Смекни!
smekni.com

Перспективи розвитку та удосконалення податкової системи (стр. 4 из 8)

Податок з обороту виступав найбільшим видом платежу, що сплачували підприємства з отриманих доходів до бюджету країни, який був набагато більшим, ніж відрахування коштів з прибутку підприємств. У свою чергу, по суті, податок з обороту був запроваджений на основі промислового податку, який було прийнято в 1921 р. і складався з двох частин: патентного збору та зрівнювального збору. Пізніше промисловий податок, разом з іншими податками, увійшов до податку з обороту.

Податок з обороту було введено 2 вересня 1930 р., який проіснував до 1990 р. Платежі з прибутку та податок з обороту виступали основними надходженнями коштів до бюджету, що виступали від підприємств.

Наприклад, в 1980 р. до Державного бюджету колишнього СРСР надходило близько 70% коштів підприємств у вигляді цих податків, до того ж, частка податку з обороту в бюджетних доходах становила 32,5%. Використання решти прибутку підприємства також регламентувалась різноманітними державними актами (законами, положеннями, постановами).

Інтерпретація економічної природи податку з обороту виходила зі вмісту вартості сукупного суспільного продукту, що складається зі затрат уречевленої минулої праці та затрат уречевленої живої праці. При цьому, в матеріальному процесі виробництва створюється необхідний продукт (продукт для працівника) і додатковий продукт (продукт для суспільства).

Переваги податку з обороту містились в принципах його побудови. Ними визнавались два основні:

· Одноразовість оподаткування. Це означало, що при просуванні товарів і продукції від виробника до споживача податок з їх обороту може бути стягнуто лише один раз.

· Стягнення податку на конкретному етапі (в певній ланці). Його суть полягала в тому, що вся величина податку, закладена в ціні товару, стягувалась один раз в одному з етапів просування товару – в одній з ланок: на підприємстві, в збутовій організації або торговій організації.

При проведенні податкової реформи в 1930 р. були спроби запропонувати і встановити одну форму чистого доходу в державному секторі – прибуток. Але ці рекомендації були відхилені, що пояснювалось наступним: «Державі для безпосереднього виконання функцій потрібен постійний, тривалий, гарантований дохід. Прибуток не завжди це забезпечує, так як з ряду об’єктивних і суб’єктивних причин план з прибутку може бути не виконаний, і запланована суму доходу не надійде в бюджет».

В останньому десятиріччі минулого тисячоліття принципи і підходи оподаткування прибутку підприємств в Україні суттєво змінились. В 1990 – 1994 рр. базою стягнення податку періодично виступали то балансовий прибуток, то валовий дохід підприємства; їх постійна зміна напружувала атмосферу в економічній системі. З 1995 р. податок стягується з балансового прибутку на основі Закону України «Про податок на прибуток підприємств.

Таблиця 2.1 Оподаткування підприємств в Україні в 1991 – 2004 р.

Роки

Об’єкт оподаткування Ставка податку, %
1991 Балансовий прибуток 35
1992 Валовий дохід 18
1993 (I квартал) Балансовий прибуток 30
1993 (II - IV квартал) Валовий дохід 18
1994 Валовий дохід 22
1995 Балансовий прибуток 30
1997 Балансовий прибуток 30
2000 Балансовий прибуток 30
2003 Балансовий прибуток 30
2004 Балансовий прибуток 25

Сьогодні в Україні прибутковий податок з підприємств стягується на основі Законів України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про податок на прибуток підприємств» та «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про систему оподаткування», прийнятих в 1997 р. Однак, значні зміни, що відбулися у фінансово-економічній системі України з 1997 р., свідчать про необхідність чергового докорінного перегляду вказаних правових актів, які є основними для підприємств в плані оподаткування.

Слід звернути увагу на те, що саме прибуток підприємств упродовж всього періоду невипадково був об’єктом особливої уваги держави, оскільки:

· У всіх країнах з розвинутою ринковою економікою якраз прибуток акціонерних товариств виступає базою для стягнення податку;

· Частка податку на прибуток підприємств була найвищою в доходах Державного бюджету;

· Механізм сплати податку на прибуток був найбільш зрозумілим і прийнятним для українських платників податків тощо.

