Смекни!
smekni.com

Юридична відповідальність в сфері валютного регулювання (стр. 9 из 14)

Оскільки названою Інструкцією від 9 липня 1993 р. передбачено накладення штрафу за ухилення від декла­рування лише валютних цінностей, а не будь-якого май­на, що належить резидентам і перебуває за межами Ук­раїни, то очевидно, що недекларування резидентами будь-якого майна, крім валютних цінностей, яке належить їм і перебуває за межами України, відповідальності не тяг­не. Крім того, зміст Інструкції свідчить про те, що пе­редбачений нею штраф та інші санкції за порушення ва­лютного законодавства можуть застосовуватись лише до резидентів —суб'єктів підприємництва: необхідність одержання пояснень від посадових осіб резидентів, спи­сання суми штрафу (у разі його несплати) з рахунку порушника в безспірному порядку тощо. Виходячи з цього можна зробити припущення, що невиконання обов'язків резидентами — фізичними особами по декла­руванню валютних цінностей і майна, яке належить їм і знаходиться за межами України, відповідальність не тягне, за винятком випадків, коли таке недекларування є способом ухилення від сплати податків, про що гово­рилось раніше.

Передбачений Інструкцією від 9 липня 1993 р. штраф не може накладатись за неподання Декларації про ва­лютні цінності, доходи та майно, що належать резиден­ту України і знаходяться за її межами, до податкових адміністрацій, якщо наявність валютних цінностей за межами України резидентом продекларована в Націо­нальному банку України, оскільки Декретом «Про сис­тему валютного регулювання і валютного контролю» передбачена відповідальність за ухилення від декларування валютних цінностей і майна в Національному банку України, а не в інших органах.

Таким чином, у разі неподання резидентом України Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що йому належать і знаходяться за межами України, до державних податкових адміністрацій, а так само — до регіонального відділення Національного банку України, він не зможе отримати Довідки про проведення декла­рування таких валютних цінностей, доходів та майна, наслідком чого є неможливість здійснення ним зов­нішньоекономічної діяльності. Відповідальність же у вигляді штрафу, передбаченого п. 8 Інструкції під 9 лип­ня 1993 р., можлива лише у разі недекларування у регі­ональному відділенні Національного банку належних резиденту валютних цінностей, що знаходяться за ме­жами України, а не за недекларування доходів та іншого майна(52). Недекларування ж доходів може тягти відпові­дальність за ухилення від сплати податків чи за прихо­вування валютної виручки за наявності в діях особи ознак злочинів, передбачених ст. 1482 чи ст. 801 КК. За цими ж статтями КК може притягуватись до відпові­дальності і особа, яка ухилилась від декларування ва­лютних цінностей (при наявності в її діях ознак цих зло­чинів). Таким чином, ухилення резидентами — суб'єк­тами підприємницької діяльності від декларування ва­лютних цінностей, що належать їм і знаходяться за ме­жами України, може тягти за собою:

1) застосування до суб'єкта підприємництва фінан­сових санкцій у вигляді штрафу, передбаченого п. 8 Ін­струкції Національного банку від 9 липня 1993 р.;

2) позбавлення можливості здійснювати зовнішньое­кономічну діяльність;

3) притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності (за наявності підстав) посадових чи службових осіб за ухилення від сплати податків чи до кримінальної відповідальності за приховування валютної виручки.

Найбільш спірним є вирішення питання про предмет аналізованого злочину: це лише валютні рахунки під­приємств, установ і організацій, що діють на території України, чи і валютні рахунки осіб, які здійснюють під­приємницьку діяльність незалежно від форм власності, а так само валютні рахунки громадян України, які постій­но проживають на її території, взагалі.

У ст. 801 КК в діючій редакції передбачена відпові­дальність за «відкриття або використання за межами України валютних рахунків підприємств, установ та ор­ганізацій без дозволу Національного банку України по­садовими особами підприємств, установ та організацій, що діють на території України, чи за їх дорученням ін­шими особами або особами, які займаються підприєм­ницькою діяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь-якою іншою особою, яка є громадянином України і постійно проживає на її території, або прихо­вування валютної виручки». Як бачимо, в диспозиції статті законодавець двічі вживає термін «інші особи»: перший раз, коли мова йде про те, ким відкриваються чи використовуються валютні рахунки підприємств, ус­танов і організацій, вдруге — взагалі про осіб, які від­кривають чи використовують валютні рахунки, не кон­кретизуючи, про які валютні рахунки йде мова.

Предмет злочину.

Можливі, принаймні, п'ять основних варіантів тлума­чення (визначення) ознак предмета і, відповідно, суб'єк­та злочинів у вигляді відкриття або використання ва­лютних рахунків за межами України.

Перший варіант. Предметом злочину є валютні ра­хунки підприємств, установ та організацій, незалежно від їх виду та місцезнаходження, а суб'єктом у цьому разі є: а) посадові особи будь-яких підприємств, установ та організацій, що діють на території України, незалеж­но від їх виду; б) інші особи, що діють від Імені названих посадових осіб за дорученням; в) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм влас­ності, а так само будь-яка інша особа, яка є громадя­нином України і постійно проживає на її території.

Другий варіант. Предметом злочину є валютні рахун­ки підприємств, установ та організацій, незалежно від їх виду та місцезнаходження, а суб'єктом є: а) посадові особи будь-яких підприємств, установ та організацій, що діють на території України, незалежно від їх виду; б) інші особи, особи, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь-які інші особи, які є громадянами України і постій­но проживають на її території, якщо всі із перерахо­ваних осіб відкривають чи використовують валютні ра­хунки за дорученням вказаних посадових осіб.

Третій варіант. Предметом злочину є валютні ра­хунки підприємств, установ та організацій, що діють на території України, незалежно від їх виду, а суб'єктом є: а) посадові особи цих підприємств, установ та організа­цій; б) інші особи, що діють від імені названих поса­дових осіб за дорученням; в) особи, які займаються під­приємницькою діяльністю, незалежно від форм власнос­ті, а так само будь-яка інша особа, яка є громадянином України і постійно проживає на ЇЇ території.

Четвертий варіант. Предметом злочину є валютні ра­хунки підприємств, установ та організацій, що діють на території України, незалежно від їх виду, а суб'єктом є: а) посадові особи цих підприємств, установ та організа­цій; б) інші особи, особи, які займаються підприємниць­кою діяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь-які інші особи, які є громадянами України і постійно проживають на її території, якщо всі із перерахованих осіб відкривають чи використовують валютні рахунки за дорученням вказаних посадових осіб.

Спільним для перших чотирьох варіантів є те, що предметом злочину визнаються лише валютні рахунки підприємств, установ та організацій. При цьому в пер­шому та другому варіантах не має значення їх вид та місцезнаходження, а у третьому та четвертому варіан­тах предметом визнаються лише рахунки підприємств, установ та організацій, що діють на території України. В другому та четвертому варіантах звужується коло безпосередніх виконавців злочину: всі інші особи, крім посадових, визнаються суб'єктами, якщо вони діють за дорученням посадових осіб, а у першому та третьому варіантах наявність такого доручення не вимагається, тобто у цьому разі злочином, зокрема, буде визнаватись відкриття громадянином України, що постійно прожи­ває на її території, валютного рахунку за межами України для будь-якого підприємства, установи та органі­зації, незалежно від їх виду та місцезнаходження (на­приклад, відкриття валютного рахунку за межами Ук­раїни для підприємства, створеного в іншій країні гро­мадянином України, що постійно проживає на її тери­торії). Крім того, в першому та другому варіантах мож­ливе звуження кола суб'єктів злочину — посадових осіб, а саме: обмеження кола суб'єктів лише посадовими особами підприємств, установ та організацій, для яких відкриваються валютні рахунки, а в третьому та четвер­тому варіантах, навпаки, розширення кола суб'єктів — посадових осіб за рахунок віднесення до них і поса­дових осіб інших підприємств, установ та організацій.

П'ятий варіант. Предметом злочину є: а) валютні ра­хунки підприємств, установ та організацій, що діють на території України, які відкриваються чи використову­ються за межами України їх посадовими особами чи будь-якими іншими особами за дорученням посадових осіб цих підприємств, установ. Організацій; б) валютні рахунки осіб, що займаються підприємницькою діяль­ністю, незалежно від форм власності, які ними відкрива­ються чи використовуються за межами України; в) ва­лютні рахунки будь-якої особи, яка є громадянином Ук­раїни, постійно проживає на Її території і відкриває чи використовує валютний рахунок за межами України.

Напрошується висновок, що пра­вильним треба вважати, враховуючи, зокрема, послідов­ність визначення законодавцем ознак складу злочину, перший із запропонованих варіантів.

Виходячи, перш за все, з «духу» закону, практика схи­лилась до визнання більш правильним п'ятого із запро­понованих нами можливих основних варіантів. Як до­даткові аргументи на користь цього варіанту, на наш погляд, можна навести таке: