Смекни!
smekni.com

Дослідження страхів у дітей (стр. 5 из 6)

У зв'язку із цим гостро встає питання ранньої діагностики дитячих страхів і здобуває важливе значення, через їх досить широке поширення серед дітей.

2.2. Методи і методики досліджень

1. Методика «Страхи в будиночках» М.А. Панфіловій [11]. Автором зроблений своєрідний синтез двох відомих методик: модифікованої бесіди А. І. Захарова й тесту «Червоний будинок, чорний будинок» Модифікована бесіда про страхи А.І. Захарова припускає виявлення й уточнення переважних видів страхів (страх темряви, самітності, смерті, медичні страхи й т.д.). Перш ніж допомогти дітям у подоланні страхів, необхідно з'ясувати, яким конкретно страхам вони піддані. З'ясувати весь спектр страхів, можна спеціальним опитуванням за умови емоційного контакту з дитиною, довірливих відносин і відсутності конфлікту. Про страхи варто розпитувати кому-небудь зі знайомих дорослих або фахівців при спільній грі або дружній бесіді. Надалі самим батькам уточнити, чого саме, і на скільки боїться дитина.

Бесіда представляється як умова для рятування від страхів за допомогою їхнього програвання й малювання. Почати запитувати про страхи по запропонованому списку має сенс у дітей не раніше 3 років, питання повинні бути доступними для розуміння в цьому віці. Бесіду варто вести неквапливо й докладно, перераховуючи страхи й очікуючи відповіді «так» - «ні» або «боюся» - «не боюся». Повторювати питання про те, боїться або не боїться дитина, треба тільки час від часу. Тим самим уникається наведення страхів, їхнє мимовільне вселяння. При стереотипному запереченні всіх страхів просять давати розгорнуті відповіді типу «не боюся темряви», а не «ні» або «так». Дорослий, що задає питання, сидить поруч, а не напроти дитини, не забуваючи його періодично підбадьорювати і хвалити за те, що він говорить все як є. Краще, щоб дорослий перераховував страхи по пам'яті, тільки іноді заглядаючи в список, а не перераховуючи його.

Сукупні відповіді дитини поєднуються в кілька груп по видах страхів, які були сформульовані А. І. Захаровим. Якщо дитина в трьох випадках з чотирьох-п'яти дає позитивну відповідь, то цей вид страху діагностується як наявний у наявності. Проведення цієї методики є досить простим і не потребує спеціальної підготовки.

Дитині пропонується намалювати два будинки - червоний і чорний (можливий варіант дати дитині аркуша з вже намальованими будинками). У ці будинки або самостійно (якщо це молодші школярі й більш старші діти), або за допомогою експериментатора (якщо це дошкільники) дітям пропонується розселити страхи: у червоний будинок - «нестрашні», у чорний - «страшні страхи». Після виконання завдання дитині пропонується закрити чорний будинок на замок (намалювати його), а ключ - викинути або втратити. Автор припускає, що даний акт заспокоює актуалізовані страхи. Аналіз отриманих результатів полягає в тім, що експериментатор підраховує страхи в чорному будинку й порівнює їх з віковими нормами. А.І. Захаров пропонує вікові норми страхів і їх розподіл (по статі й віку). З 29 страхів, виділених автором, у дітей спостерігаються від 6 до 15. У міських дітей можлива кількість страхів доходить до 15.

По інструкції в червоний і чорний будинок треба розселити 29 страхів. У чорному будуть жити страшні страхи, а в червоному - нестрашні. Дорослий перераховує страхи й записує їх номера усередині будинку.

Ти боїшся:

1) коли залишаєшся один;

2) нападу бандитів;

3) занедужати, заразитися;

4) умерти;

5) того, що вмруть твої батьки;

6) якихось людей;

7) втратити маму або папу;

8) того, що вони тебе покарають;

9) Баби Яги, Кощія Безсмертного, Бармалея, Змія Горинича, чудовиськ;

10) спізнитися в дитячий садок, школу;

11) перед тим як заснути;

12) страшних снів;

13) темряви;

14) вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страх тварин);

15) машин, поїздів, літаків (страх транспорту);

16) бурі, урагану, грози, повені, землетрусу (страх стихії);

17) коли дуже високо (страх висоти);

18) коли дуже глибоко (страх глибини);

19) залишатися в маленькій, тісній кімнаті, приміщенні, у туалеті (страх замкнутого простору);

20) води;

21) вогню;

22) пожежі;

23) війни;

24) великих площ;

25) лікарів (крім зубних);

26) крові;

27) уколів;

28) болю;

29) несподіваних, різких звуків (коли раптово щось впаде, стукне).

