Смекни!
smekni.com

Державницька думка в Україні в ХІХ - та на початку ХХ ст (стр. 4 из 7)

Драгоманов визначає специфіку відносин між громадою та владою,зазначаючи про потребу надати громадам більш широкі повноваження таможливість активно впливати на прийняття політичних рішень: «Більшналягатиме на те, щоб збільшити власне волю кожної особи в слові й праці,волю кожної людської породи, спілки, громади, щоб, скільки змога,вменшити силу державного начальства» .

В Україні протягом всього періоду незалежності потребує вирішенняпроблема законодавчого регулювання взаємовідносин між владою ігромадою. Сьогодні відносини між громадами та владою регулюютьсяКонституцією України , Законами України «Про місцеве самоврядуванняв Україні» , «Про місцеві державні адміністрації» , «Про органисамоорганізації населення» , але окремого закону про громади в Україніне існує, є лише Проект Закону про територіальну громаду відквітня2001 запропонований депутатом І. Салій, який не був прийнятий .

Таким чином, як бачимо, ідеї Драгоманова щодо взаємовідносингромади та владних структур не втрачають актуальності сьогодні. Адже,питання організації та функціонування територіальних громад знаходитьсяна етапі розробки і вдосконалення. В Україні існує потреба в ефективнійорганізацій територіальних громад, що мають функціонувати на основізакону, при дотриманні прав людини і громадянина.

Основні засади ефективного функціонування громади. У своїй теоріїМ. Драгоманов наводить декілька правил ефективного функціонуваннятериторіальних громад, які не втрачають актуальності сьогодні. Так,Драгоманов зазначає, що громада буде дієвою лише тоді, коли її члениусвідомлять необхідність участі громадян в житті держави. Члени громадимають представляти інтереси суспільства, щоб кожен зрозумів, що можевпливати на політичну ситуацію в державі .

Дана ідея Драгоманова актуальна і сьогодні, адже, в більшій мірі,громадяни України не вірять в те, що вони щось можуть змінити вполітичному житті країни, або хоча б мати змогу впливати на політичнірішення. Але, діяльність громади тільки тоді буде результативною, колигромадяни усвідомлять силу своїх політичних прав.

На думку Драгоманова, діяльність громади визначається наявністюспільної мети. Із громадською працею: в кожній країні, в кожній людськійпороді, далі навіть в кожній громаді й коло кожної особи мусять бути осібніпідходи й приводи до однакової цілі . Фактично діяльність будь–якогооб’єднання чи то організації повинна базуватися відповідно на спільній меті.Якщо мова йде про діяльність територіальних громад, то наявність спільноїмети, визначатиме дієвість такої громади. Доки члени громадисперечатимуться відносно реалізації власних суб’єктивних позицій згіднотого чи іншого питання, то таку громаду розколять внутрішні суперечки, неговорячи вже про можливість брати участь в політичному житті країни.

Крім того, Драгоманов наголошує, що діяльність громади будеприносити результати тільки тоді, коли всі члени даної громадипрацюватимуть на її користь з дотриманням положень відповіднихзаконодавчих документів. Всяка зміна громадська посувається не самимитільки різкими, рішучими кроками, а й щоденною тихою працею, не самимитільки переломами закону, а й законними працями .

Таким чином, ідея Драгоманова щодо законності діянь як громади, так ідержавних органів влади, має актуальність і сьогодні, адже в українськійполітиці відомі приклади, коли політичні питання (не тільки на місцевомурівні) вирішуються не за допомогою законів. Це також пов’язано з тим, що ,якщо законодавство і прописує основні положення взаємовідносин міжвладою і громадою, то механізми реалізації цих положень далеко недосконалі, внаслідок чого і виникають проблеми, що призводять доігнорування законодавства. Наприклад, аналіз наявних положень про місцевуініціативу дає змогу дійти висновку, що процедури реалізації права на їхвисування в цих документах значно ускладнено, понад те, нимизапроваджено значні дискримінаційні обмеження, що не відповідаютьнормам чинного законодавства . Фактично ці положення не лишеобмежують, але й подекуди унеможливлюють право громадян на висуваннямісцевої ініціативи.

Ще однією характеристикою дієвості громад, на думку Драгоманова,є територіальна осілість громадян. Громадянам слід не розбігатись по чужихземлях, а працювати в своїй, дійдемо й до того, щоб і на самій Україні людияк можна більше держались кожний свого кутка, котрий їм найбільшевідомий і де вони найбільше зрослись з людьми. Без такого повертаннялюдей до свого кутка, без сидіння, як можна довше, на одному місці більшачастина розмов про громадство .

