Низькі бали за цією ж шкалою —1-2 бали, навпаки, свідчать про те, що контроль за діями дитини з боку дорослої людини практично відсутня. Це може бути не дуже добре для навчання і виховання дітей. Найкращим варіантом оцінки педагогічних здібностей дорослої людини по цій шкалі є середні оцінки від 3 до 5 балів. Це буде найбільш оптимальним показником для виховання дитини.
Високі бали за шкалою «маленький невдаха» —7-8 балів —є ознакою того, що у дорослого в батьківському ставленні присутнє прагнення до інфантилізації дитини. Дорослий вважає дитину маленьким невдахою і ставиться до неї як до нетямущої суті. Інтереси, думки і почуття дитини здаються дорослим несерйозними, і вони ігнорують їх.
Низькі бали за тією ж шкалою —1-2 бали, навпаки свідчать про те, що невдачі дитини дорослий вважає випадковими і вірить в неї, а також у те, що у дитини все вийде, якщо докладати зусиль. Дорослий постійно намагається підтримувати дитину, навіть коли в неї щось не виходить.
Отримані результати першого етапу дослідження (дослідження особливостей батьківського ставлення до дітей з нормальним розвитком) за шкалою «прийняття - відкинення», згідно до таблиці 2.1, можна представити у такому відсотковому співвідношенні:
- 87% сімей першої групи мають середній бал;
- 13% сімей першої групи мають високий бал.
Аналізуючи отримані дані, ми можемо інтерпретувати їх наступним чином. Більшість сімей першої групи мають середні бали за шкалою «Прийняття-відкидання». Це говорить про те, що батьки ставляться до дітей відносно добре, вони беруть активну участь у житті дітей, проводять з ними достатньо часу, але іноді в хід ідуть шпильки і закиди, але це не заважає дітям і батькам бути разом.
Отримані дані першого етапу дослідження за шкалою «кооперація» ми представили в таблиці 2.2.
Результати, отримані за даною шкалою, можна представити у такому відсотковому співвідношенні:
- 33,3% сімей першої групи мають високий бал;
- 66,7% сімей мають середній бал.
Аналізуючи отримані дані можна зробити висновок, що у 33,3% сімей з нормальними дітьми, дорослі проявляють щирий інтерес до того, що цікавить їх дітей, високо оцінюють їх здібності, намагаються допомагати, співчувають їй. Батьки також високо оцінюють інтелектуальні і творчі здібності дітей, пишаються ними, а також заохочують самостійність та ініціативу дітей і намагаються бути з ними на рівних.
У 66,7% сімей дорослі приділяють менше уваги своїм дітям, не довіряють їм, не дуже високо оцінюють їх здібності, однак іноді намагаються виявляти інтерес до того, що цікавить їх дітей.
Дані першого етапу дослідження (дослідження особливостей батьківського ставлення до дітей з нормальним розвитком), які отримані за шкалою «симбіоз», ми представили в таблиці 2.3.
Отримані результати можна представити у такому відсотковому співвідношенні:
- 66,6% сімей з дітьми нормального розвитку мають високий бал;
- 33,3% сімей з дітьми нормального розвитку мають середній бал за даною шкалою.
Отримані дані говорять про те, що у 66,6% родин з нормальними не встановлюється психологічна дистанція між батьками та дітьми, батьки намагаються бути завжди ближче до дітей, задовольняти їхні основні розумні потреби, захистити їх від неприємностей.
У 33,3% сімей немає значної дистанції між батьками та дітьми, однак немає і розуміння. Батьки постійно відчувають тривогу через дитину, яка їм здається маленькою та беззахисною.
Отримані дані за шкалою «авторитарна гіперсоціалізація» на першому етапі дослідження представлені в таблиці 2.4.
Отримані результати можна представити у такому відсотковому співвідношенні:
- 13,3% батьків мають низькі показники за даною шкалою;
- 80% батьків набрали середню кількість балів;
- 13,3% батьків мають високий бал за даною шкалою.
Аналізуючи отримані дані можна зробити висновок, що у 13,3% сімейздітьминормального розвитку, контроль за дітьми з боку батьків практично відсутній, тобто батьки не вважають за потрібне у чомусь контролювати дитину.
У 80% сімей батьки в міру контролюють своїх дітей, що найбільш оптимально для дитини, тому що це не розвиває у неї ніяких комплексів.
У 13,3% сімей з нормальною дитиною, батьки ведуть себе авторитарно по відношенню до дитини, нав'язують їй свою волю, строго контролюють її. Батьки пильно стежать за соціальними досягненнями дитини, його індивідуальними особливостями, звичками, думками, почуттями.
Отримані дані першого етапу дослідження (дослідження особливостей батьківського ставлення до дітей з нормальним розвитком) за шкалою «маленький невдаха» ми представили в таблиці 2.5.
Отримані результати можна представити у такому відсотковому співвідношенні:
- 13,3% сімей набрали низький бал за даною шкалою;
- 86,6% сімей мають середній бал.
Отримані дані говорять про те, що у 13,3% сімей, де виховуються діти з нормальним розвитком, батьки вважають випадковими невдачі своїх дітей і вірять в них.
