Смекни!
smekni.com

Загальна характеристика митних режимів України (стр. 3 из 9)

Залежно від значення та місця митних режимів у загальному процесі господарської діяльності їх поділяють на дві групи. Для першої — характерний загальний, без жодних винятків і обмежень, порядок застосування митних процедур. З економічного погляду митні режими цієї групи є своєрідними регуляторами відносно самостійних та завершених комерційних операцій, що не потребують подальшого митного контролю за використанням товарів після їх митного оформлення (імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт).

Другу групу складають так звані економічні режими, які відрізняються більш гнучким використанням митно-правових інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності та потребують подальшого митного контролю після здійснення митного оформлення товарів, а також є результатом їхньої адаптації до різних потреб беніфіціарів митного режиму [5, с. 656].

Економічні митні режими пропонують своїм користувачам деякі економічні вигоди та переваги у вигляді повного або часткового звільнення від сплати мита та інших податків, а також незастосування заходів нетарифного регулювання. Але використовувати товари в цих режимах допускається тільки з визначеною метою.

До цієї групи можна віднести всі інші передбачені Митним кодексом України митні режими.

В аспекті митно-правової проблематики застосування митні режими можна класифікувати за завершеністю митного контролю.

До першої групи відносять режими, під час застосування яких товари після митного оформлення переходять у повне розпорядження власника без подальшого контролю з боку митних органів за їх використанням (ч.5 ст.43 МК України) [14]. Це режими імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт.

Митні режими, що відносяться до другої групи, допускають використання товарів відповідно до визначеної мети та із забезпеченням суворого додержання умов, які встановили митні органи: транзит, тимчасове ввезення (вивезення), митний склад, спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі, переробка на митній території України, переробка за межами митної території України, знищення або руйнування, відмова на користь держави. Згідно з вимогами до застосування вказаних режимів вони потребують подальшого контролю з боку митних органів за їх використанням і після виконання свого завдання вимагають завершення митного контролю шляхом оформлення вантажної митної декларації відповідно до митного режиму що забезпечує зняття товару з контролю в митних органах.

Деякі науковці використовують інші класифікаційні критерії: територія дії (митний склад, спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі), час дії (триваючі — тимчасове ввезення (вивезення), переробка на митній території України, переробка за межами митної території України), напрям переміщення товару[25, с. 59].

На думку Є.А. Болибока, митні режими, визначені МК України, доцільно класифікувати на п'ять груп.

До першої належать режими, які використовуються при здійсненні основного обсягу зовнішньоторговельних операцій, пов'язаних з продажем українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів в інші країни і з закупівлею товарів для потреб вітчизняного виробника. Це експорт, реекспорт, тимчасове ввезення (вивезення), імпорт; реімпорт, спеціальна митна зона.

До другої слід включити митні режими, за яких переміщення товарів через кордон поєднується з виконанням митними органами конкретних операцій в інтересах відповідних організацій або осіб з наданням для них певних послуг. Це режими митного складу, магазину безмитної торгівлі.

До третьої доцільно віднести режими, у рамках яких товари перемішуються через кордон у зв'язку з їх переробкою в іншій країні. Це переробка на митній території або за межами митної території.

Четверта об'єднує режими, які використовуються при припиненні зовнішньоекономічних операцій у зв'язку з неможливістю дозволу реалізації транзиту або його неефективністю на ринку України. Це такі, як знищення або руйнування, відмова на користь держави.

До п'ятої групи відносять митні режими, при яких товари не купуються і не реалізовуються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, а переміщуються через територію України з метою доставки з однієї іноземної країни в іншу. До цієї групи належить транзит[3, с. 164].

Класифікація за професором Гребельником:

1. Режим основного обсягу зовнішніх операцій (Імпорт, Експорт, Реімпорт, Реекспорт, Тимчасове ввезення/вивезення)

2. Режими відповідно до яких можна надавати послуги (МБТ, МС)

3. Режими переробки (Переробка поза/на митній території України)

4. Режими припинення операцій у сфері митно-тарифних відносин (Знищення або руйнування, Відмова на користь держави)

5. Спеціальні режими (Транзит, Спеціальна митна зона).

