Теорія і методика виховної роботи (стр. 1 из 14)

Міністерство освіти і науки України

Криворізький технічний університет

Кафедра інженерної педагогіки та мовної підготовки

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з курсу

Теорія і методика виховної роботи

для студентів спеціальності 6.010104

Професійне навчання. Комп’ютерні технології в управлінні та навчанні

Розробила

ст. викл. Сулима Т.С.

Кривий Ріг 2009

Лекція №1

Тема: Предмет та зміст курсу «Теорія та методика виховної роботи». Планування роботи в ПТНЗ

План

1. Система виховного процесу.

2. Предмет і завдання курсу « Теорія та методика виховної роботи».

3. Характеристика учасників виховного процесу в ПТНЗ:

а) особливості контингенту учнів ПТНЗ;

б) інженерно-педагогічний колектив профтехучилища та його специфіка.

4. Особливості виховної роботи в ПТНЗ. Методика планування.

1. Система виховного процесу

Всякий процес являє собою сукупність закономірних і послідовних дій, які спрямовані на досягнення певного результату.

Сутність виховного процесу полягає в тому, що зовнішнє (об’єктивне) стає внутрішнім (суб’єктивним) перетворюючись в свідомість, почуття, норми поведінки особистості.

Для того, щоб виховний процес досягав цієї мети необхідно, щоб він здійснювався як цілеспрямований поетапний процес, що становить цілісну систему.

Основними учасниками виховного процесу є суб’єкт – майстер виробничого навчання (або класний керівник), той хто здійснює процес виховання, об’єкт – учень.

Виховний процес здійснюється в певних умовах. Таких умов виділяють три: природні (біологічні), соціальні (оточуюче середовище), духовні.

Зміст виховання реалізується у формах виховання. Для того, щоб реалізувати зміст через форми та методи потрібні елементи організації.

Процесуальна сторона виховного процесу являє собою виховну роботу, де виховна робота – це процес, який здійснюється з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних чинників.

Система виховного процесу

У зв’язку з отриманням України незалежності відбуваються зміни і в освіті.

Перша особливість виховного процесу на сучасному етапі – це гуманізація і демократизація, які передбачають пріоритет особистості учня в навчально-виховному процесі.

Пріоритет – сама особистість учня.

Друга – здійснення особистісно-орієнтованого виховання – передбачає формування позитивної адекватної «Я-концепції» особистості, основою якої є самоповага (любов до себе, відчуття кожним учнем власної гідності).

Третя особливість – підхід до виховання як соціально-особистісного феномену. Основним чинником процесу виховання є соціальний фактор, але не можна нехтувати біологічним фактором.

Четверта – посилення уваги до національного і громадянського виховання. Треба поєднувати загальнолюдські цінності з національними особливостями.

2. Предмет і завдання курсу «Теорія і методика виховної роботи»

Процес виховання здійснюється у всьому процесі навчання.

Основним засобом виховання є сама особистість вихователя.

Методика – сукупність форм, засобів, умов, пов’язаних у певну систему логікою досягнення виховного результату.

Методика виховної роботи (ТіМВР) передбачає вибір і реалізацію найбільш раціональних форм і методів виховної роботи.

Наш курс ТіМВР передбачає 54 години: 17 годин – лекції, 17 годин – практичні заняття, 20 годин – самостійна робота.

Мета курсу – формування у студентів вмінь самостійного творчого і дієвого вирішення виховних завдань.

Предмет курсу – зміст, форми і методи виховної роботи в ПТНЗ.

Завдання курсу – оволодіння уміннями:

1. визначати конкретні завдання виховного впливу на учнів;

2. визначати рівень вихованості учнів і рівень розвитку колективу;

3. організації та проведення виховної роботи в різноманітних формах;

4. формувати учнівський колектив;

5. координувати виховні впливи педагогів, сім’ї, громадськості;

6. регулювати і коректувати міжособистісні стосунки в колективі;

7. планувати виховну роботу.

3. Характеристика учасників виховного процесу ПТНЗ

Особливості контингенту учнів ПТНЗ:

1) Професійний принцип комплектування навчальних груп (на відміну від територіально-вікового принципу комплектування класів середньої загальноосвітньої школи).

Наслідок: через те, що місце навчання учнів та місце проживання часто знаходяться один від одного далеко (територіально не пов’язані), часто важко налагодити контакти з сім’єю учня. В результаті цього мають місце: обмаль інформації про умови становлення особистості учня, методи виховання, що застосовувались, відірваність від сім¢ї під час проживання в гуртожитку;

2) Мотиви вступу на навчання в даний ПТНЗ, як правило, не пов’язані з отриманням професії, за якою здійснюється навчання (вступають до профтехучилища тому, що: найближче від місця проживання ПТУ; тут вже навчаються друзі, подруги; після закінчення даного ПТУ за отриманою в ньому професією можна влаштуватися на підприємство, де працюють батьки, які домовляться про хороше робоче місце тощо).

Наслідок: відсутність інтересу до професії, бажання оволодіти саме цією професією через не повя’заність з нею подальших життєвих планів. Як результат – за три роки навчання може виникнути не тільки стійка байдужість до навчання, але і до праці взагалі.

3) На навчання в ПТУ часто вступають учні, інтереси яких в школі не проявились чи не були виявлені їх вчителями («сірі мишки»).

Наслідок: соціалізація даної частини контингенту учнів ускладнена. Вона не змогла закінчитися в школі і ускладнюється в ПТУ, оскільки відсутність стійких інтересів робить неможливим плинність процесу входження до суспільства соціально-значимими шляхами. Дана група учнів, при умові відсутності у них інтересів і успіхів у навчанні, несе в собі потенційну загрозу асоціальної поведінки, оскільки таку поведінку вони нерідко розглядають як єдино можливий спосіб соціалізації.

4) Нерідко серед учнівського колективу профтехучилища зустрічаються учні, з якими в школі працювали малокваліфіковані вчителі.

Наслідок: ці учні не можуть, чи не хочуть, продовжувати навчання в школі, у багатьох з них сформоване стійке негативне ставлення як до навчання, так і до педагогів.

5) Частина контингенту учнів ПТУ складають учні з відхиленнями в поведінці, яких можна охарактеризувати як «педагогічний брак».

Наслідок: якщо в шкільному класі таких учнів 3-5 чоловік, то в силу специфіки тієї чи іншої професії чи місця розташування ПТУ з них може бути сформована вся навчальна група.

6) В навчальній групі ПТУ зібрані учні з різних шкіл, з якими працювали вчителі, що представляють різноманітні наукові школи виховання, що відображалось в методах виховання, які вони застосовували.

Наслідок: неодноманітне ставлення учнів до членів педагогічного колективу (і дорослим взагалі), до дисципліни, до одногрупників, до самого себе тощо.

7) Одностатевий став навчальних груп в силу специфіки тієї чи іншої професії.

Наслідок: відсутність такого об’єктивно необхідного для підлітків і юнаків виду спілкування, як спілкування з однолітками протилежної статі.

Все це спостерігається на фоні загальних прорахунків освіти:

1. відсутність уваги до конкретної людини і знань про неї;

2. вербальний (словесний) підхід до навчання та виховання і методи, пов’язані з ним;

3. заборонно-обмежувальний стиль виховання;

4. відсутність уваги педагогів до розвитку в учнів загальнолюдських рис особистості (гідності, достоїнства, порядності, доброти, милосердя тощо);

5. відсутність диференційованого підходу до виховання юнаків та дівчат;

6. фрагментарність, відсутність цілісного підходу до виховання, тобто відсутність організованої життєдіяльності учнів у стінах навчального закладу (виділялись окремі сторони виховання – естетичне, трудове, моральне та ін.).

Інженерно-педагогічний колектив профтехучилища та його специфіка

Інженерно-педагогічний колектив (ІПК) профтехучилища – це дві великих категорії інженерно-педагогічних працівників:

1. Майстри виробничого навчання (в/н) – займаються практичним (виробничим) навчанням учнів.

2. Викладачі, які здійснюють теоретичне навчання і поділяються на:

а) викладачів спеціальних дисциплін;

б) викладачів загально технічних дисциплін;

в) викладачів загальноосвітніх дисциплін.

До особливостей ІПК можна віднести:

1. Наявність в ІПК працівників, які не мають базової психолого-педагогічної підготовки поряд з працівниками, що мають базову педагогічну освіту (випускники педагогічних і інженерно-педагогічних вузів, педагогічних факультетів державних університетів, індустріально-педагогічних технікумів та коледжів).

Наслідок: взаємне непорозуміння в питаннях кінцевої мети виховання, вибору методів і засобів виховання. Якщо випускники педагогічних вузів намагаються працювати на науковій основі, то їх колеги, що не мають педагогічної освіти , працюють виходячи з позицій щоденно-побутового світогляду.

2. Різний рівень психолого-педагогічної підготовки інженерно-педагогічних працівників (одно-двомісячні курси підвищення кваліфікації; індустріально-педагогічний технікум, коледж; інженерно-педагогічний факультет, вуз).

Наслідок: різний ступінь використання наукових знань і підходів до освіти і виховання учнів ПТНЗ.

3. Відмінності не тільки в освітньому, але і в загальнокультурному рівні інженерно-педагогічних працівників, які зумовлені наявністю в інженерно-педагогічних кадрах особистостей, що представляють по своєму попередньому життєвому досвіду різні класи і прошарки суспільства: від виробничих робітників і працівників сфери обслуговування до технічної та творчої інтелігенції.