Смекни!
smekni.com

Особливості розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку (стр. 15 из 17)


ДОДАТОК Б

Вправа 2.

Розбір прислів’їв і приказок:

Добро не лихо, ходить по світу тихо;

Добро не вмре, а лихо пропаде;

Добре діло саме себе хвалить;

Добро без розуму, що річка без води;

Добрі почуття – сусіди любові;

Добрий гість завжди в пору;

Добрим словом і бездомний багатий;

Добро пам’ятай, а зло – забувай;

Добро шануй, а злого не жалуй;

Від добра добра не чекають.

Вправа 3.

Читання вірша

Доброта.

Доброту не купишь на базаре. Искренность у песни не займёшь. Не из книг приходит к людям зависть. И без книг мы постигаем ложь. Видимо, порой образованью Тронуть душу не хватает сил. Дед мой без диплома и без званья Просто добрым человеком был Значит, доброта была вначале?.. Пусть она приходит в каждый дом, Что бы мы порой не изучали, Кем бы в жизни ни были потом.

Вправа 4.

Бесіда на тему: «Добро – це гарна справа, але важка»

“Добрые чувства появляются у людей в детстве: это человечность, доброта, ласка, внимательность, доброжелательность, сочувствие. Они рождаются в труде, заботах о людях и животных, восхищении красотой окружающего мира. Если ребёнок мучает в детстве животных, можно со стопроцентной гарантией утверждать, что позже он будет мучить и людей, только по-другому.

Древнегреческий философ Демокрит сказал: “У людей зло вырастает из добра, когда не умеют им управлять и надлежащим образом пользоваться”. Доброта без разума пуста. Недаром поэт С.Я. Маршак призывает: “Пусть будет добрым ум у вас, а сердце умным будет”.

“Добрый, добрый... Эту медаль носят через одного. Добро – это доброе дело, это трудно. Это непросто. Не хвалитесь добротой, не делайте хотя бы зла!” (В.М. Шукшин). Да, добрые дела делаются не для себя, а для кого-то, значит, человеку надо уделить внимание, потратить время и силы.

Для того, чтобы узнать, что такое добро и на сколько вы добры, мы проведём занятие на тему: “Добро не терпит промедленья…”.


ДОДАТОК В

Виховання емпатії у дітей

Важливою ознакою зрілого громадянського суспільства є його гуманність, яка постійно реалізується її носіями - членами цього суспільства - через ставлення один до одного, до більших об'єднань людей, до природного довкілля

Тотальна гуманізація життя пов'язана насамперед з поліпшенням людських взаємин. У цьому контексті великого значення набуває проблема розвитку та виховання почуттєвої сфери особистості. Найвищі почуття, особливо моральні, що характеризують високорозвинену в духовному сенсі людину, надихають її на великі справи та благородні вчинки, не даються дитині в готовому вигляді від народження. Вони формуються батьками, родиною, навчальним закладом, суспільством...

Робота із сім'ями учнів є однією з важливих ланок просвітницької діяльності педагогів. Іноді вчителям досить складно встановити позитивні та результативні контакти з батьками. Пропонуємо поради, які сприятимуть спільній роботі та виникненню довірливих взаємин між батьками та педагогами:

Поважайте батьків. Виявляйте повагу та зацікавленість.

Заохочуйте співробітництво. Залучайте сім'ї до участі в житті класу.

Висловлюйте батькам свої пропозиції щодо їх участі в житті класу.

Використовуйте різноманітні форми залучення батьків, будьте творчими та дипломатичними.

Кожна сім'я має свої інтереси та можливості, і те, що може бути прийнятним для однієї сім'ї, для іншої зовсім непридатне.

Батьки самі мають вирішувати, яка участь у роботі для них краща.

Слід переконатись у розумінні дорослими, що будь-яка допомога корисна й цінна.

Будьте терплячими.

Залучення батьків до виховного процесу може викликати труднощі як з боку батьків, так і вчителів, тому на розвиток нових стосунків знадобиться певний час. Співробітництво з батьками зміцнюється тоді, коли воно базується на досягненні невеликих проміжних успіхів протягом тривалого часу.

Звертайте увагу на емоційний зв'язок між дітьми та батьками.

Навіть досвідченим батькам необхідно мати підтвердження того, що вони правильно виховують своїх дітей.

Підтримуйте з батьками систематичний і тісний взаємозв'язок.

Намагайтеся кожного тижня зустрічатися з батьками для індивідуальних бесід.

Висловлюйте свою дружелюбність.

Дайте батькам зрозуміти, що високо цінуєте їх участь у житті класу.

Намагайтеся залучити до роботи всю сім'ю.

Шукайте творчі шляхи співобітництва не тільки з мамами, а й з татами, з іншими членами сім'ї.

Підтримуйте конфиденційність.

Довіра - важлива умова виникнення та становлення дружніх зв'язків.

