Необхідно мати на увазі, що в сучасних умовах господарювання, особливо при порівнянні даних по різних господарствах, обмежуватися тільки прямими витратами праці не можна. Потрібно зіставити усі витрати праці на одиницю продукції. Впровадження інтенсивних технологій, автоматизованих виробництв значно змінять співвідношення прямих витрат праці, що розподіляються.
Глибокий та всебічний аналіз рівня динаміки та темпів росту продуктивності праці на підприємстві в цілому, окремих галузей, видів продукції і виробництв дає можливість прогнозувати чисельність робочої сили, визначати науково-обґрунтовані нормативи та на цій основі здійснювати планомірну роботу з кадрами.
При зростанні технічної озброєності підприємства, впровадження у виробництво нової технології, комплексної механізації, хімізації, повинні відбуватися зміни і в організаційних формах праці, а також у технології виробництва. При цьому економію у витратах праці визначають зіставленням їхнього рівня до і після проведення того або іншого заходу. Тобто аналіз зміни рівня продуктивності праці по факторах повинний враховувати, що відбуваються на підприємстві зміни умов виробництва: природні, соціально-економічні, техніко-економічні та різні організаційно-економічні перетворення. Кожна з цих груп, у свою чергу, може бути розчленована на більш конкретні фактори.
Так, наприклад, група техніко-економічних факторів включає: удосконалення технології виробництва, техніки, впровадження нових технологій. Група соціально-економічних факторів включає: удосконалення матеріального та морального стимулювання; ліквідацію плинності кадрів; зміцнення трудової дисципліни тощо.
Факторний аналіз зміни рівня продуктивності праці представляє значні складнощі в методиці виміру кожного фактора окремо, тому що вони, як правило, взаємодіють і у виробничих умовах важко виміряти вплив кожного фактора окремо. Для такого аналізу потрібні масові дані. Тому в даному випадку використовують прийом аналітичного розкладання даних звітності про зміну чисельності працівників, середньорічної кількості відпрацьованих людино-годин, годинної продуктивності праці.
Наступним етапом аналізу господарської діяльності підприємства розглянемо факторний аналіз рівня продуктивності праці у виробництві зернових культур на аналізованому підприємстві.
Таблиця 9
Факторний аналіз рівня продуктивності праці у виробництві зернових культур у СТОВ "Україна"
| Вид продукції | Витрати на 1 га, люд. /год. | Урожайність, ц/га | Продуктивність праці, люд. /год. | Відхилення | ||||||
| 2005 р. | 2006 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2005 р. | 2006 р. | умовно | всього | В тому числі | ||
| витрати праці | Урожайність | |||||||||
| Зернові, всього | 25,8 | 28,9 | 23,9 | 26,4 | 0,62 | 0,76 | 0,69 | 0,14 | 0,07 | 0,07 |
| В т. ч.: озима пшениця | 23,4 | 33,3 | 29,1 | 29,3 | 0,68 | 0,98 | 0,97 | 0,3 | 0,29 | 0,01 |
| Ячмінь | 28,1 | 18,7 | 20,4 | 20,6 | 0,57 | 0,39 | 0,38 | -0,18 | -0, 19 | 0,01 |
| Овес | 37,5 | 14,3 | 22,2 | 23,1 | 0,83 | 0,33 | 0,32 | -0,5 | -0,51 | 0,01 |
Отже, ми бачимо що в аналізованому нами підприємстві СТОВ "Україна" у період з 2005 по 2006 роки продуктивність праці, при виробництві зернових культур збільшилася. Таким чином, якщо в 2005р. вона була дорівнює 0,62 люд. /год., то в 2006 році склала 0,76 люд. /год. Вирішальним фактором у даному збільшенні стало те, що в 2006 році збільшилася урожайність зернових культур на 0,07 ц/га.
В аналізі результатів господарської діяльності сільськогосподарських підприємств показники собівартості займають центральне місце, тому що головна роль у зміцненні та подальшому розвитку економіки належить зниженню собівартості.
Собівартість – це частина вартості виготовленої продукції, тобто витрати спожитих засобів на виробництво та оплату праці в грошовому вираженні. Інша частина вартості продукту – чистий доход. Зниження собівартості – найважливіша умова зміцнення не тільки економіки підприємств, але і зниження роздрібних цін на продовольчі та інші споживчі товари, зроблені із сільськогосподарської сировини.
Основною задачею аналізу собівартості продукції рослинництва є об’єктивна оцінка ступеня виконання плану зниження собівартості продукції в цілому по підприємству, окремим галузям та видам продукції. А також найбільш повне виявлення резервів, боротьба за максимальне скорочення витрат праці та засобів на виробництво одиниці продукції.