2. Проективну методику «Мої страхи» А.І.Захарова [6]. Після попередньої бесіди, актуалізуючи спогади дитини про те, що його лякає, йому пропонують аркуш паперу й кольорові олівці. У процесі аналізу звертається увага на те, що дитина намалювала, а також на кольори, що використалися їм у процесі малювання. Після закінчення малювання дитину просять розповісти про те, що вона намалювала, тобто вербалізувати свій страх. Таким чином, передбачається, що активне обговорення дитиною своїх відчуттів в ігровій обстановці дозволяє внутрішнім ресурсам змінити напрямок із захисту на конструктивний процес особистих змін. Американський психолог К. Маховер вважав, що центральним механізмом образотворчої діяльності є проекція. Інакше кажучи, оперуючи матеріалами образотворчої діяльності, людина відображає на ньому особливості свого внутрішнього світу. Тому проективні методики використовуються для виявлення найбільш яскравих переживань почуття страху

3. Методика «Силует людини» Л.Лебедєвій [11] діагностує емоційний стан дитини по колірному вибору, відповідно до Максу Люшеру. Дослідження Макса Люшера показали, що чотирьом кольорам відповідають чотири типи відчуття себе [21]. Людині, що віддає перевагу синім кольорам, властива задоволеність життям, тому, хто вибирає червоний, - життєрадісність, активність, зелений - серйозне відношення до життя, стабільність, яскраво-жовтий - веселість, відкритість. Крім того, «сині» прагнуть до єдності, мають потребу в згоді, «червоні» прагнуть до успіху, можливості впливати на навколишнє. Ті, хто віддає перевагу зеленому (а М. Люшер уважає, що ці кольори в його тесті «холодні»), прагнуть до безпеки й стабільності (влада, знання, компетентність). «Жовті» настроєні на зміни, їм потрібна воля, для того щоб сподіватися на краще. У рамки цих чотирьох кольорів вписується й час. Спокійному синьому відповідає довжина в часі, оранжево-червоному - сьогодення, зеленому - поточна мить «тут і зараз», а жовтому - майбутнє.

Згідно, М. Люшер, Л.Н. Собчик важливо звернути увагу на колірний ряд. Вибір у першу чергу коричневих, сірих, чорного кольору вказує на стан вираженого стресу. Це може бути об'єктивно занадто складна ситуація або невротична реакція на життєві труднощі.. Почуття виділяють явища, що мають стабільну мотиваційну значимість.

Малюнки емоцій і почуттів є, говорячи образно, своєрідний аналог невербальної форми сповіді, одкровення які мимоволі стають надбанням психолога. У контексті, інтерпретації малюнка, варто звернути увагу, де саме розташовані такі «мовці» почуття й емоцій, як біль, провина, образа, злість, приниження, страх, помста.

Інформативно «емоційний зміст» життєво важливих зон: області мозку, шиї, груди, живота. Воно може вказувати на проблеми, які турбують людину, але за якимись причинами поки не усвідомлюються або свідомо придушуються.

4. Методика «Малюнок сім'ї» Г.Т. Хоментаускаса й В.К. Лосєвій дозволяє відстежити емоційні проблеми й труднощі взаємин у сім'ї дитини, побачити його суб'єктивну оцінку про його місце в сім'ї й відносинах з іншими членами сім'ї.

Г.Т. Хометаускас у своїй роботі «Використання дитячого малюнка для дослідження внутрісімейних відносин» говорить: "Особливості графічних презентацій членів сім'ї виражають почуття дитини до них, те, як дитина їх сприймає, які характеристики членів сім'ї для нього значимі, які викликають тривогу".

Тест допомагає виявити відношення дитини до членів своєї сім'ї, як він сприймає кожного з них і свою роль в сім'ї, а також ті взаємини, які викликають у нього тривогу [15].

Ситуація в сім'ї, що батьки оцінюють позитивно, може бути сприйнята дитиною зовсім протилежно. Довідавшись, яким він бачить навколишній світ, сім'ю, батьків, себе, можна зрозуміти причини виникнення багатьох проблем дитини й ефективно допомогти йому при їхньому рішенні.

Порядок проведення: з бесіди з дитиною, що традиційно проводиться після самого процесу малювання, варто довідатися:

• чия сім'я зображена їм на малюнку - його самого або якого-небудь товариша, або вигаданого героя;

• де перебувають зображені персонажі й чим зайняті в цей момент;

• якої статі кожен персонаж й яка його роль в сім'ї;

• хто з них самий приємний і чому, хто самий щасливий і чому;

• хто самий зажурений (сама дитина із всіх персонажів?) і чому;

• якби всі зібралися на прогулянку на автомобілі, але місця на всіх не вистачило, то хто б з них залишився дома;

• якщо один з дітей поводиться погано, як він буде покараний.

5. Опитувальник авторів П. Бейкер і М. Алворд радять придивитися до дитини, це дає можливість побачити характерні для поводження дошкільника наступні ознаки, критерії визначення тривожності в дитини:

1. Постійне занепокоєння.

2. Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь.