Публікації. Основні результати дослідження відображено у 15 наукових і науково-методичних працях, із них 10 написано без співавторів, у тому числі: 9 статей у провідних наукових фахових виданнях України; 5 статей у збірниках матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг особистого внеску становить 4,72 авт. арк.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (229 найменувань, з них 10 – іноземною мовою). Робота містить 18 рисунків, 9 таблиць, 11 додатків на 38 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 279 сторінок, основна її частина займає – 222 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступіобґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методологічні та теоретичні основи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі – “Проблема професійної орієнтації старшокласників у педагогічній теорії і практиці” – схарактеризовано базові поняття дослідження; проаналізовано проблему професійної орієнтації учнівської молоді у педагогічній теорії; особливості професійної орієнтації на медичні спеціальності; сучасний стан професійної орієнтації учнів на медичні спеціальності.
Теоретичний аналіз проблеми дослідження показав, що серед базових понять важливими для реалізації мети є “професійна орієнтація”, “професійне самовизначення”, “професійний інтерес”. Професійна орієнтація у наукових працях розглядається як комплекс психолого-педагогічних і медичних заходів, спрямованих на оптимізацію процесу працевлаштування молоді згідно з бажанням, нахилами і сформованими здібностями та з урахуванням потреби в спеціалістах суспільства в цілому (С.У. Гончаренко); як система заходів, спрямованих на надання допомоги молоді у виборі професії (М.Д. Ярмаченко); як багатоаспектний процес, у якому вчені виділяють мотиваційно-смислову, пізнавальну і вольову, психологічну складові. Професійне самовизначення розглядається дослідниками як процес розвитку молодої людини, процес прийняття рішення особистістю щодо вибору майбутньої трудової діяльності (С.У. Гончаренко); як суб’єкт дiяльнocтi (Є.А. Климов); як процес, що проходить кілька вікових етапів, починаючи з дошкiльногo пepioдy i закінчуючи вибором професії у старших класах (Г.С. Костюк); як ознайомлення зi світом професій, самоаналіз, caмooцiнкa та самоперевірка молодою людиною своєї вiдповiднocтi цим вимогам (В.В. Чебишева); як суттєва сторона загального процесу розвитку особистості (П.А. Шавiр); як вибір людиною напряму свого подальшого розвитку, сфери реалізації індивідуальних якостей i здібностей, соціального середовища для втілення своєї життєвої мети i моральних цінностей (М.Д. Ярмаченко). Професійний інтерес визначається як специфічна і пізнавальна спрямованість особистості на предмети і явища дійсності (О.М. Леонтьєв); як форма вибіркового емоційно-вольового ставлення до оточуючої дійсності чи окремих об`єктів даної дійсності; активна спрямованість людини на той чи інший вид професійної діяльності, пов’язана з позитивними емоціями ставлення до неї, до оволодіння нею (О.Г. Ковальов).
У розділі уточнено теоретичний зміст поняття „професійна орієнтація на медичні спеціальності”, котре розглядається як спеціально організований цілеспрямований педагогічний вплив на старшокласників медичного ліцею на основі врахування їхніх особистісних характеристик з метою формування свідомого професійного самовизначення на медичні спеціальності.
Теоретичний аналіз проблеми професійної орієнтації учнівської молоді показав, що її педагогічна значущість та основні завдання полягають у вивченні особливостей особистості кожного учня, виявленні його нахилів і здібностей, у здійсненні можливості надання йому кваліфікованих порад, рекомендацій щодо вибору професії, а також формування його професійних намірів та створення умов їхньої реалізації. Встановлено, що профорієнтаційна робота сприяє цілеспрямованому розвитку здібностей особистості, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров'я і виступає одним із важливих елементів державної політики у сфері соціального захисту та зайнятості населення, забезпечує ефективне використання трудового потенціалу особи, підвищення її соціальної та професійної мобільності. Профорієнтаційні заходи стимулюють пошук людиною найефективніших засобів підвищення свого професійно-кваліфікаційного рівня, розвиток соціально-економічної ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності.
