Для підготовки найбільш важливих і складних проектів рекомендується створювати робочу групу, до складу якої можуть входити працівники зацікавлених підрозділів, з числа яких визначається основний.
Керівник підрозділу (робочої групи), що очолює розроблення проекту, складає проект плану роботи, у якому повинні бути передбачені основні заходи щодо розроблення проекту, визначені строки їх здійснення та відповідальні за це посадові особи. Проект плану обговорюється на організаційній нараді робочої групи, після чого затверджується керівником митного органу. Затверджений план надсилається всім посадовим особам, залученим до роботи над проектом.
Якщо підготовку та затвердження нормативного акта доручено декільком органам, то роботу над проектом організує той орган, якому доручено скликання робочої групи або який у дорученні записаний першим.
При підготовці нормативного акта, що має міжвідомчий характер, слід визначити коло органів, на які буде поширюватися дія цього акта, та в необхідних випадках – ступінь їх участі в підготовці проекту.
Проект, який передбачено затвердити за погодженням з іншими органами, надсилається на офіційне погодження їх керівництву.
Складання проекту починається з визначення кола питань, які слід вирішити в новому нормативному акті. До нього включаються правові норми з питань, безпосередньо пов’язаних між собою за предметом регулювання.
З початку роботи над проектом доцільно вивчити всі нормативні акти, що належать до сфери його регулювання, практику застосування цих актів для виявлення оптимальних напрямів їх удосконалення, уточнити, які з них зберігають чинність, установити прогалини, суперечності та інші недоліки нормативних актів, визначити проблеми, що можуть виникнути на практиці у зв’язку з прийняттям нового акта, і врахувати їх при підготовці проекту.
При цьому тексти чинних нормативних актів повинні аналізуватися за контрольними примірниками їх офіційних видань, що відображають усі зміни й доповнення, внесені до цих актів у встановленому порядку.
Розроблення проекту здійснюється з дотриманням правил нормотворчої техніки – системи вимог і способів створення найбільш доцільних за формою та досконалих за структурою, змістом і викладом нормативних актів.
Структура й виклад тексту проекту повинні бути логічно обґрунтованими.
Проект повинен містити такі структурні складові:
а) назву;
б) вступну частину, у якій надається стисла інформація про потребу та мету прийняття акта та яка не повинна дублювати зміст інших структурних складових проекту;
в) розділи, глави, пункти, підпункти, абзаци залежно від виду нормативного акта;
г) додатки (у разі потреби).
Проект повинен мати лаконічний заголовок, що вказує на предмет правового регулювання і не може бути тотожний заголовку іншого чинного нормативного акта.
Основною первинною структурною складовою проекту є пункт. Пункт може містити підпункти, які за своїм змістом уточнюють, конкретизують пункт.
Пункти проекту можуть об’єднуватися в глави – самостійні відокремлені частини. Глави, пов’язані за змістом і предметом правового регулювання, можуть об’єднуватися в розділи.
Складові частини проекту можуть мати:
а) розділи й глави – коротку, чітко сформульовану назву, розташовану по центру;
б) розділи – порядкову нумерацію римськими цифрами;
в) глави – наскрізну нумерацію арабськими цифрами;
г) пункти – наскрізну нумерацію арабськими цифрами в межах глави.
Пункти й підпункти починаються з абзацу.
У тексті проекту номери розділів, глав, пунктів, підпунктів при посиланні на них пишуться цифрами, номери частин і абзаців – словами.
Якщо при підготовці проекту виникає потреба внесення змін до чинного нормативного акта, то доцільно дати нову редакцію відповідних пунктів цього акта. Доповнення, що містять нові правові норми й повинні бути внесені до чинних нормативних актів, оформлюються, як правило, у вигляді окремих пунктів та абзаців.
У разі внесення до нормативного акта змін та/або доповнень, що за обсягом перевищують половину тексту акта або істотно впливають на його зміст, цей акт викладається в новій редакції.
Якщо зміни вносяться до нормативного акта, викладеного в новій редакції, то вони вносяться до його оновленої редакції з посиланням на джерело офіційного опублікування цієї редакції.
Зміни вносяться до основного нормативного акта, а не до нормативного акта про внесення змін до нього.
Якщо немає потреби викладати норми, що змінюються, у новій редакції, то до їх тексту вносяться уточнення шляхом доповнення акта розділами, главами, пунктами, підпунктами, абзацами, реченнями, словами або шляхом їх виключення, заміни окремих слів, речень.
У разі потреби доповнення нормативного акта новими структурними одиницями, що мають цифрове позначення, наступні структурні одиниці акта позначаються з урахуванням зміни нумерації.