Для України дана проблема є надзвичайно актуальною. Адже, колигромадяни не можуть захистити чи реалізувати свої права, вони шукаютькращої долі на інших територіях, навіть в інших країнах. Якщо ж громадянипрацюють на користь свого регіону і громада може повноцінно представлятиінтереси населення регіону, такі території будуть процвітати завдяки працігромадян.

Драгоманов приходить до висновку, що для ефективногофункціонування громади тимчасових імпульсивних спалахів настроївгромадян не достатньо. В першу чергу представники громади повиннікористуватися певними науковими знаннями при вирішенні відповіднихпитань. Люди повинні приходити до громади не з іншими думками прогромадські порядки та з проповіддю їх, а перш усього з докладною(спеціальною) наукою в таких речах, котрих потребує громада людська .

Дана проблема є актуальною і для сьогодення. Адже, як бачимо,стосовно громади нічого нового вигадувати не треба, досить звернутися донадбань відомих історичних постатей, до історії української політичноїдумки, до історії та сьогодення світової політичної думки. Основноюпроблемою в даному випадку є лише уміння як українських політичнихдіячів, так і членів громади користуватися набутими знаннями.

Слід зазначити, що особливістю вчення Драгоманова про громаду єте, що він визначає ефективність діяльності об’єднань громадян черезкількість реалізованих завдань та вирішення проблемних питань. «При цьомуне слід пропустити й такої уваги: тільки докладна повсякдень потрібнагромаді праця може порятувати проповідачів нових порядків до того, щобсеред них не виросла порода людей, котра буде тільки «молоти язиком» такидатись од справи до справи, ганяючи з краю до краю» .

Цікавим є те, що для сьогоднішньої України є характерним вирішенняпроблем лише на словах. Розглянемо хоча б право громади на реєстраціюстатуту та на громадську ініціативу. Закон «Про місцеве самоврядування вУкраїні» надає членам територіальної громади право ініціювати в порядкумісцевої ініціативи розгляд у місцевій раді будь–якого питання, що віднесенедо відання органів місцевого самоврядування. Однак закон не визначаєпорядку внесення місцевої ініціативи на розгляд ради, делегуючи цеповноваження представницьким органам місцевого самоврядування . Але,як виявляється, органи місцевого самоврядування не поспішаютьзапровадити чіткі процедури включення громадян в управління місцевимисправами. Переважна більшість міських, селищних, сільських рад неприйняли статутів територіальних громад або окремого положення «Пропорядок реалізації права на місцеву ініціативу».

Таким чином, Драгоманов формує модель ефективно діючої громади.Дана модель є повністю прийнятною для сьогоднішніх умов функціонуваннягромади. Отже, характеризуючи взаємовідносини між громадою та владою втеорії М. Драгоманова можна визначити основні позиції щодо ефективногофункціонування територіальних громад:

­ об’єднання населення в територіальні громади має відбуватисянаоснові спільного інтересу;

­ громади повинні формуватися на основі дотримання прав людини ігромадянина;

­ громади повинні уникати зовнішнього впливу з боку владних органів;

­ представники громад повинні орієнтуватися в умовах сучасних їмподій;

­ відносини між громадами і владою мають регулюватися відповіднимзаконом.

Дієвість громади, за теорією М. Драгоманова, визначається такимиправилами:

­ члени громади повинні володіти високою громадськоюсвідомістю;

­ члени громади повинні мати спільну мету;­ взаємовідносини між громадою і владою визначаються черездотримання положень відповідних законодавчих документів;

­ успішність територіального розвитку визначається територіальноюосілістю громадян;­ представники громади повинні користуватися певними науковимизнаннями при вирішенні відповідних питань;

­ діяльність громади має бути оцінена за результатами, а не засловами і закликами.

М. Драгоманов запропонував своє бачення теорії територіальноїорганізації населення. Вона має досить актуальне значення для сьогодення,адже більшість територіальних громад в Україні існують лише номінально.За даними Міністерства юстиції України, на 19 жовтня 2006 року тільки 1341територіальна громада мала зареєстровані статути територіальних громад, щоскладало 11,7% від загального числа територіальних громад (наразі в Україніналічується 11521 територіальна громада). Щетериторіальним громадамбуло відмовлено в реєстрації статутів . Хоча саме статут територіальноїгромади є необхідним елементом правової основи місцевої демократії.

Таким чином, зрозуміло, що теорія Драгоманова містить великукількість корисних порад для ефективного функціонування територіальноїгромади. А ще ціннішою концепцію Драгоманова робить те, що вона буласформульована для українського суспільства і не вимагає адаптації дляукраїнського менталітету, хоча більшість українських вчених звертаються дозакордонної політичної думки, відкидаючи власний історичний досвід.