Смекни!
smekni.com

Философия 10 класс Огневюк профиль (стр. 2 из 8)

Людина не може уникнути світоглядних і філософських питань, відходячи від одного світогляду або філософії, вона неодмінно потрапляє у сферу інших поглядів.

У Стародавній Греції існувала філософська школа кініків (так на& зивають філософів, які були прихильниками відповідної системи поглядів). Кініки, або, висловлюючись латинською мовою, циніки (з грец. кінізм — собачий), вели невибагливий спосіб життя, що поля& гав у постійному самообмеженні та бідності, а також критикували погляди відомих тоді філософів. Бунтуючи проти філософії та запе& речуючи її, вони залишалися філософами, оскільки сформували свою систему ставлення до життя. Кініків досить часто називають першими хіпі (один із поширених молодіжних рухів, що зародився в 60&х роках ХХ ст. і виявлявся у втечі від зручностей сучасного життя, недбалого одягу, зачісок тощо).

Ідейні прабатьки хіпі не дуже відрізнялися від своїх послідовників, незважаючи на те, що їх розділяють тисячоліття. Трясучи перед од& ним із найвизначніших давньогрецьких філософів Сократом своїм лахміттям, кінік Антисфен говорив: «Я проста людина і не женуся за честолюбцями». На що Сократ йому відповідав: «Крізь діру твого плаща проглядає твоя пихатість».

Антисфен дійсно отримував задоволення від носіння лахміття, а усвідомлення того, що він не такий, як усі, тішило його самолюбство.

Учень філософа Антисфена, який став більш відомим за свого учи& теля, Діоген Синопський, згідно з переказами, жив у глиняній діжці, носив плащ, що був йому і одягом, і постіллю. Він міг спати, їсти й спіл& куватися будь&де. Одного разу Діоген розмірковував про дуже важливі речі, але ніхто його не слухав. Однак коли він став верещати, ніби птах, на ці звуки зібралися люди. Діоген став дорікати їм за те, що заради такої дрібниці вони позбігалися, а заради важливих речей навіть не по& ворухнулися. Розповідають, що одного разу він став викрикувати: «Гей, люди! — і коли на його вигуки збігся натовп, він накинувся на нього з палицею, промовляючи: — Я кликав людей, а не мерзотників».

У вас може скластися враження, що філософія — це захоплен& ня диваків, але це не так, оскільки філософія — не тільки погляди, а й спосіб життя, що відповідає цим поглядам, а кожна людина са& мостійно обирає, як їй жити і думати. У цьому й полягає значення філософії для звичайної людини.

Чим же займається філософія як наука? Ми вже знаємо, що Піфа& гор був першим, хто об’єднав любов і мудрість в одне слово «філо& софія». Любомудрість — як прагнення до знань і пошуку істини — стала не тільки способом життя, а й сенсом усього життя, покликанням для тих небагатьох, хто став філософами, а для всіх інших — фун& даментом наукового світогляду, оскільки будь&яка філософія є сві& тоглядною, але разом з тим не тотожною зі світоглядом.

Світогляд — це система поглядів людини, на основі яких форму! ється її ставлення до світу, а також до самої себе. Світогляд має май& же кожна людина, але одні спираються на переконання і вірування, що складаються під впливом життєвого досвіду і на цій основі розмірко& вувань про життя, або на авторитет релігії. Такий світогляд називають буденно життєвим. Інші надають перевагу науковому знанню, що і ви& значає їхній спосіб життєдіяльності. Ми можемо говорити про бу& денно життєвий, релігійний або науковий світогляди. Релігійний світогляд ґрунтується на вірі в надприродні сили, віру в Бога. Світо& гляд на відміну від філософії не потребує наукового обґрунтування. Людина, яка керується здоровим глуздом, але не вміє читати і писати, має свій світогляд. Однак такий світогляд відрізняється від філосо& фії, оскільки вона потребує теоретичного обґрунтування та більшого рівня наукового обґрунтування. Як бачимо, світогляд є ширшим від філософії, оскільки включає життєвий досвід, релігійні вірування, наукові знання, а філософія як цілісний світогляд спирається на наукове знання.

Що таке наука, або наукове знання? Ці два поняття не збігаються ні з книжковою «ученістю», ані зі знанням як таким. З першим понят& тям — тому, що ученість є наслідком накопичення наукового знання,


яке, очевидно, має передувати ученості; з іншим — тому, що те або інше знання (наприклад, технічне або практично наукове, яким ми керуємося в житті) мають бути в кожної людини, що, зрештою, відріз& няє її від тварини. Науковим знанням може оволодіти далеко не кож& ний. В історії стародавнього світу відомі народи високої культури — єгиптяни, вавилоняни, іудеї, фінікійці, які не знали науки, а їхні тех& нічні, астрономічні та інші знання передавалися протягом століть від покоління до покоління без відчутного розвитку. Вони вважалися не& спростовними істинами й здебільшого санкціонувались авторитетом релігії. Ці знання ніколи не доводили й не перевіряли, оскільки вважа& лося, що вони мали божественне походження. Загалом нам достемен& но не відома природа багатьох знань, якими володіли давні цивілізації.

Наприкінці VII — на початку VI ст. до н. е. з цими знаннями оз& найомилися давні греки, які швидко перетворили їх на справжнє наукове знання. Наприклад, Піфагор деякий час провів у Старо& давньому Єгипті і був, як тоді казали, одним із небагатьох «посвяче& них» у таємницю знання. Він створив перше об’єднання людей — піфагорійський союз, головним завданням якого було вироблення нового знання та навчання знань. З того часу знання почали розроб& ляти безкорисливо як знання заради самого знання, не пов’язуючи з життєвими потребами людини, а заради пошуку істини.

Кожен мислитель уважав, що має право сам дошукуватися до істин, змінювати й виправляти існуюче знання, що сприяло його вільному розвитку. Єгиптяни, а потім греки впродовж декількох століть закла& ли основи багатьох галузей науки: астрономії, геометрії, медицини, фізики, біології, історії, що об’єднувалися філософським началом і були спочатку лише певними напрямами філософії. Знання почали доводити й перевіряти, тобто будувати раціонально, у логічно розроб& леній системі понять. Стародавня Греція стала батьківщиною науки.

Піфагорійці, які поклоняються Сонцю

Наука є знанням, що народжується шляхом вільного особистого пошуку істини заради неї самої, має логічне обґрунтування та при! ведене в систему.

Проте фізика, хімія, біологія, як і багато інших наук, як ви вже зна& єте, вивчають специфічні явища і процеси, що не є всезагальними. Кож& на наука — лише маленький уривок великої книги знання, а всі науки в їх простому поєднанні — лише узагальнені уривки. Філософія дає можливість пізнати світ як цілісність. Однак вона не займається прос& тим додаванням одних наук до інших. Вона узагальнює найбільшсутніс& не та всеохопне знання, що дає людині можливість побачити єдність світу.

Отже, філософія — це наука про найзагальніші та універсальні питання, спрямовані на пошук вищого начала й сенсу буття. Філо& софія розглядає питання, на які не зважується жодна інша наука, зокрема унікальності й смислу людського життя, ставлення люди& ни до Бога, проблеми свідомості, ідею душі, її смерті та безсмертя, ідею пізнання, проблеми етики та естетики, найбільш сутнісні пи& тання життя суспільства та його історії.

Філософія відрізняється від конкретних наук ще й тим, що, на від& міну від фізики або хімії, які на одну проблему мають лише одну пра& вильну відповідь, досить часто розглядаючи, наприклад, походження світу, вона має багато варіантів відповідей.

Традиційно так склалося, що з найдавніших часів філософи поді& лилися на дві великі групи: ідеалістів і матеріалістів. Ідеалісти є при& хильниками того, що світ створено розумним началом — Богом, а ма& теріалісти стоять на позиції, що світ не створюваний, він завжди існу& вав, тільки в інших формах. У кожній із зазначених груп завжди було і залишилося й донині багато різних течій та філософських шкіл.

1. Ùî îçíà÷ຠñëîâî ô³ëîñîô³ÿ òà ÿêå éîãî ïîõîäæåííÿ?

2. ×îìó ô³ëîñîô³ÿ ïîñ³äຠîñîáëèâå ì³ñöå â íàøîìó æèòò³?

3. ßê ç’ÿâèëàñÿ ìåòàô³çèêà? Ùî áóëî îñíîâíèì çì³ñòîì ¿¿ â÷åííÿ?

4. ×îìó ô³ëîñîô³þ ââàæàþòü íå ëèøå íàóêîþ, à é ñïîñîáîì æèòòÿ?

5. Ùî º ñï³ëüíîãî òà â³äì³ííîãî ì³æ ô³ëîñîô³ºþ òà ñâ³òîãëÿäîì?

6. Ùî òàêå ñâ³òîãëÿä?

7. Ùî ìè íàçèâàºìî íàóêîþ òà íàóêîâèì çíàííÿì?

8. ×èì â³äð³çíÿþòüñÿ ³äåàë³ñòè â³ä ìàòåð³àë³ñò³â?

9. Ô³ëîñîôñüêà êëàñèêà. Ïðî÷èòàéòå óðèâîê ç ïðàö³ Â. Øèíêàðóêà «Ñâ³òîãëÿä ³ ô³ëîñîô³ÿ» ³ íà ö³é îñíîâ³ äàéòå âèçíà÷åííÿ ïîíÿòòÿì ñâ³òîãëÿä ³ ô³ëîñîô³ÿ.