Смекни!
smekni.com

Корупція як соціальне явище: український контекст аналізу (стр. 12 из 16)

Нерозвиненість і недосконалість законодавства. У процесі перетворень відновлення фундаментальних основ економічної практики сама економіка істотно обганяє її законодавче забезпечення. Економічна лібералізація сполучалася, по-перше, зі старими принципами чиновницького контролю за ресурсами, а по-друге, з відсутністю законодавчого регулювання нових сфер діяльності. Саме це є одним з ознак перехідного періоду і служить одночасно благодатним ґрунтом для корупції.

Дотепер зберігається значна законодавча невизначеність у питаннях власності. У першу чергу це стосується власності на землю, нелегальний розпродаж якої породжує потік корупції. До цього варто додати безліч погано визначених перехідних форм змішаної власності, що розпорошують відповідальність і дозволяють комерсантам почувати себе чиновниками, а чиновникам – комерсантами. Нерозвиненість законодавства виявляється і просто в поганій якості законів, у недосконалості всієї правової системи, у нечіткості законотворчих процедур. Тут різні види корупції породжуються суперечливістю законодавства і, навіть, окремих законів, що дозволяє чиновникам створювати собі ідеальні умови для вимагання і шантажу громадян (клієнтів); незавершеністю законів, що харктеризується двозначністю, пробілами, численними відсильними нормами, в результаті законодавчої невизначеності регулювання перекладається на підзаконні акти органів виконавчої влади, підготовка яких практично непідконтрольна. Так, виникають умови для появи нечітких, «закритих», недоступних інструкцій, що створюють додаткові умови для корупції; відсутність законодавчо встановлених процедур підготовки і прийняття нормативних і інших регулюючих та розпорядницьких актів (законів, президентських указів, постанов уряду і т. п.), істотно полегшують можливості для корупції. Усе це збільшується загальною зневагою до процедурної строгості [30, с. 106].

Слабкість громадянського суспільства, відчуження суспільства від влади. Демократична держава спроможна вирішувати свої проблеми тільки в кооперації з інститутами громадянського суспільства. Погіршення соціально-економічного положення громадян, яке завжди супроводжує початкову стадію модернізації, викликане цим розчарування, що приходить на зміну колишнім надіям, – усе це сприяє відчуженню суспільства від влади, ізоляції останньої. Тим часом ні низова, ні верхівкова корупція не можуть бути подолані без зусиль громадських організацій.

Невкорінення демократичних політичних традицій. Проникненню корупції в політику сприяють несформованість політичної культури, що відбивається, зокрема, на процесі виборів, коли електорат віддає свої голоси за подачки, піддавшись демагогії; нерозвиненість партійної системи, коли партії не в змозі брати на себе відповідальність за підготовку і просування своїх кадрів; недосконалість виборного законодавства, надмірно захищаючого депутатський статус, що не забезпечує реальної залежності виборних осіб від виборців, провокує порушення при фінансуванні виборчих кампаній. Тим самим наступна корумпованість представницьких органів влади закладається ще на етапі виборів. Реальна політична конкуренція служить противагою й обмеженням для корупції в політичній сфері, з одного боку, і для політичного екстремізму – з іншого – в результаті знижуються шанси політичної нестабільності. Так, наприклад, тільки поява такої конкуренції дозволила поступово знизити корумпованість виборів в Англії в середині XIX ст. [33, с. 104] Фіктивне політичне життя, відсутність можливостей для політичної опозиції суттєво впливати на ситуацію, підштовхують політиків розмінювати політичний капітал на економічний. При цьому, з урахуванням інших умов, здійснюється перехід від напівлегітимного лобізму до відвертої корупції.

Збереження широкої сфери державних послуг, охоплених принципом дозволу та ліцензування, що створює широке поле для корупційних діянь, адже в такому випадку підприємець виступає у якості того хто «просить» певний дозвільний документ і при поганій регламентації дій службовця – це створює широке поле для маніпуляцій.

Бачимо, що конструюванню феномену корупції в Україні сприяв цілий ряд факторів, саме тому боротьбу з нею не можна сприймати як коротко часову акцію, вона має нести системний характер і враховувати не тільки боротьбу з наслідками, а й усунення посилань до появи корупційних явищ. Виходячи із специфіки корупції в Україні, антикорупційна політика має будуватися на: удосконалюванні податкового законодавства, щоб зменшити «тіньову» зону економіки; максимальній комп’ютеризації сфери державних послуг задля виключення суб’єктивності у відносинах «громадянин – службовец»; підтримка інститутів громадянського суспільства: залучення громадських організацій до повноцінного співробітництва при рішенні проблеми подібного масштабу, активна пропаганда в ЗМІ, в освітніх закладах; забезпечення всіх державних службовців зарплатнею, яка була мотивацією зберегти посаду, не ризикуючи грошима;

Перераховані вище міри загального характеру торкаються багатьох сфер державного життя й активності громадянського суспільства. Оскільки корупція – багатоскладовий феномен, саме тому і боротьбу з ним запроваджувати у всіх сферах суспільного життя.