У процесі дослідження зроблено висновок, що особливості професійної орієнтації на медичні спеціальності полягають у тому, що: термін навчання у вищому медичному навчальному закладі досить значний, тому свідомий вибір майбутньої медичної професії надзвичайно важливий; у процесі вибору медичної спеціальності необхідно враховувати можливості організму, його стан; професiйну орієнтацію майбутніх фахівців-медиків можна реалізувати повніше, якщо її головна мета буде спрямована на професійно особистiсний розвиток майбутнього лікаря; здібності до медичної професії не завжди проявляються у ранньому віці, внаслідок чого їх важко коректно дослідити на етапі підготовки до навчання в старшій школі. Визначено, що процес професійної орієнтації також спрямований на формування конкурентноспроможної особистості, здатної до неперервної медичної освіти. Виявлено, що індивід постійно перебуває у складних психолого-педагогічних відносинах, взаємовпливах, зокрема самовизначенні, саморегуляції, творчій діяльності, самоствердженні.
Результати аналізу стану професійної орієнтації старшокласників на медичні спеціальності підтвердили актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми. Визначено, що на сучасному етапі ще не створена система, яка б забезпечувала надійну професійну орієнтацію учнів на такий важливий фах, як медичний. Анкетування учнів середніх загальноосвітніх шкіл (768 осіб), студентів першого курсу вищого медичного навчального закладу (220 осіб) дало змогу виявити, що на вибір ними медичної професії вплинули поради батьків, родичів, знайомих (35%), джерела інформації (книжки, телебачення, інтернет) (29%), відвідування відповідних лікувальних установ, зустріч із спеціалістами (15%), самостійно прийшли до рішення (11%) і лише 10% респондентів обрали майбутній фах лікаря під впливом вчителів, школи, навчально-виховного процесу, вивчення певних предметів, і зокрема спеціально організованої профорієнтаційної роботи.
На основі здійсненого аналізу з’ясовано, що одночасно з підвищенням вимог до випускника школи щодо навчання у вищому медичному навчальному закладі виявляється недостатня його підготовленість до розуміння подальшої професійної діяльності лікаря. Певна непідготовленість переноситься і на перші курси, знижуючи ефективність навчального процесу, призводить до відсіву студентів, які розчарувалися у виборі майбутнього фаху або не спроможні навчатися за станом здоров’я (8%). Підвищені вимоги до вищої медичної освіти впливають на зростання вимог і до якості професійної орієнтації учнів на медичні спеціальності.
У другому розділі – “Обґрунтування організаційно-педагогічних умов професійної орієнтації старшокласників на медичні спеціальності” – подано розроблену та обґрунтовану модель організації професійної орієнтації старшокласників на медичні спеціальності; розкрито зміст роботи з професійної орієнтації старшокласників на медичні спеціальності, відповідні організаційні форми та методи профорієнтаційної роботи; визначено екскурсії як активну форму наближення профорієнтаційної роботи до медичної практики.
У розділі визначено організаційно-педагогічні умови професійної орієнтації старшокласників на медичні спеціальності, до яких віднесено: здійснення професійної орієнтації на основі моделі, що спрямована на формування свідомого професійного самовизначення старшокласників у медичній галузі; розробку та впровадження змісту, організаційних форм і методів, спрямованих на оволодіння початковими професійними медичними знаннями, уміннями, навичками; інтеграцію професійно орієнтуючої інформації у програми та зміст профільних навчальних предметів; розвиток в учнів медичного ліцею професійно-значущих якостей; використання активних форм профорієнтаційної роботи, зокрема екскурсій, спрямованих на наближення до медичної практики, та розкрито їх зміст.
У процесі дослідження розроблена та обґрунтована модель організації професійної орієнтації старшокласників на медичні спеціальності, що містить такі компоненти: мотиваційний, когнітивний, інформаційний, професійно-технологічний, аксіологічний, операційно-діяльнісний (рис.1). Мотиваційний – передбачає формування стійких мотивацій щодо опанування медичних професій; когнітивний – спрямований на формування початкової системи знань у галузі основ загального і спеціального догляду за хворими; інформаційний – здобуття початкових відомостей з історії медицини, основних медичних (фундаментальних та клінічних) дисциплін; професійно-технологічний – практичне ознайомлення з елементами діяльності медичного працівника безпосередньо в умовах лікувально-профілактичного закладу; аксіологічний – формування моральних особистісних якостей, етичних, деонтологічних, біоетичних та інтелектуальних цінностей; операційно-діяльнісний – опанування форм навчання, що використовуються у вищих медичних навчальних закладах. Реалізація вищезазначених компонентів моделі спрямована на досягнення основної мети – формування свідомого професійного самовизначення на медичні спеціальності – і має забезпечувати необхідний резерв розвитку особистості, а також її готовність до тривалого навчання та майбутньої професійної діяльності з урахуванням високих вимог суспільства до медичного фаху.