У разі потреби виключення з нормативного акта структурних одиниць, що мають цифрове позначення, відповідно змінюється нумерація наступних структурних одиниць цього акта.
Якщо потрібно доповнити пункт нормативного акта новими структурними одиницями, що не мають цифрового позначення, або виключити такі структурні одиниці, то при посиланні на ці структурні одиниці враховуються ці зміни.
У зв’язку з прийняттям нормативного акта, проект якого розробляється, підлягають визнанню такими, що втратили чинність, усі раніше прийняті нормативні акти або їх структурні одиниці (розділи, глави, пункти тощо), якщо вони суперечитимуть включеним до нового акта нормативним приписам або стануть поглинутими ним. Перелік таких актів або їх структурних одиниць повинен міститися в самому проекті або в проекті окремого акта про порядок уведення в дію нормативного акта, проект якого розробляється.
Посилання в проекті на його окремі положення, а також на інші нормативні акти, їх окремі положення застосовуються у випадках, якщо потрібно показати взаємний зв’язок нормативних приписів або уникнути дублювань.
У разі посилання в проекті на нормативний акт або його окремі положення зазначається вид акта, найменування суб’єкта нормотворення, що його прийняв (видав), дата прийняття (видання) і номер, назва акта.
У разі посилання на закон допускається зазначення тільки його назви, а в разі посилання на зареєстрований нормативний акт потрібно зазначати дату й номер його державної реєстрації.
Якщо є потреба послатися в проекті на інший нормативний акт декілька разів, то необхідно при першому посиланні зазначити дані, наведені в пункті 3.14 цих Методичних рекомендацій; у подальших посиланнях на такий акт допускається зазначення лише виду та номера цього акта.
Не допускається в проекті відсилання до норми, яка, у свою чергу, відсилає до іншої норми.
Посилання в розроблюваному проекті нормативного акта на цей акт або його окремі положення застосовується з використанням вказівного займенника «цей».
Нормативні акти, видані спільно чи за погодженням з іншими органами, змінюються, доповнюються або визнаються такими, що втратили чинність, спільно або за погодженням з цими ж органами.
У разі затвердження проекту нормативного акта наказом на цьому проекті проставляється гриф (розмір шрифту 14) за такою формою:
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної митної служби України
20.01.2003 №153
Гриф затвердження розміщується в правому верхньому куті першого аркуша проекту нормативного акта.
Проект наказу (як виду розпорядчого документа) друкується на бланку, який повинен мати обов’язкові реквізити й стабільний порядок їх розміщення: малий герб України, найменування суб’єкта нормотворення (наприклад, Державна митна служба України) – автора документа, назву виду документа, дату й номер, заголовок, текст, підпис, візи.
Датою наказу є дата його підписання, яка проставляється в лівій верхній частині бланка й оформлюється словесно-цифровим або цифровим способом, наприклад «10 квітня 2003 року», «10.04.2003».
Номер наказу проставляється праворуч від номера наказу.
Заголовок проекту наказу повинен містити короткий виклад змісту проекту документа, відповідати на питання «про що?» та розміщуватися ліворуч під датою документа.
Якщо в проекті документа йдеться про кілька питань, то його заголовок може бути узагальнений.
Паралельно назві наказу праворуч під місцем для номера документа слід залишити вільне місце (6x10 см) для штампа про його державну реєстрацію.
Текст проекту наказу складається з двох частин. У першій (вступній частині) зазначаються підстава (компетенція органу, що видає нормативний акт) та обґрунтування потреби складання документа, у другій – рішення, розпорядження.
У другій частині, як правило, визначаються затвердження нормативного акта, коло осіб, на яких поширюється його дія, у разі потреби – час, з якого нормативний акт набирає чинності, перелік нормативних актів, що втрачають чинність, зміни й доповнення до інших нормативних актів з цього питання, особа, на яку покладається контроль за виконанням нормативного акта, а також можуть регламентуватись інші питання.
Друга частина складається з пунктів і підпунктів, що нумеруються арабськими цифрами.
Для визначення доцільності прийняття документа, його обґрунтованості й відповідності законодавству здійснюються внутрішнє та зовнішнє погодження.
Внутрішнє погодження здійснюється на зворотному боці останнього аркуша проекту наказу шляхом візування керівником структурного підрозділу, що готує цей проект, керівниками інших зацікавлених підрозділів, літредактором (за наявності) та керівником юридичної служби. Віза складається з найменування посади, підпису, ініціалів, прізвища особи, що візує цей проект, і дати.