У митному праві України режим СМЗ опрацьовано недостатньо, хоча деяким аспектам цього митного режиму як складникові спеціальної (вільної) економічної зони приділяли увагу такі дослідники, як Л.Д. Деркач, П.В.Пашко, В.П. Кузьменко, Л.І. Кузнєцова. Проблематиці СМЗ на теренах сучасного Європейського Союзу приділяли увагу такі науковці А.Кусь, М. Люкс, В.Чижович.
Початком розвитку СМЗ в Україні можна вважати момент проголошення незалежності, коли розпочалася активна розбудова ринкових відносин на території нашої держави. На відміну від європейського, українське митне право пов'язує запровадження митного режиму СМЗ зі встановленням на деяких частинах території України правового режиму вільної економічної зони. Прийняття 1992 року Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"[6] підготувало правову основу для створення вільних економічних зон і відповідно СМЗ. Для створення вільної економічної зони прийняли спеціальний закон, у якому йшлося про запровадження режиму СМЗ на конкретній території [14]. СМЗ створюють відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони, приймаючи щоразу закон для кожної СМЗ із визначенням її статусу, території, терміну, на який її створюють, та особливостей застосування законодавства України на її території [14, с. 218]. На підставі цього виділімо специфіку врегулювання статусу СМЗ, з одного боку - це митне законодавство, з другого — законодавство, що стосується відповідної вільної економічної зони. Зауважмо, що необхідно розмежувати терміни „вільна (спеціальна) економічна зона" (СЕЗ) і „спеціальна митна зона" (СМЗ) в законодавстві Європейського Союзу, оскільки ці інституції регулюють різні норми права. Натомість європейське митне право містить спільні норми регулювання статусу СМЗ та безмитних складів. Зокрема в Митному кодексі ЄС передбачено спільні норми врегулювання статусу спеціальної митної зони і безмитних складів. Для прикладу, секція третього розділу Кодексу, яка регулює відносини в галузі спеціальних митних зон має назву "Спеціальні митні зони та безмитні склади".
На підставі аналізу українського законодавства про спеціальні митні й вільні економічні зони можна дійти висновку про доцільність вживання терміна "запровадження режиму спеціальної митної зони" на території вільної економічної зони замість терміна "створення спеціальної митної зони". Це підтверджують, до речі, положення Закону України "Про спеціальну економічну зону "Закарпаття", де йдеться, що митний режим спеціальної митної зони запроваджується на території створеної вільної економічної зони [7, с. 7]
У Митному кодексі ЄС передбачено, що держави-члени можуть встановлювати на частинах митної території спільноти СМЗ. Ініціювати створення митних зон може кожна особа, звернувшись до митних органів держави-члена ЄС із поданням про виділення частини митної території під СМЗ. Наприклад, у Польщі право на створення СМЗ має Міністр фінансів, який за погодженням із Міністром зі справ господарства видає відповідне розпорядження, у якому передбачено територію знаходження СМЗ і керівника цієї зони. Керівником митної зони може бути особа, місце перебування якої є на території ЄС і яка має право власності або довічного користування територією, на якій буде встановлено СМЗ. Ініціювати створення СМЗ в Україні можуть: Президент - країни, Кабінет Міністрів України або місцева рада депутатів України та місцева державна адміністрація. У разі створення СЕЗ з ініціативи Президента України чи Кабінету Міністрів України рішення про створення СЕЗ приймають після одержання письмової згоди місцевої ради народних депутатів України та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати СЕЗ. Український законодавець обмежив коло суб'єктів ініціювання створення СМЗ, а рішення про створення такої зони приймає парламент країни. Обмеження щодо створення митних зон на території ЄС передбачає, що з метою утримання відповідного рівня експорту на території Спільноти встановлюються кількісні межі митних зон. На 2005 рік в ЄС існувало 32 СМЗ, список яких опубліковано в Урядовому Віснику Європейських Спільнот серії С . Для порівняння, в Україні у цей же час існувало 12 вільних економічних зон [11, с.5-7].
Керує діяльністю СМЗ в ЄС особа, зазначена в розпорядженні про створення такої зони як керівник В Україні керує СЕЗ орган господарського розвитку й управління — адміністрації, юридичні особи, яких створили суб'єкти зони за погодженням з місцевими радами, на території яких створено СЕЗ. Окрім цього, керівниками СЕЗ є місцеві державні адміністрації та місцеві ради обласного рівня. Діяльність на території СМЗ контролюють митні органи, на території яких розташовано конкретну зону[17, с. 34-36].
