– допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;
– залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;
– надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці;
– координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.
Головними принципами державної молодіжної політики є:
– повага до поглядів молоді та її переконань;
– надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема;
– правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку;
– сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.
Державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від 14 до 35 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об’єднання молодих громадян [8, 73].
Головними напрямами державної молодіжної політики Україні є:
– розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;
– забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;
– створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища; – формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;
– охорона здоров’я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України.
Державна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.
Державна молодіжна політика формується та реалізується шляхом:
– прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики;
– проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України;
– діяльності в органах державної влади та управління всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді;
– створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників;
– розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики;
– виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, заінтересованих у роботі з молоддю;
– утворення спеціальних фондів.
Державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави і здійснюється:
– в інтересах молодої людини, суспільства, держави;
– з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді.
Правове регулювання створення та діяльності молодіжних громадських організацій здійснюється Законами України «Про об'єднання громадян» та «Про молодіжні та дитячі громадські організації», Положенням про про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженим Постановою КМУ від від 26 лютого 1993 р. №140.
Згідно статті 1 ЗУ «Про об'єднання громадян», об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Це загальне визначення об'єднання громадян. Згідно з цим Законом, їх є два види – політичні партії та громадські організації. Громадські організації можуть бути: дитячі, молодіжні, правозахисні, спортивні, та й взагалі різних напрямків.
Щодо молодіжних та дитячих організацій, їх створення та діяльність також регулюється Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації».
Згідно із статтею 1 цього Закону, молодіжні громадські організації – об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів.
Отож особливістю і відмінністю МГО від інших громадських організацій є їх членство. Засновниками молодіжних громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку. Членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 28 років.
Особи старшого віку можуть бути членами молодіжних громадських організацій за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів; у складі виборних органів молодіжних громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третину членів виборних органів. Обмеження щодо кількості осіб, вік яких перевищує відповідно 28 та 18 років, у складі виборних органів не поширюється на спілки молодіжних та дитячих громадських організацій.
МГО має права як будь-яка громадська організація у порядку Закону «Про об'єднання громадян» та іншими актами. Дуже важливо для МГО знати права, які надаються їй за законодавством у молодіжній сфері.
Так згідно ЗУ «Про молодіжні та дитячі громадські організації», МГО має право:
– на безкоштовну державну реєстрацію та звільняються від збору за реєстрацію символіки (інші громадські організації, наприклад сплачують за держреєстрацію 170 грн.) (ст. 9),
– членські внески і добровільні пожертвування, отримані від юридичних чи фізичних осіб, що спрямовуються на здійснення статутної діяльності МГО та їх спілок, не оподатковуються (ст. 7),
– можуть вступати у виборчі коаліції (ст. 7),
– залучаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування до розроблення і обговорення проектів рішень з питань державної політики щодо молоді (ст. 8),
– на державну підтримку (надання МГО інформації про державну політику щодо молоді; подання методичної та організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді; сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають послуги молоді або сприяють зайнятості молоді, в інших формах, що не суперечать законодавству України) (ст. 9),
– при затвердженні місцевих бюджетів передбачаються видатки на реалізацію програм молодіжних МГО (ст. 10),
– органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування можуть делегувати МГО повноваження щодо реалізації відповідних програм (проектів, заходів), на які вони подають МГО фінансову та матеріальну допомогу і здійснюють контроль за реалізацією наданих повноважень, у тому числі за цільовим використанням виділених коштів.
Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» передбачено право МГО:
– вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування пропозиції з питань соціального становлення та розвитку молоді (ст. 14),
– органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування мають право здійснювати фінансування програм і проектів МГО, що сприяють соціальному становленню та розвитку молоді та реалізації її суспільно корисних ініціатив, надавати дотації і субсидії МГО, надавати у безплатне користування МГО та фондам будинки, споруди, земельні ділянки та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності (ст. 15) [5, 37].
Порядок створення МГО визначається Законами України «Про об'єднання громадян» та «Про молодіжні та дитячі громадські організації», а документи на реєстрацію детально визначені Положенням про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженим Постановою КМУ від від 26 лютого 1993 р. №140.
Згідно статті 11 Закону України «Про об'єднання громадян», засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних організацій – 15-річного віку.
Рішення про заснування об'єднань громадян приймаються установчим з'їздом (конференцією) або загальними зборами. Отож для заснування МГО потрібно не менше троє осіб, яким є по 15 років.
Основним документом об'єднання громадян є статут. Закон України «Про об'єднання громадян» визначає основні його положення.
Статут об'єднання громадян повинен містити (ст. 13):
– назву об'єднання громадян (повну, а також скорочену, якщо така є), його статус та юридичну адресу;
– мету та завдання об'єднання громадян;
– умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього;
– права і обов'язки членів (учасників) об'єднання;
– порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження;