Смекни!
smekni.com

Спорт без травм (стр. 2 из 9)

Динамічні спостереження за гімнастами показують, що до моменту досягнення високого рівня майстерності частіше відсіваються спортсменки з крайніми значеннями вагово-ростових показників. Тренерам, що працюють з дитячими групами, варто враховувати, що приріст тотальних розмірів тіла за період з 12 до 16 років у низькорослих гімнастів менший, а у високорослих — більший.

Якщо порівняти гімнастів і гімнасток II, I розрядів і майстрів спорту, то в міру росту спортивної майстерності відзначається зменшенням довжини і ваги тіла (у чоловіків), периметрів талії, сідниць, стегна і плеча (у жінок). Обхват грудної клітки в гімнасток при цьому збільшується.

Пропорції тіла гімнастів характеризуються досить коротким тулубом, вузькою талією, трохи звуженим тазом, короткими руками.

Для гімнасток характерні: відносно короткі кінцівки і більш довгий тулуб, невеликий обхват талії, стегон, вузький таз і тонкі ноги.

У гімнастів сильно розвинуті м'язи верхніх кінцівок, грудної клітки і спини, ноги стрункі з невеликим мускульним рельєфом. У загальній вазі тіла велику частку складають активні тканини; середня питома вага тіла— 1,0434. Гімнасти мають невеликий підшкірний жировий шар, рівномірно розподілений по всій поверхні тіла. М'язова тканина в чоловіків складає 48,99%, у жінок—47,9% від загальної ваги тіла (у не спортсменів —42,18%). У гімнастів краще постава, чим у представників інших видів спорту.

Гімнасти характеризуються не тільки антропометричними, але також функціональними і морфофункціональними особливостями. Як показано в табл. 1, у них менше обсяг серця, загальний обсяг крові, гемоглобін і максимальне споживання кисню, чим, наприклад, у бігунів.

Таблиця 1Антропометричні і функціональні показники в гімнастів і бігунів (по Чермаку й ін.)

Показники Гімнасти Бігуни
Довжина тіла, смМаса тіла, кгБезжирова маса тіла, кгБезжирова маса тіла, %Жирова маса, кгЖирова маса, %Об`єм серця, млОб`єм серця, мл/кгОб`єм крові, млОбсяг крові, мл/кгЗагальний гемоглобін, гМаксимальне споживання кисню мл/хв 170,566,063,295,82,84,273811,67426968,16673393 181,768,466,597,41,72,692713,55510576,78954001

1.5 Боротьба

Накопичені дані свідчать про те, що великий ріст тіла позитивно впливає на досягнення борців. Високорослі атлети мають значні потенційні можливості. Це, видимо, можна пояснити тим, що споживання кисню пропорційно поверхні тіла. Особливі переваги можуть мати високорослі атлети важкої вагової категорії, вага тіла яких, як відомо, не обмежений. Атлети-гіганти відрізняються своєрідністю технічного арсеналу завдяки довгим важелям, значною м'язовою силою і масою тіла. Але й в інших вагових категоріях середня довжина тіла у видатних борців звичайно більше, ніж у менш кваліфікованих спортсменів [20,55].

Для борців характерні великі поперечні розміри, значні величини обхватів грудної клітки, шиї, плеча, стегна, гомілки і відносна коротконогість.

Борці здебільшого мають широкі плечі і різну (у залежності від вагової категорії) довжину ніг. Представники найлегшої ваги відрізняються від більш короткими ногами, борці легкої і напівлегкої ваги мають ноги середньої довжини, представники інших вагових категорій — довгоногі. У порівнянні з не спортсменами в них короткі руки, що можна пояснити законами механіки: відносна сила назад пропорційна довжині плеча важеля, тобто чим довші руки, тим більшу силу потрібно прикласти, що практично невигідно. Тому в боротьбі відбувається добір короткоруких.

Процентний вміст м'язової маси у всіх борців майже однаково (48%), жирів - збільшується в ряді вагових категорій від легень (8,8%) до важкого (15,15%), а кісткової, незначно варіюючи, різко від 15,98% у легковаговиків до 12,40% у великовагових поїздів. Відповідно до цього питома вага тіла найбільший у легких категоріях і найменший — у важких.

1.6 Баскетбол

Приведені дані демонструють велику практичну важливість дослідження фізичного розвитку спортсменів. Ці дані здобувають особливу вагомість у тих випадках, коли вони погоджуються з особливостями функціонального стану організму спортсмена, його працездатністю і підготовленістю.

Ведучою соматотиповою особливістю баскетболістів є високий зріст при великій масі тіла, що зв'язано з розвитком як м'язового її компонента, так і організму у цілому. Очевидно, що зміни внутрішніх органів і їхній функціональний стан у баскетболістів визначаються двома факторами — розмірами тіла і фізичною підготовленістю. Роль останнього фактора може бути значною мірою нівельована, якщо аналізові піддаються спортсмени однакової кваліфікації, що тренуються по подібній програмі. Як випливає з табл. 2, у спортсменів дуже високого зросту (2—2,15 м) багато функціональних показників в умовах спокою істотно відрізняються від таких навіть у-спортсменів, що мають ріст 1,9—1,99 м і 1,8—1,89 м. Це стосується таких показників, як обсяг серця, дихальний обсяг, легенева вентиляція, споживання кисню в спокої.

Таблиця 2Морфофункціональні показники у висококваліфікованих баскетболістів різного зросту (середні дані по В. Л. Карпману й ін.)

Показники Довжина тіла (см)
215-200 199—190 189—180
Середньогрупова довжина тіла, см 206 100 193 91 184 83
Маса тіла, кг 54 48 43
М'язова маса, кг 11 9 10
Жирова маса, кг 51 53 ' 52
ЧСС, хв-' 1340 1135 1084
Об`єм серця, мл 6,4 5,7 6,0
Хвилинний обсяг крові, л/хв 6750 6100 5740
ЖЕЛ Дихальний мертвий простір, мл 323 315 244
Частота подихів, хвДихальний об`єм, млЛегенева вентиляція, л/хвСпоживання О2 у спокої, мл/хвФізична працездатність по тесту 1793915,95711699 1482111,64401707 1667410,44221605

Поряд з цим деякі параметри виявилися незалежними від довжини тіла: ЧСС, хвилинний обсяг крові, частота подиху, фізична працездатність. Таким чином, перша група показників є морфозалежною і тому буде далі обговорена. Друга ж група параметрів відбиває безпосередній вплив спортивного тренування на системи кровообігу і дихання і не залежить від структурних особливостей тіла баскетболістів.

Збільшення об`єму серця визначається, головним чином, зростом спортсменів. На користь цього говорить факт незалежності фізичної працездатності від довжини тіла. У звичайних умовах обсяг серця і фізична працездатність тісно взаємозалежні: об`єм серця збільшується під впливом ефективного спортивного тренування [19,62].

У людей високого й особливо надвисокого зросту істотно посилені газообмін і, зокрема, споживання кисню у середньому дорівнює 571 мл/хв замість 200— 300 мл/хв у нормі. Це, очевидно, зв'язано в двома факторами. Перший з них (чисто морфологічний) — у високорослих спортсменів значно збільшена маса біологічно активних тканин, харчування яких вимагає збільшення споживання кисню. Другий фактор — це посилення роботи самої дихальної мускулатури, що також забезпечується збільшенням споживання кисню з навколишнього середовища.

РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНІЯ ПРИДАТНОСТІ ДО ЗАНЯТЬ СПОРТОМ

2.1 Тестування в діагностиці фізичної роботоспроможності і функційної готовності спортсменів

У функціональній діагностиці важлива роль належить інформації, яка одержана за допомогою різноманітних проб (у педагогічній практиці синонімом терміна "функціональна проба" є термін "тест"), що проводяться як у лабораторних умовах (у кабінетах функціональної діагностики), так і безпосередньо під час тренувань у спортивних залах і на стадіонах. Проби дозволяють оцінювати функціональний стан організму в цілому, його готовність до змагальної діяльності, рівень загальної фізичної працездатності і т.д. Останній термін визначається різними авторами неоднозначно. У самому загальному виді фізична працездатність пропорційна тій кількості механічної роботи, що організмові спортсмена здатна виконувати довгостроково і з досить високою інтенсивністю. Оскільки тривала робота м'язів лімітується доставкою до них кисню, загальна фізична працездатність значною мірою залежить від кардіо-респіраторної продуктивності. Очевидно, поряд з терміном "загальна" доцільно користуватися терміном "спеціальна" фізична працездатність, що характеризує можливості спортсмена виконувати специфічну для даного виду спорту роботу. Очевидно, що рівень загальної і спеціальної фізичної працездатності може істотно розрізнятися в того самого спортсмена.

Усі матеріали функціональних проб розглядаються не ізольовано, а комплексно з врахуванням інших медичних критеріїв. Тільки комплексна оцінка даних лікарського обстеження, результатів застосування інструментальних методів дослідження і матеріалів, отриманих при проведенні функціональних проб, дозволяє давати об'єктивну оцінку готовності організму спортсмена до змагань [19,126].

Варто нагадати, що медична інформація повинна розглядатися у взаємозв'язку з педагогічними і психологічними показниками, що дозволить педагогові об'єктивно судити про стан тренованості.

Функціональні проби почали застосовуватися в спортивній медицині ще на початку XX століття. Реакція організму вивчалася по даним серцевої діяльності. У наступному спортивні медики в значній мірі розширили арсенал проб, що застосовувалися, запозичаючи них із клінічної медицини.

Треба відмітити, що раніше функціональні проби в спортивній медицині застосовувалися найчастіше для оцінки ефективності роботи тієї або іншої системи організму. Так, бігові тести застосовувалися для судження про функціональний стан серцево-судинної системи, проби зі зміною подиху — для оцінки ефективності роботи апарата зовнішнього дихання, ортостатичні проби — для оцінки діяльності вегетативної нервової системи і т.д. Такого роду підходи до використання функціональних проб у спортивній медицині не цілком обґрунтовані. Справа в тім, що зміни роботи тієї або іншої вісцеральної системи, зв'язані з впливами, що обурюють, на організм, значною мірою визначаються регуляторними нейрогуморальними впливами. Тому, оцінюючи, наприклад, пульсову реакцію на фізичне навантаження, не можна сказати, чи відбиває вона функціональний стан самого виконавчого органа — серця або ж зв'язана з особливостями вегетативної регуляції серцевої діяльності. Зовсім аналогічні зміни серцевої діяльності у відповідь на зміну положення тіла в просторі спостерігаються як в осіб з інтактною симпатичною нервовою системою, так і в осіб, яким зроблена функціональна десимпатизація серця шляхом уведення пропранолола — речовини, що блокує бета-адренергічні рецептори в міокарді.