Вищезазначене вимагає поліпшення правової основи міжбюджетних відносин з метою забезпечення відносної фінансової самодостатності бюджетів всіх рівнів. Тобто, завдання бюджетної реформи, яка розпочалася в 2000 році, зводиться до того, щоб перевести місцеві бюджету на власну дохідну базу, яка повинна бути достатньою для виконання закріплених за відповідними органами місцевого самоврядування функцій щодо надання суспільних послуг. З цією метою кожна територіальна громада повинна мати певну, хоча б мінімальну, ступінь економічної і фінансової міцності.
Досягнення державою стійкого економічного зростання та забезпечення рівня соціальної справедливості можливе лише за умови формування в країні ефективної податкової політики, створення надійної фінансової бази, забезпечення стабільного, вчасного та повного надходження платежів до бюджетів усіх рівнів. З метою реалізації вищезазначеного, необхідно вжити ряд заходів, а саме: підвищити роль місцевих податків і зборів шляхом розширення їх переліку та встановлення ефективного податкового адміністрування, яке дозволить при мінімальних затратах забезпечити максимальні надходження до місцевих бюджетів; удосконалити розподіл податків і зборів (обов’язкових платежів) між державним і місцевими бюджетами та удосконалити перерозподіл доходів між рівнями місцевих бюджетів шляхом внесення змін до податкового і бюджетного законодавства; запровадити ефективну модель формування власної дохідної бази місцевих бюджетів; привести систему оподаткування у відповідність із пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку країни; створити сприятливі умови для легального та ефективного функціонування реального сектору економіки.
Збільшення надходжень до бюджету розвитку місцевих бюджетів, надасть можливість місцевим органам влади забезпечити виконання регіональних програм інвестиційного характеру з урахуванням стратегічних пріоритетів розвитку регіонів.
За умов, що склалися перед новим урядом постало питання переорієнтації бюджетної політики на нові цілі та пріоритети. Прем’єр-міністр України М.Азаров підкреслює необхідність переходу від моделі економічного розвитку, орієнтованого на стимулювання споживання, до моделі стимулювання інвестиційної активності й розвитку вітчизняного виробництва. Для цього на його переконання, слід проводити активну політику підтримки національного виробництва, вітчизняного експорту й розвитку імпортозамінного виробництва [9, 40].
Такий підхід передбачає запровадження радикальних змін у проведенні бюджетної політики. Він націлює на досягнення реальних (а не проміжних, нерідко номінальних) кінцевих результатів. Посилення спрямованості на підтримку національної вітчизняного господарського комплексу є основою забезпечення його прискореного зростання. Відповідно даний курс має забезпечити поступальний економічний розвиток України.
Отже, сучасний стан економічного розвитку держави вимагає прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективності використання коштів бюджету для досягнення цих цілей в Україні.
Таким чином, поєднання теоретичних і практичних розробок стосовно організації, функціонування та вдосконалення бюджетного механізму сприятиме його подальшому удосконаленню, що позитивно відобразиться на темпах соціально–економічного розвитку суспільства.
Висновки і пропозиції
Бюджетний механізм є ефективним інструментом регулювання економічного розвитку, що полягає у використанні бюджетної архітектоніки, що визначається оптимальними співвідношеннями між елементами бюджетної системи, для впливу на динаміку показників економічного розвитку. Економічним змістом механізму бюджетного регулювання є розробка основних напрямів формування та використання бюджетних коштів, виходячи з необхідності вирішення завдань, які стоять перед суспільством на даному етапі його розвитку. Доцільним є використання структурно-функціональної моделі системи бюджетного регулювання, яка ґрунтується на інтеграції державного регулювання у сфері дохідної і видаткової частин бюджету, міжбюджетних відносин, дефіциту (профіциту) бюджету, державного боргу з урахуванням динаміки економічних процесів та зовнішньоекономічного середовища. Застосування даної структурно-функціональної моделі дозволяє визначити рівень збалансованості бюджетної системи як вагомої складової державного регулювання економіки та підвищити якість процесу бюджетного регулювання.
Експерти міжнародного валютного фонду, досліджуючи взаємозв’язок обсягів державних видатків і темпи економічного зростання, дійшли висновку, що видатки позитивно впливають на економічне зростання, якщо вони сприяють поліпшенню зміни розмірів капіталу у формі матеріальних активів, трудових ресурсів, технологій, ефективності використання ресурсів. Це спонукає до висновку про те, що державні видатки є вагомим фактором економічного зростання, але найсуттєвіше впливає не обсяг видатків, а саме їх структура.
