Смекни!
smekni.com

Аналіз ефективності використання матеріальних активів підприємтсва на прикладі готелю "Домус готель" (стр. 8 из 9)

– можна також обчислити зворотний показник: в цьому випадку ми отримаємо частку споживання в запасах. Дуже часто аналітики обчислюють саме другий показник, коли в знаменнику фіксується щоденне споживання (середнє за період). Це дозволяє отримати цифру, яка відображає кількість днів, необхідних для того, щоб збути запаси. Залишається дати деякі уточнення по чисельнику (запаси) і знаменнику (щоденне споживання). Оцінка запасів. Питання не викликає труднощів, якщо запаси трохи варіюються за даний період. Тоді можна узяти початкові і кінцеві запаси для розрахунку. Якщо зміни в поточному періоді значні, то необхідно обов'язково використовувати середній запас. У разі сезонних підприємств зміни можуть мати екстрений характер і вимагати особливого вивчення. Підрахунок споживання. Відповідні дані можна отримати безпосередньо з рахунків або ж шляхом непрямого розрахунку: Споживання за період = Початковий запас + Надходження – Кінцеві запаси. Початкові і кінцеві запаси можна легко визначити за даними балансу, з надходженнями ж справа йде складніше. Такими є базові принципи, але зовнішній аналітик із-за недостатньої інформації не завжди зможе їх застосувати. Тому необхідно мати запасні варіанти, що менш задовільно з погляду теорії, але проте корисно. Управління запасами – це дуже важлива і відповідальна ділянка роботи. Від оптимальності запасів залежать всі кінцеві результати діяльності підприємства. Ефективне управління запасами дозволяє прискорити оборотність капіталу і підвищити його прибутковість, зменшити поточні витрати на їх зберігання, вивільнити з поточного господарського обороту частину капіталу, реінвестуючи його в інші активи. Мистецтво управління запасами полягає в:

– оптимізації загального розміру і структури запасів ТМЦ;

– мінімізації витрат по їх обслуговуванню;

– забезпеченні ефективного контролю за їх рухом. Для оптимізації поточних запасів в зарубіжних країнах використовується ряд моделей, серед яких найбільшого поширення набула «Модель економічно обґрунтованого замовлення» (EOQ - model).

Розрахунковий механізм цієї моделі заснований на мінімізації сукупних витрат по закупівлі і зберіганню запасів на підприємстві. Ці витрати діляться на дві групи:

1.Сума витрат по завезенню товарів, включаючи витрати по транспортуванню і прийманню товарів.

2.Сума витрат по зберіганню товарів на складі підприємства (зміст складських приміщень і устаткування, зарплата персоналу, фінансові витрати по обслуговуванню капіталу, вкладеного в запаси і ін.). Чим більше партія замовлення і рідше проводиться завезення матеріалів, тим нижче сума витрат по завезенню матеріалів. Її можна визначити по наступній формулі:

Zзм = (VПП / РПП) * Црз, де Zзм – витрати по завезенню матеріалів;

VПП – річний об'єм виробничої потреби в даному матеріалі;

РПП – середній розмір однієї партії постачання;

Црз – середня вартість розміщення одного замовлення.

З формули видно, що при незмінному VПП і Црз із зростанням РПП сума витрат зменшується, і навпаки. Отже, підприємству вигідніше завозити сировину великими партіями. Але з іншого боку, великий розмір однієї партії викликає відповідне зростання витрат по зберіганню товарів на складі, оскільки при цьому збільшується розмір запасу в грошах. Якщо, наприклад, матеріал купується раз на місяць, то середній період його зберігання складе 15 днів, якщо купувати раз на два місяці – 30 днів і т.д. Враховуючи цю залежність, сума витрат по зберіганню товарів (Zхр) на складі може бути визначена таким чином: Zхр = (РПП / 2) * Схр, де

Схр – вартість зберігання одиниці товару в аналізованому періоді. Звідси видно, що при незмінному Схр сума витрат по зберіганню товарів на складі мінімізується при зниженні середнього розміру однієї партії постачання. Модель EOQ дозволяє оптимізувати пропорції між двома групами витрат так, щоб загальна сума витрат була мінімальною. Математична модель EOQ виражається наступною формулою:

EOQ = Ʃ (2 * VПП * Црз) / Схр ,де EOQ – оптимальний середній розмір партії постачання. Звідси оптимальний середній розмір виробничого запасу визначається так:

Пзопт = EOQ / 2. Серед систем контролю за рухом запасів в країнах з розвиненими ринковими відносинами найбільш широке застосування отримали АВС – аналіз, XYZ – аналіз і логістика. АВС – аналіз є важливим інструментом, використовуваним на підприємстві для визначення ключових моментів і пріоритетів в області управлінських завдань, процесів, матеріалів, груп продуктів, ринків збуту, категорій клієнтів. системі контролю за рухом запасів всі види запасів ділять на три групи виходячи з їх вартості, об'єму і частоти витрачання, негативних наслідків при їх браку. До категорії А відносять дорожчі види запасів з тривалим циклом замовлення, які вимагають постійного моніторингу у зв'язку з серйозністю фінансових наслідків при їх браку. Тут потрібний щоденний контроль за їх рухом. У категорію У включають ті ТМЦ, які мають меншу значущість в забезпеченні безперебійного операційного процесу і формування кінцевих фінансових результатів. Запаси цієї групи контролюються раз на місяць. У категорію З включаються всі решта ТМЦ з низькою вартістю, що не відіграють значущої ролі у формуванні кінцевих фінансових результатів. Контроль за їх рухом здійснюється раз на квартал. АВС – аналіз концентрує увага за рухом найбільш пріоритетних груп товарно-матеріальних цінностей. При XYZ – аналізі матеріали розподіляються відповідно до структури їх споживання. До групи Х відносяться матеріали, споживання яких носить постійний характер, до групи Y – сезонний характер, до групи Z – нерегулярний характер. Така класифікація запасів дозволяє підвищити ефективність ухвалення рішень в області закупівлі і складування. Важливу роль в управлінні запасами грає логістика, яка використовується для оптимізації товарних потоків в просторі і в часі. Вона координує рух товарів по всьому ланцюжку «постачальник – підприємство – покупець» і гарантує, що необхідні матеріали і продукти будуть надані своєчасно, в потрібному місці, в необхідній кількості і бажаної якості. В результаті скорочуються витрати на складування, значно зменшується тривалість знаходження капіталу в запасах, що сприяє прискоренню його оборотності Висновок. Щоб отримати максимально можливий прибуток, підприємство повинне контролювати формування собівартості виробів, що підлягають реалізації. Контроль відбувається на всіх етапах, але особливо – на стадії витрати виробничих ресурсів на випуск продукції. Мета його – не допустити небажаних відхилень від встановлених норм і стандартів. Спожиті в процесі виробництва сировина, основні і допоміжні матеріали, купувальні вироби і напівфабрикати, паливо, енергія включаються до складу матеріальних витрат. До узагальнюючих показників ефективності використання матеріалів у виробництві відносяться: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів і показник прибули на гривну витрат. Ефективність використання оборотних коштів означає прискорення їх оборотності і вивільнення з обороту, що є додатковим джерелом фінансування приросту оборотних коштів. Уповільнення оборотності приводить до іммобілізації оборотних коштів і зростання частки позикового і привернутого капіталу в джерелах фінансування. Одним з елементів процесу управління оборотними коштами підприємства є нормування. Незаповнення нормативу приводить до перебоїв у виробництві і реалізації продукції. Наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей відволікають з обороту грошові кошти і свідчать про недоліки в матеріально-технічному забезпеченні, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Необхідною умовою вдосконалення управління є корінна реконструкція його технічної і інформаційної бази на базі автоматизованої системи обліку. Одним з найважливіших завдань є подальший розвиток і вдосконалення інформаційних систем підприємств з використанням сучасних методів управління і технічних засобів.


ВИСНОВОК.

Для того, щоб отримати максимальний прибуток, підприємство повинно контролювати формування собівартості виробів та послуг, що реалізуються. Контроль здійснюється на всіх етапах, але особливо – на стадії витрат матеріальних ресурсів. Його мета – не допустити небажаних відхилень від встановлених норм і стандартів. До узальнюючих показників ефективності використання материалів відносяться: матеріаломісткість продукції, материаловіддача, питома вага матеріальних витрат в собіватості продукції, коефіціент використання матеріалів та показник прибутку на гривню витрат. Ефективність використання оборотних засобів означає прискорення їх обертовості та вивільнення з обороту, що є додатковим джерелом фінансування приросту оборотних засобів. Гальмування обертовості призводить до імобілізації оборотних засобів та збільшенню частки позиченого капиталу у джерелах финансування. Одним з елементів процесу управління оборотними засобами підприємства є нормування. Незаповнення нормативу призводить до перебоїв у виробництві та реалізації продукції. Понаднормові запаси товарно-матеріальних цінностей віволікають з обороту грошові засоби та свідчать про недоліки в матеріально-технічному забезпеченні, неритмічності процесів виробництва та реалізації продукції та послуг.

Необхідною умовою удосконалення управління є докорінна реконструкція його техничної та інформаційної бази на базі автоматизованої системи обліку. Однією з важливіших задач є подальший розвиток та удосконаленнч інформаційних систем підприємств з використанням сучасних методів управління та технічних засобів.