У 86,6% випадків батькам деякі інтереси дітей здаються несерйозними, однак вони вірять у своїх дітей і намагаються підтримувати їх в якихось питаннях, але не завжди.
Другий етап нашої роботи – це дослідження особливостей батьківського ставлення до дітей з особливими потребами.
Отримані дані другого етапу дослідження (дослідження особливостей батьківського ставлення до дітей з особливими потребами) за шкалою «прийняття - відкинення» представлені в таблиці 2.6.
Отримані результати можна представити у такому відсотковому співвідношенні:
- 90% сімей отримали середній бал;
- 10% сімей отримали низький бал.
Ці дані можна інтерпретувати та проаналізувати наступним чином.
Як і в першій групі сімей (див. таб. 2.1), майже всі сім'ї з дітьми з особливими потребами мають середні бали за шкалою «Прийняття-відкидання», тобто ставлення батьків можна охарактеризувати як відносно добре. Батьки беруть активну участь у житті дітей.
Дані другого етапу дослідження за шкалою «кооперація» представлені в таблиці 2.7.
Отримані результати можна представити у такому відсотковому співвідношенні:
- 6,6% сімей мають низький бал за даною шкалою;
- 93,4% сімей мають середній бал за даною шкалою.
Аналізуючи отримані дані ми можемо зробити висновок, що ситуація в сім’ях, які мають дітей з особливими потребами кардинально протилежна, ніж у сім’ях з нормальними дітьми (див. таб. 2.2 ). У 6,6% випадках, в сім’ях з дітьми з особливими потребами, дорослі практично не виявляють інтересу до того, що цікавить їх дітей, недооцінюють їх здібності, а вважають, що діти нічного не досягнуть у житті.
93,4% сімей мають середній бал, що свідчить про те, що майже у всіх сім’ях цієї групи дорослі дуже мало приділяють уваги своїм дітям, однак іноді намагаються заохочувати їх дії та ініціативу.
Отримані дані за шкалою «симбіоз» у другому етапі дослідження (дослідження особливостей батьківського ставлення до дітей з особливими потребами) представлені в таблиці 2.8.
Отримані результати можна представити у такому відсотковому співвідношенні:
- 100% сімей мають високий бал за даною шкалою.
Отримані дані свідчать про те, що в зазначених сім'ях не встановлюється психологічна дистанція між батьками та дітьми, батьки намагаються бути завжди поруч з дітьми, задовольняти їхні потреби, захищати від неприємностей.
Дані, які були отримані на другому етапі дослідження за шкалою «авторитарна гіперсоціалізація» ми представили в таблиці 2.9.
Отримані результати можна представити у такому відсотковому співвідношенні:
- 53,3% сімей мають високий показник за даною шкалою;
- 46,6% сімей мають середні показники за даною шкалою.
Отримані дані можна інтерпретувати і проаналізувати так:
У 53,3% сімей з дітьми які мають особливі потреби, батьки намагаються нав'язати дитині свою волю, ведуть себе авторитарно по відношенню до дитини, не намагаються зрозуміти її точку зору, пильно стежать за її досягненнями. Якщо дитина щось робить за своїм бажанням – її суворо наказують.
46,6% батьків в таких сім’ях, в міру контролюють своїх дітей, що найбільш оптимально для дитини.
Отримані дані другого етапу дослідження (дослідження особливостей батьківського ставлення до дітей з особливими потребами) за шкалою «маленький невдаха» представлені в таблиці 2.10.
Отримані результати можна представити у такому відсотковому співвідношенні:
- 13,3% сімей мають високі бали за даною шкалою;
- 86,6% сімей набрали середній бал за даною шкалою.
Ці дані ми можемо інтерпретувати та проаналізувати наступним чином:
У 13,3% сімей, де виховується дитина з особливими потребами, батьки ставляться до дитини як до нетямущої суті, інтереси, думки і почуття дитини здаються дорослим несерйозними і вони їх ігнорують. Батьки вважають дитину молодшою у порівнянні із реальним віком, тому дитина представляється не пристосованою, не успішною, відкритою для дурних впливів. У зв’язку з цим батьки намагаються відгородити дитину від труднощів життя і строго контролюють її дії.
У 86,6% випадках, в сім’ях з дитиною з особливими потребами, також, як і в сім’ях з нормальними дітьми (див. таб. 2.5) батькам деякі інтереси дітей здаються несерйозними, однак вони вірять у своїх дітей і намагаються підтримувати їх в якихось питаннях, але не завжди.
Таким чином, з результатів проведеного дослідження ми можемо зробити висновок, що не всі батьки ставляться до своїх дітей добре. Багато хто прагне до співпраці з дитиною, виявляють щиру зацікавленість і участь у справах своїх дітей. Деякі намагаються зберегти між собою та дитиною дистанцію.
За даними дослідження видно, що сім'ї другої групи недооцінюють здібності своїх дітей, рідко заохочують самостійність та ініціативу дітей, намагаються захистити від труднощів і неприємностей життя, постійно відчувають тривогу за дитину, дитина їм здається маленьким і беззахисним.