Оподаткування валового доходу надає перевагу з фіскальної точки зору, оскільки розширюється база для стягнення податку і ,відповідно, збільшуються доходи бюджету. В цьому випадку простежується подвійне оподаткування заробітної плати: спочатку в складі валового доходу підприємства, а далі як особистого доходу фізичних осіб. Виникає суперечність, оскільки заробітна плата є елементом витрат підприємства, тому вона не може бути об’єктом для стягнення податку. Оподаткуванню у складі валового доходу підлягають і частини капіталу підприємства – оборотні кошти, амортизація та інші елементи, що є недоречним і несумісним з ринковою економікою, оскільки повністю виключає їхнє істинне призначення.

Об’єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань. До основних переваг податку на прибуток підприємств над податком на валовий дохід належать наступні:

· Ліквідація подвійного оподаткування заробітної плати;

· Надання активного призначення прибутку в процесі виробництва, його функції нагромадження, оскільки податок на валовий дохід зводить нанівець стимулюючу функцію прибутку, роблячи його пасивним у відтворювальному процесі;

· Податок на валовий дохід створює значні фінансові труднощі для окремих підприємств (малорентабельних і збиткових), оскільки вони змушені відраховувати не тільки увесь отриманий прибуток, щоби сплатити до бюджету країни податок на валовий дохід, але й віддати до того ж деяку частину оборотних коштів тощо.

В сучасному підприємницькому механізмі основним призначенням податків повинен стати захист майнових прав й інтересів юридичних і фізичних осіб, а також створення стимулів до підвищення ефективності виробництва, надаючи можливість юридично та фактично використовувати в економічних цілях свої доходи.

В структурі доходів Зведеного бюджету України податок на прибуток підприємств впродовж останніх років поступово скорочує питому вагу. Так, якщо в 1999 р. його частка становила 19,3%, то в 2000 р. вона зменшилась до 15, 7%. За період 1999 – 2002 рр. питома вага податку на прибуток підприємств скоротилась на третину.

Таблиця 2.2 Динаміка податку на прибуток п/п в доходах Державного бюджету України (млн.грн.)

Показник 1999 2000 2001 2002
Валовий внутрішній продукт, ВВП 130442 172952 204190 220932
Приріст ВВП, у % попереднього року 27,2 32,6 18,1 8,2
Прибуток 7427 13933 18741 14641
% до ВВП 5,7 8,1 9,2 6,6
Приріст прибутку, % до попереднього року 117,2 87,6 34,5 -21,9
Доходи Зведеного бюджету 32876 49118 54935 61954
Податок на прибуток п/п в доходах Зведеного бюджету 6353 7698 8280 9398
% 19,3 15,7 15,1 15,2
Особистий прибутковий податок в доходах Зведеного бюджету 4434 6378 8775 10824
% 13,5 13 15,9 17,5

Натомість, збільшилась частка деяких інших податкових доходів бюджету: особистого прибуткового податку (в 2000 р. на 5,3%, а в 2002 р. – майже на 10%), акцизного збору, та незначною мірою деяких інших видів податків і платежів (податок з власників транспортних засобів, мито, земельний податок тощо).

Рисунок 2.3 Частка податку на прибуток підприємств у податкових доходах бюджету держави станом на 01.01.2003 р.

За міжнародними стандартами, в Україні відрахування коштів з прибутку підприємств є найвищими в світі. Якщо частка вилучення коштів з прибутку в Японії становить близько 20% податкових надходжень до бюджету країни, то в Україні цей показник ще вищий – приблизно 25%. Однак, українські реалії дають підставу зробити висновок, що цей показник є набагато вищим (незважаючи на окремі податкові надходження).

Податковий тиск, розпочатий з 1991 р. урядом України і підтриманий законодавством, став сильним ударом для суб’єктів підприємництва. Приховування доходів і прибутків від оподаткування стало основним і звичайним видом тіньової економічної діяльності (як за кількістю учасників, так і за обсягом). Але, на відміну від деяких інших форм, цей вид тіньової економіки став властивим практично для всіх підприємств, які намагались і намагаються вижити за подібних фінансово-правових умов.

Мати податок на прибуток підприємств в якості основного джерела доходу бюджету невигідно, оскільки цей податок пригноблює бізнес, у результаті чого, в кінцевому рахунку, меншими від можливого рівня стають доходи та майно населення. Ступінь податкового тягаря для підприємницьких структур в Україні є одним з чинників, що негативно впливає на їхнє фінансове становище. Однак, в багатьох випадках воно залежить не тільки від самих податків, їх кількості й розмірів, а також від деяких обставин, які встановились в економіці країни: неврахування рівня інфляції, недосконалість системи калькуляції витрат для виробництва продукції, невикористання пільг при оподаткуванні прибутку тощо.