У кожній школі існує своя, вивірена практикою та досвідом система батьківської просвіти, метою якої є підвищення потенціалу сімейного виховання й удосконалення його реалізації. Форми роботи та заняття з батьками можуть охоплювати різну кількість батьків: бути загальношкільними, проводитись у старшій, середній чи молодшій школі; охоплювати класи по паралелях або у формі покласного всеобучу. У межах цих занять можна знайти місце й для підготовки батьків до емоційного розвитку дитини в сім'ї, зокрема виховання емпатії.

Перед педагогами стоїть завдання актуалізувати проблему емоційного розвитку дитини в сім'ї, розширити знання батьків, підказати шляхи та засоби такої роботи в сім'ї. Найбільш природним є включити питання емоційного розвитку дітей у розділ, присвячений виховній діяльності сім'ї.

Формами підготовки батьків до виховання в їхніх дітей емпатії до однолітків найкраще слугують бесіди, семінари, обмін досвідом, диспути, обговорення тверджень виховного змісту.

Організаційні умови проведення занять. Для того щоб успішно провести зустріч із батьками, слід створити комфортну, невимушену атмосферу. Помічено, що цьому може сприяти застосування нетрадиційних методів знайомства учасників заняття. Наприклад, можна запропонувати батькам, називаючи своє ім'я, пригадати, як їх називали в дитинстві, розповісти про свої улюблені страви, квіти, музичні вподобання тощо. Слід проявляти творчість у пошуках методів представлення батьків та їх урізноманітнення.

Батьки мають залучатися до активного обговорення питань, які висуваються як предмет розмови. Цього можна досягти, якщо питання вимагатимуть розгорнутих відповідей. Корисно ділити учасників заняття на пари або невеликі групи, в яких батьки, відчуваючи себе вільно й невимушено, могли би висловити власну точку зору.

Приміщення, в якому проводиться зустріч, має бути зручним і затишним. Стільці можна поставити по колу, щоб усі присутні бачили один одного й відчували своє включення в обговорення. Бажано використовувати наочність, відео-, роздаткові матеріали для підкріплення виступів. Розповідь про певні ситуації чи події у класі можуть підтверджуватися фотографіями або магнітофонними записами. Обов'язково мають включатись розважальні та ігрові моменти.

Запрошуючи батьків на зустріч, слід звертатись персонально до кожного з них. Плануючи зібрання, слід передбачити час для того, щоби батьки могли поспілкуватись між собою, ознайомитися з підготовленою наочністю.

Пропонуємо використати поради батькам, які можна оформити у вигляді стіннівки або окремих пам'яток:

Радійте своїй дитині!

Розмовляйте з дитиною спокійно.

Будьте терплячими.

Намагайтеся кожного дня читати разом з дитиною.

Заохочуйте зацікавленість і фантазії дитини.

Піклуйтесь про те, щоб дитина мала можливість отримувати нові враження, які можуть стати джерелом її фантазій, мрій.

Купуйте книжки, платівки чи касети з улюбленими казками, піснями дитини. Хай вона насолоджується ними.

Якщо дитина зацікавилася чимось і почала колекціонувати щось - залучайтесь до її улюбленої справи та допомагайте їй.

Відвідуйте разом з дитиною музеї, виставки, бібліотеки.

Намагайтеся ставитись до всього з гумором!

Намагайтеся не відволікатись, не зупиняти, не переривати дитину, не підганяти її, говорячи, що ви все зрозуміли, поки дитина не розповість вам до кінця свою історію. У жодному разі не можна допустити, щоб дитина запідозріла, що вас не цікавить те, про що вона розповідає.

Бажано не примушувати дитину робити щось, коли вона втомилася, схвильована або коли її щось відволікає.

Бажано не задавати дитині надто багато запитань.

Намагайтесь не примушувати дитину робити те, до чого вона не готова.

Не можна постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так», «Перероби це».

Намагайтесь не заперечувати, наприклад, «Ні, вона не синя»; краще стверджувати: «Вона червона».

Бажано не критикувати дитину навіть наодинці, а тим більше у присутності інших людей.

Намагайтесь не встановлювати для дитини надто багато правил: вона просто перестане звертати на них увагу.

Бажано не зловживати стимулами для дитячих вражень - іграшками, поїздками та ін.

Намагайтеся не порівнювати дитину з іншими дітьми.

Дуже корисним, на наш погляд, є виготовлення плакату з текстом змісту книги «Діти вчаться тому, чого їх навчають» відомих американських психологів Нолта Дороті й Харіса Рейчел, який містить у собі квінтесенцію виховання:

Якщо діти живуть у критиці, вони вчаться осуджувати.

Якщо діти живуть у ворожості, вони вчаться битись.

Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятись.

Якщо діти живуть у жалості, вони вчаться жаліти себе.

Якщо діти живуть з насмішками, вони вчаться бути нерішучими.

Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться зневірі.

Якщо діти живуть зі стидом, вони вчаться відчувати себе винними.