Науменко В. Поділяє їх на 2 групи залежно від завершеності митного режиму:

· Завершені митні режими (експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт, знищення або руйнування відмова на користь держави, спеціальна митна зона)

· Незавершені митні режими (тимчасове ввезення/вивезення, режими переробки, митного складу, транзиту) [15, с. 126]

Запропонований кількість класифікацій митних режимів дасть змогу повніше розкрити і внутрішню побудову, і специфіку врегулювання й застосування дозволяючих або недозволяючих дій, і використання заходів економічної політики й умов сплати митних платежів, і класифікацію відповідальності за митними режимами.

1.3 Митні режими в механізмі державного регулювання зовнішньоторгової діяльності (історичні аспекти розвитку на прикладі Франції)

З'ясування місця митного режиму в механізмі митного регулювання і — розкриття змісту поняття «Митний режим» представляється важко здійснюваним завданням без звернення до історії становлення і розвитку даного інституту. Для розгляду найбільш істотних історико-правових аспектів еволюції інституту митного режиму далі передбачається проаналізувати загальнозначущі правові питання його розвитку у французькому митному праві. Така увага саме до французького права може бути виправдана наступними обставинами. По-перше, митне законодавство Франції розвивалося, можна сказати, «природним чином, тобто зберігаючи, аж до створення митного союзу ЄС, свою самобутність, національні риси, ніколи не втрачаючи при цьому зв'язку з економікою, заснованою на ринкових принципах. По-друге, враховуючи дану обставину, а також той факт, що митне регулювання у Франції завжди займало важливе місце в системі засобів реалізації державної політики, історія митного права Франції дає приклад унікального досвіду використання митного регулювання в цілому і застосування митних режимів зокрема. Свідоцтвом «визнання» значення даного досвіду може служити його широке використання при створенні правових основ митного союзу європейських держав.

Категорія «митний режим» довгий час — приблизно до кінця XIX в. — практично не використовувалася для визначення інституту митного права, що має самостійне значення. Таке положення може бути пояснене в першу чергу абсолютним переважанням протекціоністських цілей в діяльності французької митної системи того часу і як наслідок — відносною недосконалістю митного інструментарію регулювання зовнішньоторговельної діяльності. У цих історичних умовах функції митниці фактично зводилися до забезпечення захисту національного ринку від конкуренції іноземних товарів, застосуванню виключно протекціоністських засобів дії на зовнішньоторговельні потоки, а також виконанню фіскальних завдань.

Проте, не дивлячись на таку вузьку спрямованість діяльності митниці, вже в епоху панування протекціонізму можна побачити перші свідоцтва зародження інституту митного режиму. Цілком закономірно, що основою його становлення і відправною точкою подальшого розвитку стали різні «модифікації» митних призначень, що зазвичай використалися: остаточний вивіз національних товарів за межі митної території (тобто експорт товарів) і ввезення іноземних товарів на національну митну територію (випуск для споживання (або у вільне звернення), що часто також позначається як імпорт товарів). Поступово разом з цими, можна сказати, простими, «природно» обумовленим рівнем зовнішньоторговельних зв'язків митно-правовими статусами товарів в механізмі митного регулювання стали застосовуватися спеціальні митні призначення економічного характеру, покликані забезпечити деяке послаблення жорсткої спрямованості митної системи на протекціонізм і фіскальні цілі.

Спеціальний, особливий, характер даних митних призначень визначався тим, що їх застосування, безумовно, виходило за рамки традиційного сприйняття митниці, її протекціоністського призначення і спочатку розглядалося як виняток в сталій системі митно-правового регулювання. Такий характер «винятковості» нових митних режимів, що поступово вводяться, обумовлювався регламентацією, що головним чином допускалася, їх використання можливістю не застосовувати протягом встановлених термінів (і/або при дотриманні деяких умов) до окремих товарів, переміщуваних через митний кордон з певною метою, зазвичай використовувані засоби регулювання (перш за все митний тариф, а також зрівняльні податки, адміністративні обмеження і т.п.). При цьому не можна не відзначити, що спроби модернізації митного регулювання і введення нових митних режимів були не просто виразом практичній реалізації окремих реформаторських концепцій, а диктувалися об'єктивною необхідністю активізації митного регулювання і усвідомленою затребуваністю економічного потенціалу, закладеного в нових режимах, що пізніше цілком обґрунтовано отримали визначення «економічних».