Діючий бюджетний механізм регулювання економіки не можна вважати ефективним. Скорочення видаткової частини бюджету слід поєднувати з рівнями інфляції і в разі потреби зменшувати обсяги споживання, а не обсяги капіталовкладень. Збільшення обсягів внутрішніх заощаджень приведе до збільшення обсягів капіталовкладень і забезпечить економічне зростання держави.
Значним резервом розширення обсягів бюджетного інвестування народногосподарського комплексу України має стати перебудова структури бюджетних видатків, одним з напрямків якої є перегляд політики субсидій, соціального забезпечення та заробітної плати. Політика субсидій держави повинна базуватись на диференціації рівня доходів різних верств населення, оскільки менш забезпечені верстви населення витрачають порівняно більший обсяг своїх доходів, ніж високозабезпечені.
Розглядаючи вплив та роль бюджетного механізму регулювання економічного розвитку в дипломній роботі висвітлено ряд питань, зокрема розкрито сутність, призначення і роль бюджету та бюджетної системи в регулюванні економічного розвитку, а також необхідність та особливості становлення бюджетної системи та механізму бюджетного регулювання в Україні, проаналізовано особливості планування та виконання дохідної та видаткової частини, а також міжбюджетних трансфертів місцевих бюджетів, розглянуто зарубіжний досвід використання механізму бюджетного регулювання та напрями його вдосконалення в Україні.
Досліджуючи фінансові ресурси органів місцевого самоврядування спрямовані на регулювання економічного розвитку на прикладі місцевих бюджетів Хотинського району, слід відмітити про позитивну та врівноважену економічну ситуацію в районі, що спричинена збільшенням доходів зведеного бюджету району протягом періоду, що аналізується на 50068,5 тис. грн. до рівня 163375,0 тис. грн. в 2009 році. Поряд з цим збільшується питома вага офіційних трансфертів, частка яких в 2009 році складає 85,0%, що вкрай негативно позначається на фінансовій незалежності місцевих бюджетів району. Показники виконання видаткової частини бюджету свідчать про позитивну тенденцію зростання абсолютної суми фінансування, що дасть змогу більшою мірою виконувати органам місцевого самоврядування покладені на них функції. Протягом 2007-2009 років рівень виконання по зведеному бюджету району становив 98,8%, 101,6% та 100,6% відповідно, а це в свою чергу дає підстави стверджувати про ефективність бюджетного планування та формульного розподілу видатків.
Бюджетний механізм управління видатковою частиною бюджету є дієвим механізмом, засобом впливу на економічне зростання і підвищення інвестиційної активності. Аналогічним засобом, який може стимулювати або гальмувати інвестиційну діяльність, є посилення або послаблення фіскальної політики. Поглиблення економічної кризи в Україні, яке спостерігалось протягом останніх років, прагнення урядів, які постійно змінюються, подолати її шляхом дерегуляції і лібералізації економічних відносин, посилення податкового тиску свідчить про відсутність у державі дієвих ринкових механізмів, спрямованих на вихід з кризи і пожвавлення економічного розвитку.
Порядок формування бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів можна відобразити на прикладі бюджету Хотинського району наступним чином. Вихідним документом для формування бюджету розвитку району повинна бути довгострокова інвестиційна програма, що визначає як напрямки капітальних витрат району, так і його можливості у здійсненні цих витрат. Така програма включає: розгорнутий генеральний план розвитку району, призначенням якого є закріплення тенденцій розвитку районного простору; план розвитку окремих видів комунікацій (водозабірні й очисні споруди, мережа водоводів і т. ін.), що повинен визначати вимоги, які висуваються до параметрів комунікацій і інфраструктури об’єкта; плани конкретних об’єктів інфраструктури, що містять більш детальне описання проектів розвитку і реконструкції об'єктів інфраструктури. Необхідні також розрахунки витрат за підключення до мережі інфраструктури. Заключним документом у процесі підготовки інвестиційної програми має бути фінансовий план капітальних витрат, який містить проекти і обсяги витрат по них і визначає джерела, за рахунок яких вони будуть фінансуватися. На основі довгострокової інвестиційної програми району розробляється щорічна інвестиційна програма, яка після схвалення Хотинською районною державною адміністрацією стає основою для бюджету розвитку району на відповідний фінансовий рік.