Щодо моменту початку функціонування СМЗ в Україні законодавець зазначив, що режим СМЗ запроваджується від дня, коли Державна митна служба України затвердила акт здавання-приймання в експлуатацію об'єктів митної інфраструктури [18]. Дещо інше положення є в нормах митного права ЄС — із моменту затвердження регламенту функціонування такої зони. Регламент функціонування зони розробляє керівник зони і подає його на затвердження митним органам, на території яких знаходиться СМЗ. Керівник також зобов'язаний забезпечити відгородження території зони від митної території ЄС. Таке відгородження проводять відповідно до розпоряджень митного органу про встановлення місць перетину кордону спеціальної митної зони та про спосіб відгородження.
На підставі положень українського законодавства про СМЗ можна дійти висновку про двояке значення терміна „спеціальна митна зона". По-перше, це режим, що застосовують до товарів, які переміщують через межі деякої вільної економічної зони, по-друге, це територія, яка обмежена кордонами вільної економічної зони. Такий висновок також підтверджує дефініцію терміна „спеціальна митна зона", подану в статтях 217 та 218 Митного кодексу. У статті 218 СМЗ окреслені як частини території України, а у статті 217 — СМЗ виступає як режим, що застосовують до товарів, і полягає передусім у незастосуванні заходів тарифного і нетарифного регулювання. Ця особливість СМЗ розкриває завдання митного контролю, який здійснюється під час застосування цього митного режиму. На відміну від українського, у митному праві Європейського Союзу на підставі цієї ознаки було виділено два види СМЗ. У ст.799 Виконавчих приписів до Митного кодексу ЄС визначено два види митного контролю, який здійснюється в межах цього митного режиму: митний контроль типу І та митний контроль типу II. На основі поділу митного контролю виділено й види СМЗ: СМЗ, на якій здійснюється митний контроль типу І, та СМЗ контролю типу II. Митний контроль типу І полягає передусім у відгородженні території спеціальної митної зони з метою забезпечити ефективний митний контроль за товарами та запобігти їх неправильному переміщенню з території спеціальної митної зони. Контроль типу II означає здійснення митного контролю щодо передбачених на території митної зони формальностей, вимог, які ставлять для митного режиму митного складу. У Митному кодексі ЄС норми регулювання відносин у сфері митного режиму спеціальної митної зони об'єднані з нормами режиму митного складу. За аналогією, у Митному кодексі України перераховано вимоги до СМЗ та заходи, які митні органи вживають для забезпечення митного контролю у спеціальних митних зонах. таких товарів із метою їх контролю;
Можна провести паралелі щодо ведення обліку товарів на території СМЗ в Україні та в Європейському Союзі У митному законодавстві ЄС передбачений облік товарів, який веде оператор. Оператором може бути будь-яка особа, котра обробляє, перетворює, зберігає, продає чи закуповує товари на території СМЗ. Облік товарів фіксують у відомості під якою в митному праві ЄС розуміють будь-який носії інформації, де занесена всю необхідну інформацію й технічні особливості, що подають митним органам для здійснення митного контролю, зокрема й контролю за переміщенням і зміною статусу товарів. Відомість має велике значення для ведення господарської діяльності на території спеціальних митних зон в ЄС — будь-яку діяльність із товарами на території зони необхідно реєструвати у відомості, яку затверджує митний орган.
Основним призначенням СМЗ, як і СЕЗ, є створення корисних умов для здійснення підприємницької дальності. Для цієї мети в українському законодавстві було визначено можливість виконувати виробничі й інші комерційні операції з товарами на території відповідної зони. Перелік видів товарів та операцій визначено в Законі про конкретну СМЗ. Щоб забезпечити виконання законів, беручи до уваги характер товарів, можуть бути запроваджені деякі заборони й обмеження щодо здійснення операцій із товарами в СМЗ. Такі заборони й обмеження стосовно цих митних зон встановлюють закони. На відміну від українського митного законодавства, Митний кодекс ЄС містить вичерпний перелік операцій, які можуть бути застосовані до товарів, що походять із-поза меж ЄС. Товари можуть бути:
-допущені до вільного обігу на території ЄС згідно з митним режимом Імпорту, для цього передбачені спрощені митні формальності, які зводяться до внесення відомостей про товари до облікових документів СМЗ, при цьому до вартості товарів, на; підставі якої нараховують податки за імпорт, не включено коштів складування і звичайних операцій, необхідних для забезпечення збереження цих товарів;
-піддані звичайним операціям, необхідним для забезпечення збереження цих тої варів, для таких операцій не потрібно дозволу від митних органів;
-задекларовані до митного режиму перетворення на митній території, згідно з умовами, передбаченими для цього митного режиму; вимоги до проведення перетворення на; території спеціальної митної зони аналогічні до тих, які ставлять у разі перетворення на} митній території ЄС; митний режим перетворення вважають завершеним, коли компенсаційні товари вписано до облікових документів на території СМЗ;