Питання зниження собівартості продукції придбали ще більше значення при переході сільськогосподарських підприємств на самооплатність та самофінансування, тому що в цих умовах для нормальної господарської діяльності потрібна наявність достатньої суми прибутку і систематичне підвищення рентабельності підприємства.
Аналіз виконання плану по собівартості продукції рослинництва доцільно починати з визначення ступеня виконання планового завдання по узагальненому показнику, тобто по сумі усіх видів продукції рослинництва.
Надалі варто визначити виконання плану собівартості по кожному виду продукції рослинництва. Для цього необхідно залучити не тільки планові та фактичні показники звітного року, але і дані за минулі роки.
Собівартість одиниці продукції землеробства, у тому числі і зернових культур, залежить від двох груп факторів:
а) від витрат підприємства на обробіток землі;
б) від кількості продукції зібраної з одиниці земельної площі.
Виробничі витрати підрозділяються на дві великі групи: основні витрати в процесі самого виробництва та витрати по управлінню та обслуговуванню. Витрати в процесі самого виробництва в ході аналізу також варто підрозділяти на витрати до збиральної, збиральної та післязбиральної стадії. На рівень урожайності сільськогосподарських культур вирішальне значення роблять витрати, здійснені в до збиральний період, тоді як витрати, зв’язані зі збиранням, у свою чергу, залежать від величини досягнутої урожайності.
Слід зазначити, що сполучення факторів, що впливають на рівень собівартості одиниці продукції рослинництва, може бути різним.
Інтенсифікація виробництва за інших рівних умов та якісному землеробстві обумовлює випереджальний ріст урожайності в порівнянні з ростом витрат на гектар посіву сільськогосподарських культур, що забезпечує зниження собівартості. Науково-технічний прогрес, удосконалення організації та технології виробництва спрямовані на те, щоб ріст урожайності супроводжувався зниженням витрат на 1га. Це дає найбільший економічний ефект. Можливі і інші сполучення залежності собівартості одиниці продукції від зміни рівня витрат та урожайності, при яких витрати зростають у більшому ступені, чим урожайність, це призводить до збільшення собівартості. Темпи зниження витрат повинні забезпечувати випередження темпів зниження урожайності, саме це сприяє зниженню собівартості.
До витрат у рослинництві відносяться сукупні витрати, що можуть бути представлені як у вартісному, так і в натуральному вираженні. Уся сукупність цих витрат, як правило, спрямована на формування виробництва продукції. Витрати в рослинництві можуть аналізуватися різними способами, у залежності від того, яка мета переслідується аналітиком. До таких цілей відносяться: дослідження структури витрат у розрізі існуючих: у бухгалтерському обліку їх класифікації по статтях та елементам; визначення беззбиткового обсягу виробництва продукції; визначення величини втрат від виробництва та розробка комплексу заходів, спрямованих на зниження величини втрат.
Витрати по ступеню їх зміни в залежності від проміжку часу та обсягів виробництва підрозділяються на: постійні та перемінні витрати.
Постійні витрати володіють двома характеристиками – вони існують навіть тоді, коли виробництво припинене або ще не почате і вони не змінюються зі зміною обсягів виробництва.
Перемінні витрати дорівнюють нулю при припиненні виробництва та вони змінюються зі зміною виробництва.
Для визначення рівня собівартості визначеного виду продукції рослинництва, необхідно фактичне значення за аналізований період порівняти з плановими показниками.
Факторний аналіз собівартості 1ц рослинництва припускає одержання результатів, зв’язаних з визначенням розміру впливу зміни рівня урожайності та витрат на 1га на зміну собівартості продукції в двох вимірах:
а) у розрахунку на одиницю продукції;
б) у розрахунку на весь обсяг продукції.
Визначення впливу цих факторів на собівартість одиниці продукції відіграє важливу роль при з’ясуванні причин можливої перевитрати або втрат та для прийняття управлінських рішень у масштабах галузі або всього господарства.
Для визначення правильності виконання розрахунків зіставляють суму розміру впливу факторів із загальним відхиленням, роблячи це попарно, окремо за одиничними показниками та окремо по сумарним.
У тому випадку, якщо аналіз виконується в цілому по галузі, то на підставі отриманих в його ході результатів, можна визначити види продукції по яким спостерігається найбільша (найменша) перевитрата (економія), а також, визначити суму перевитрати або економії в цілому по галузі, в залежності від результатів, отриманих в ході аналізу, приймають рішення про перегляд структури виробленої продукції, а також приймають рішення, що стосуються управління витратами. Якщо в результаті аналізу була отримана перевитрата коштів, то аналіз необхідно продовжити. Отриману ж економію, як правило, навіть не аналізують.