Смекни!
smekni.com

Спорт без травм (стр. 6 из 9)

Медичне обстеження дітей дошкільного віку, учнів і студентів у процесі лікарського контролю за фізичним вихованням проводиться за комплексною методикою, прийнятої у вітчизняній спортивній медицині для обстеження фізкультурників і спортсменів. Як уже говорилося, комплексне лікарсько-контрольне обстеження включає: анамнез (загальний і спортивний), зовнішній огляд, антропометричні виміри, інструментальне дослідження окремих органів і систем, проведення функціональних проб.

Особлива увага приділяється дослідженню фізичний розвитку. У віці від 4 до 11—12 років м'яза тулуба ще недостатньо добре фіксують хребет при утриманні статичних поз. Тому, а також у зв'язку з великою пластичністю кісткового кістяка легко виникають порушення постави і сколіози. Це вимагає постійного спостереження за збереженням правильної постави. Важливо також звертати увагу на симетричний розвиток м'язів правої і лівої половини тулуба, кінцівок і м'язів стопи. Останнє необхідно для попередження плоскостопості, що може розвитися унаслідок високої еластичності в дітей м'язів і зв'язувань стопи і гомілки.

Істотне значення при лікарсько-контрольному обстеженні учнів і студентів має визначення функціонального стану різних органів і систем, а також загальної фізичної працездатності. Тому що по його результатах вирішується питання про припустимі фізичні навантаження при різних формах занять фізичною культурою, надзвичайно важливо оцінити функціональний стан серцево-судинної і дихальної систем. З цією метою використовуються нескладні функціональні проби з дозованим фізичним навантаженням, що дозволяють (у залежності від змін фізіологічних функцій) певною мірою судити про функціональні можливості обстежених.

Звичайно для оцінки функціонального стану серцево-судинної системи застосовується стандартне фізичне навантаження — 20 присідань за 30 с. При оцінці реакції на цю пробу використовуються дані про зміну ЧСС і АТ, а також про характер і час їхнього відновлення. У дітей шкільного віку відразу після 20 присідань спостерігається приріст ЧСС на 30—50%, збільшення максимальне АТ на 10—20 мм рт. ст., зниження мінімальне АТ на 4—10 мм рт. ст. Звичайно через 1—2 хв ЧСС і АТ відновлюються. Така реакція серцево-судинної системи розцінюється як сприятлива.

В даний час для оцінки функціональних можливостей учнів і студентів застосовують також Гарвардський степ-тест.

Фізичне навантаження в цих тестах дозуються в залежності від віку і статі досліджуваних. При проведенні Гарвардського степу-тесту навантаження регулюється висотою сходинки і часом сходження: до 8 років—35 см, 2 хв; 8—12 років—35 см, 3 хв; 12—16 років (хлопчики) —45 см, 4 хв; 12—16 років (дівчинки) — 40 см, 4 хв.

Важливе значення має оцінка в дітей і підлітків функції дихання. Для цього визначаються ЖЕЛ, МВЛ і резерви дихання (РД). Належна МВЛ для дітей і підлітків дорівнює основному обмінові, що знаходять по таблиці Гаріса — Бенедикта, помноженому на коефіцієнт відповідно до статі і віком індивіда.

За результатами щорічних лікарських обстежень учні і студенти в залежності від стану здоров'я, фізичного розвитку функціональних можливостей розподіляються відповідно до положення, затвердженим Міністерством охорони здоров'я, на основні, підготовчі і спеціальну медичні групи по фізичному вихованню.

До основної медичної групи відносяться особи без відхилень у стані здоров'я або з незначними відхиленнями при гарному фізичному розвитку. У залежності від стану здоров'я, морфологічних і функціональних особливостей учнів і студентів їм рекомендуються заняття визначеним видом спорту. Так, короткозорість є протипоказанням до занять боксом, стрибками у воду, стрибками на лижах із трампліна, гірськолижним спортом, важкою атлетикою і мотоспортом; захворювання середнього вуха, зокрема перфорація барабанної перетинки, — до занять усіма видами плавання, водними лижами. У той же час цим особам дозволяються заняття іншими видами спорту.

До підготовчої медичної групи відносяться особи з недостатнім фізичним розвитком і слабко фізично підготовлені, без відхилень або з незначними відхиленнями в стані здоров'я. Заняття по фізичному вихованню в цій групі проводяться відповідно до навчальної програми, але за умови більш поступового освоєння комплексу рухових навичок і умінь, особливо зв'язаних із пред'явленням організмові підвищених вимог. Крім того, проводяться додаткові заняття для підвищення рівня фізичної підготовленості учнів. Їм надається відстрочка для здачі контрольних іспитів і норм ГТО. При поліпшенні стану здоров'я, фізичного розвитку і підвищенні функціональних можливостей представники цієї групи після додаткового медичного огляду переводяться в основну медичну групу. Усім віднесеним до підготовчої групи заняття спортом забороняються [19,197].

До спеціальній медичній групі відносяться особи, що мають відхилення в стані здоров'я постійного або тимчасового характеру, що дозволяють виконувати звичайні навчальні навантаження, але є протипоказанням до занять по навчальній програмі фізичного виховання. Заняття по фізичному вихованню в цій групі проводяться по спеціальних навчальних програмах, затвердженим Міністерством освіти України, Міністерством вищої і середньої фахової освіти України і погодженим з Міністерством охорони здоров'я України. Усі, хто відноситься до цієї групи, звільняються від здачі норм ГТО. Переклад зі спеціальної медичної групи в підготовчу виробляється або при щорічному медичному огляді, або після додаткового медичного обстеження.

Після гострих захворювань або загострення хронічних захворювань учні тимчасово звільняються від навчальних занять по фізичному вихованню (терміни поновлення занять див. у додатку IV), а потім строго індивідуально, з урахуванням клінічного видужання і рівня фізичної підготовленості їм визначається медична група. Наступні лікарські огляди дозволяють об'єктивно враховувати вплив навчальних занять по фізичному вихованню, виявляти можливі зміни в стані здоров'я й у фізичному розвитку, вносити необхідні корективи в процес фізичного виховання, у тому числі вирішувати питання про зміну медичної групи.

Недооцінка усебічного фізичного розвитку, надмірні й одноманітні навантаження, до подолання яких організм дітей і підлітків не пристосований, можуть привести до його однобічного розвитку, до фізичних і нервових перенапруг, а іноді і до повного припинення росту майстерності. Особливо це відноситься до навантажень, спрямованим на розвиток витривалості.

Викладач і тренер повинні знати, що заняття дітей фізичною культурою і спортом повинні бути емоційними, різноманітними по побудові, змістові і прийомам. Необхідно чергувати навантаження окремих м'язових груп, робити часті перерви на кілька хвилин, широко застосовувати різні рухливі ігри. Відомо, що діти добре переносять навантаження швидкісного характеру і гірше (через швидку стомлюваність) тривалі (на витривалість) і статичні навантаження, добре виконують вправи на спритність, координацію рухів, але за умови дуже поступового підвищення їхньої складності.

Негативний вплив на стан здоров'я і розвитку дітей і підлітків можуть зробити передчасний початок занять деякими видами спорту, ранні виступи у змаганнях, участь у змаганнях з дорослими. Існують вікові норми початку занять різними видами спорту, початку виступів у спортивних змаганнях, їхнього масштабу і змісту, переходу в категорію дорослих спортсменів. Ці норми необхідно строго дотримувати.

Одним з важливих розділів спільної роботи лікаря і тренера (викладача) є спортивна орієнтація і спортивний відбір. Вибрати для кожного підлітка вид спортивної діяльності, найбільш відповідний його індивідуальним особливостям, — задача спортивної орієнтації. Задача спортивного відбору — відібрати дітей, найбільш придатних у зв'язку з вимогами виду спорту.

Проблема спортивної орієнтації і спортивного відбору є комплексної, потребуючої використання педагогічних, психологічних і медико-біологічних методів [20,95].

Процес спортивного удосконалювання — тривалий процес, що проходить у кілька етапів: попередня спортивна підготовка (вік 7—10 років), початкова спортивна спеціалізація (10—12 років), цілеспрямована спортивна спеціалізація (13—15 років), оволодіння спортивною майстерністю (15—17 років), спортивне удосконалювання (18 років і більше).

Існують не тільки оптимальні терміни початку спортивної спеціалізації, але і вікові зони максимальних спортивних досягнень. Наприклад, вік шести фіналісток олімпійських ігор у плаванні—17,5 років, у легкоатлетичних метаннях— 26,2 роки.

На перших етапах відбір і орієнтацію варто проводити не по окремих видах спорту, а по групах видів спорту, тому що інтереси підлітка ще досить невизначені.

Відомо, що одні фізичні якості порівняно швидко піддаються тренуванню, інші ж досить консервативні. Розвиток будь-яких здібностей дітей має детерміновану, вірогідну і випадкову складові. Варто також враховувати, що не тільки рівень розвитку тих або інших ознак, але і динаміка їхнього розвитку визначають перспективність спортсмена.

РОЗДІЛ 3. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ ТРАВМАТИЗМУ ТА СПОСОБИ ЙОГО ПРОФІЛАКТИКИ

3.1 Загальна характеристика спортивного травматизму

Травма — це ушкодження з порушенням або без порушення цілісності тканин, викликане яким-небудь зовнішнім впливом. Розрізняють наступні види травматизму: виробничий, побутовий, транспортний, військовий, спортивний і ін.

Спортивна травма — це ушкодження, що супроводжується зміною анатомічних структур і функції травмованого органа в результаті впливу фізичного фактора, що перевищує фізіологічну міцність тканини, у процесі занять фізичними вправами і спортом. Серед різних видів травматизму спортивний травматизм знаходиться на останнім місці як по кількості, так і по вазі плину, складаючи усього близько 2%.