Наступне завдання дослідження передбачало вивчення двох варіантів навантаження спортсменів до відповідальних змагань сезоні.
Велосипедисти були розділені на дослідні групи. Кожен варіант навантаження складався з 7 денних мікроциклів, що входить в один передзмагання мезоцикл. Об'єми тренувальних навантажень в мезоциклі були також об'єми навантажень третього мезоциклу, оскільки істотних змін при виконанні їх спортсменами на протязі спортивних семи днів не спостерігалося. Об'єми навантажень в сумі за два перші мікроцикли в обох групах також були рівними і наголошувалися лише розподілом швидкісного навантаження при подоланні спортсменами середніх відрізань дистанції на цьому етапі підготовки були такими, що визначає і складала 60% всієї швидкісної роботи. Тому основна увага була направлена на визначення, в якому з двох мікроциклів навантаження має бути інтенсивним.
Останніми роками у велосипедному спорті спостерігається тенденція до збільшення навантаження змагання. Сильні велосипедисти мають більше 120 стартів в році. У зв'язку з тим, що навантаження змагань є одній з форм спортивного тренування і займають в загальному об'ємі навантаження значне місце. Було завдання визначити вплив різних видів змагань на розвиток спеціальних фізичних якостей.
Таким чином, було встановлено, що збільшення спортивного результату в індивідуальній гонці переслідування можна чекати при використанні рівномірного, а не змінного режиму роботи, як це має місце в групових і командних гонках. Участь гонщиків-переслідувачів в багатоденних змаганнях робить позитивний вплив на динаміку загальної і спеціальної витривалості і позитивно позначається на їх швидкісних можливостях в підготовчому періоді.
На підставі проведених досліджень були найраціональніше згруповані види тренувальних і змагань навантажень на різних етапах річного никла підготовки.
Кращі результати досліджень яких наступні:
І. Яценко - 4.27.132.
А. Симоненко - 4.29.426.
Аналіз підготовки на 1 етапі підготовчого періоду показав, що І. Яценко виконав тренувальний об'єм навантаження на шосе більше, ніж А. Симоненко, проте інтенсивний об'єм юнака значно перевершує показники Яценко. [11]
Моделювання в процесі силової підготовки адаптує спортсмена до вигляду змагання, наприклад вживання максимальних стартів на малій передачі в круту гору розвиває у гонщика вибухову силу в старті;
Модель 5-ти хвилинної максимальної роботи в круту гору на малій передачі розвиває силу і витривалість в індивідуальній гонці на 4 кілометри. Її слід включати в підготовчий період в тренувальні заняття 2 - 3 рази в тиждень залежно від мікроциклу.
Також повне виключення силової роботи за 20 днів до змагань на треку.
Таблиця 2.3. Статистичні показники рухової активності юнаків та дівчат велосипедистів груп
| Експериментальна група | Рівень рухової активності (ккал) | ||
| X | S | ||
| Юнаки | |||
| 1 | ЕГ 1 (п=11) | 2977,54 | 105,53 |
| 2 | ЕГ 2 (п=8) | 2945,86 | 112,57 |
| Р1-2 | >0,05 | ||
| Р 1-3 | <0,05 | ||
Другим не маловажним чинником в підготовці є викочування, вихід на необхідну швидкість і освоєння дороги протягом 10 денного мікроциклу.
Викочування в командах в 3 тренувальних заняттях 2 рази по 20 хвилин по чорній лінії і 2 рази по 10 хвилин під бортом з відпочинком по 10 хвилин. Всі роботи необхідно виконувати не перевищуючи аеробний поріг на ЧСС 120 - 140 уд\хв.
У другий день вже можна починати відпрацьовувати старт 1-го круга з місця 2 рази.
Увечері обов'язкове загортання 5 км. на малій і середній передачі.
В наступні дні слід проводити на всіх тренувальних заняттях розминки по 20 хвилин в гуркіт з кожним днем збільшуючи швидкість до змагання.
Четвертий день проводиться 20-ти хвилинна робота під бортом не перевищуючи аеробний поріг на частоті 150 - 160 уд\хв і 4 рази по 4 кілометри в командах на тих же пульсових режимах (розгін з синьої лінії).
З 5-го дня можна застосувати 5-ти кілометрові відрізки (80-90% зусиль) на шосе в ранішній час. Вечірньої пори це накладення сили варто перетворити в швидкість.
День відпочинку з 2-ма тренуваннями 5 і 4 км. на малій передачі.
7-й день 5 відрізків по 1 км. за машиною на малих передачах, але з 120 зворотами ноги в хвилину, не перевищуючи аеробного порогу.
8-й день трек: 20 хв. розминка до майже максимальної швидкості, відпочинок 7 хв і 2 роботи по 5 км. У колоні з просвітами 5 - 7 м на 95% від максимальної швидкості (розгін з під борти). Відпочинок між роботами 10 хвилин.
Організація дослідження.
Вся програма досліджень була виконана в три етапи. Перший етап проводився з 01.09.2009 р. по 01.10 2009 р... Основною метою досліджень було вивчення різних методів виховання педалюванні у дітей молодшого шкільного віку.
Другий етап (01.10 2009 р. по 01.11.2009 р.) передбачав проведення порівняльного педагогічного експерименту. Для вирішення поставлених завдань були вивчені 2 групи юнаків (середній вік - 14-15 років) гімназії № 82 міста Дніпропетровська. Під спостереженням знаходилися 18 юнаків. З них 11 склали контрольну групу, 7 - експериментальну групу. Контрольна група займалася за шкільною програмою. Експериментальна група займалася по спеціально розробленому комплексу вправ, направлених на виховання фізичних здібностей юнаків-велосипедистів. Віковий і статевий склад юнаків в обох групах був ідентичним.
Третій етап (02.11 2009 р. по 01.12.2009 р.) передбачав виконання статистичної обробки отриманих даних педагогічного експерименту, їх інтерпретацію і оформлення результатів дослідження.
Аналіз отриманих даних показав, що між контрольною і експериментальною групами випробовуваних юнаків є істотні відмінності.
Антропометричні дані випробовуваних юнаків в обох групах (контрольною і експериментальною) відповідають нормальним середнім віковим показникам. Так, середня величина зростання в контрольній групі склала 123.2 см, в експериментальній - 121,2 см. Середня величина ваги тіла відповідно 20,8 і 21,7 в обох групах. Дані показники зростання і ваги відповідають віковій нормі.
Показники педалюванні приведені в таблицях 3.1 і 3.2 У контрольній групі до початку експерименту (вересень) показник педалюванні склав в середньому - 1,4 см, в кінці експерименту (грудень) - 0,87см. Відповідні показники в експериментальній групі, що займається по методиці акцентованого розвитку педалюванні, склали відповідно - 1,4 на початку експерименту і + 1,31 - в кінці експерименту.
У перерахунку на відсотки абсолютних величин, в експериментальній групі показник педалюванні збільшився на 128% більше в порівнянні з контрольною.
Показники педалюванні свідчать про то що показник на початку навчального року в контрольної групи склав 172 обороти/хвилини, в кінці обстежуваного періоду - 174 обороти/хвилини. У контрольній групі відповідні показники склали також 172 обороти/хвилини на початку дослідження і досягли 179 градуса в кінці дослідження. Різниця по цьому показнику в звичайній групі склала всього 2 обороти/хвилини, в експериментальній групі - 7 обороти/хвилин. Ці відмінності вельми істотні і статистично достовірні (t = 4,17 при р < 0, 01).
Цікаво відзначити, що між дослідженими величинами спостерігається певна залежність. Так, чим вище показник педалюванні по похилому тесту, тим більше величина кута в тазостегновому суглобі і навпаки.
Між антропометричним ростовим для маси показником Кетле і показником педалюванні спостерігалася деяка негативна залежність.
Таблиця 3.1. Контрольна група - юнаки контрольної групи
| Ф. И.О. | Вік (рік народження) | Ріст (см) | Вага (кг) | Тест на педалювання до експиременту оборот/хвил | Тест на педалювання після експерименту оборот/хвил | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||||
| 1. Абдрахманова А. | 1994 | 120 | 19.500 | 73 | 56 | ||||
| 2. Авдєєв А. | 1995 | 118 | 19.0 | 72 | 63 | ||||
| 3. Асингужіна Є. | 1994 | 125 | 21 | 65 | 42 | ||||
| 4. Вахитов Є. | 1994 | 124 | 22 | 68 | 53 | ||||
| 5. Горобців Б. | 1994 | 119 | 20 | 76 | 65 | ||||
| 6. Евстегнєєва Л. | 1994 | 118 | 18 | 72 | 74 | ||||
| 7. Загидуллін Л | 1995 | 124 | 20.200 | 73 | 63 | ||||
| 8. Загидулліна І. | 1994 | 130 | 21.300 | 70 | 54 | ||||
| 9. Іванов А. | 1994 | 125 | 20.500 | 68 | 59 | ||||
| 10. Іванов Б. | 1994 | 135 | 23 | 70 | 121 | ||||
| 11. Ковальський Н. | 1994 | 124 | 20 | 67 | 70 | ||||
| Середні показники педалювання | 123,2 | 20,8 | 72 | 74 | |||||
Таблиця 3.2. Експериментальна група
| Ф.І.О. | Вік (рік наро-дження) | Ріста (см) | Вага (кг) | Тест на педалювання до тренування оборот/хвил. | Тест на педалювання після тренування оборот/хвил. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1. Бікметов Р | 1995 | 120 | 18.500 | 73 | 69 |
| 2. Бікулова А. | 1994 | 118 | 19 | 72 | 68 |
| 3. Голощапов Ст... | 1994 | 119 | 19.500 | 69 | 66 |
| 4. Евдокимова Р. | 1994 | 125 | 26 | 78 | 60 |
| 5. Зінатуллін Л. | 1995 | 123 | 24 | 72 | 69 |
| 6. Петров Ст. | 1994 | 120 | 19.500 | 70 | 68 |
| 7. Петров Н. | 1994 | 119 | 20 | 69 | 58 |
| 8. Котів О. | 1994 | 1125 | 23 | 72 | 60 |
| Середні показникипедалювання | 121,2 | 21,7 | 72 | 58 |
Таким чином, між контрольною і експериментальною групами спостерігаються істотні відмінності. Позитивна динаміка в педалюванні у випробовуваних контрольної групи, вочевидь, пояснюється деяким поліпшенням рухливості завдяки заняттям фізичною культурою за звичайною програмою.