправильний запис тексту або суми і над закрес­леним надписують правильно текст або суму. Після виправлення помилки у первинному документі роблять напис “Виправлено", що підтверджують підписами осіб, які підписали документ, а також проставляють дату виправлення. На касових і банківських документах виправлення не допускаються.