Без сумніву, перша середа, де більшість сучасного населення України стикається з корупціє є університетська, саме під час отримання вищої освіти індивід приймає самостійне рішення: чи згідний він платити за певні привілеї під час навчання, бо саме в університеті найчастіше вперше стикаються з випадками вимагання хабара. Саме тому об’єктом авторського дослідження була обрана студентська молодь Дніпропетровська, адже від того, який досвід вона отримає під час навчання, залежить її подальше ставлення і відношення до корупції.

Основною метою дослідження було виявлення ставлення респондентів до корупції і соціальних установок стосовно неї, а також визначення досвіду хабарництва під час отримання освіти. Об'єктом дослідження виступає студентська молодь м. Дніпропетровська, а предметом дослідження – відношення респондентів до корупції і її поширення в сучасному українському суспільстві.

Як метод дослідження був обраний метод анкетно-роздавального опитування. Вибірка – гніздова, випадкова: у якості «гнізд» виступили:

а) студенти класичного ВНЗ (Дніпропетровський Національний Університет ім. Олеся Гончара технічний, гуманітарний та природничий напрямок, II та IV курс).

б) студенти профільних ВНЗ (Національна Металургійна Академія України та Національний Гірничий Університет, II та IV курс) в) студенти приватного ВНЗ (Дніпропетровський Університет Економіки та Права, II курс).

Всього опитано 293 студента, серед яких жінок 54,9%, чоловіків – 45,1%. Студентів II курсу – 58,7%; IV курсу – 33,1%. Серед них стипендію отримують 48,8% опитаних; не отримують – 51,2%. Серед опитаних 34,1% вчаться на контрактній основі; 65,9% на бюджетній. Розподіл по ВНЗ став такий НГУ – 41%; ДУЕП – 10,6%; ДНУ – 37,2%; НМетАУ – 11,3%.

Перше питання опитування стосувалося загальної ситуації в Україні, респонденти зазначили такі проблеми найбільш значущими: 1) Бідність населення та низки зарплати (42%) 2) Безробіття (37,2%) 3) Поширення наркоманії та алкоголізму (35,5%). Однак, важливо зазначити, що найбільшою проблемою, на думку опитаних, є корупція, хабарництво чиновників та службовців – 43,3% опитаних зазначили цю проблему як найбільш значущу. Можемо зазначити, що це певним чином зумовлено актуалізацією цієї тематики з боку політиків та ЗМІ, однак те, що проблема усвідомлюється, є ознакою того, що і в реальному житті вона стала основною. Серед решти варіантів слід зазначити, що більшість проблем, які були обрані, більше ніж 20% респондентів назвали: відсутність ясних цілей та орієнтирів розвитку країни, безпорадність державної влади, забруднення навколишнього середовища та зростання цін. Найменш актуальною респонденти визначили зростання рівня злочинності (9,9%). Виходячи з цих даних, можемо дійти висновку, що на сьогодні в суспільстві є цілий комплекс проблем, що усвідомлюються студентством, однак, той факт, що корупція є найбільш гострою, може свідчити про те, що саме цю проблему більшість вважає першоджерелом, через яке більшість інших проблем й з’являється. Що підтверджує друге питання, в якому більше 94% респондентів визнали корупцію поширеним явищем сучасних українських реалій. В питанні щодо факторів, які впливають на поширення корупції, домінуючого фактору респондентами обрано не було, що підтверджує комплексність та багатогранність цієї проблеми (мал. 1).

корупція феномен суспільство молодь

Мал. 1. Фактори поширення корупції

Однак, найбільш впливовими факторами було обрано не ефективний контроль держави за діяльністю державних службовців – 18% та звичка населення діяти в обхід закону – 14%. Другий фактор є найбільш цікавим, адже така думка свідчить про визнання вкоріненості корупційних явищ в ментальності українського населення, що підкреслює безпорадність закону в боротьбі з цим явищем. Майже однакові показники в таких факторів як недосконалість законодавства (13%), низький рівень життя більшості населення (12%) та впевненість в безкарності (12%), що в черговий раз підкреслює комплексність проблеми цього явища і те, що розв’язувати її потрібно також системно.