Смекни!
smekni.com

Фінансовий контроль та його роль в економічній системі держави (стр. 10 из 12)

бухгалтерський облік і звітність як об'єкти контролю вивчають щодо достовірності даних, закріплення матеріальної відповідальності за цінності, здійснення контролю за господарськими операціями, пов'язаними з прийманням та витрачанням матеріалів;

нестача цінностей та збитки, їх обґрунтованість і відповідальні особи - ревізія узагальнює перевірку інших об'єктів, де виявлено збитки, перевіряє, чи відповідають вони за розміром даним бухгалтерського обліку та іншим доказам; наскільки правильно встановлено матеріальну відповідальність конкретних працівників та розмір відшкодування збитків.

Джерелами інформації контролю операцій з матеріальними цінностями є нормативно-довідкова і фактографічна інформація. Використання ревізією НДІ (нормативних актів про поставку продукції виробничо-технічного призначення, її приймання та використання, з питань обліку і контролю матеріальних ресурсів, затверджених Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими органами державного управління).

За допомогою фактографічної інформації і НДІ ревізія, використовуючи методичні прийоми документалістики, перевіряє насамперед збереження матеріальних ресурсів, зокрема, укладення договорів про повну матеріальну відповідальність працівників, дотримання трудового законодавства, створення умов для чинності договорів та ін.; наявність підписів матеріально відповідальних осіб на облікових регістрах, які відображують підзвітність у них цінностей (оборотні відомості, машинограми та ін.). Ревізія вивчає організацію поточного контролю за збереженням і витрачанням цінностей, роботою матеріально відповідальних осіб, строками проведення інвентаризацій.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми

складаються з економічного аналізу, аналітичних та статистичних розрахунків і економіко-математичних методів.

Економічний аналіз застосовується при встановленні ритмічності поставки сировини на підприємство, виявленні відхилень від норм при витрачанні матеріалів та встановленні факторів, що зумовили перевитрати сировини тощо. Аналітичні та статистичні розрахунки використовують за допомогою обчислювально-розрахункових і логічних процедур, за якими складають порівняльні відомості, таблиці зіставлення витрат матеріалів та нагромадження їх за певні періоди, виявляють факти порушення технології у виробничих підрозділах, на конвеєрних лініях та ін.

Економіко-математичні методи допомагають виявити різного роду перевитрати сировини і матеріалів у заготівельних цехах при розкроюванні тканин, списанні перевитрат на міжлекальні вирізи, а також розкроюванні листового заліза, розпилювання фанери і деревини та ін.

Методичні прийоми узагальнення і реалізації

контролю операцій з матеріальними ресурсами істотних відмінностей від контролю операцій з коштами не мають.

Одночасно слід зауважити, що специфіка приймання матеріальних цінностей, зберігання та витрачання їх передбачає під час контролю складання аналітичних таблиць, машинограм, відомостей для використання у системі доказів.

Отже, контроль операцій з виробничими запасами (матеріальними цінностями) сприяє їх збереженню, раціональному використанню, а також реалізації та встановлені відповідальних осіб за заподіяння втрат, нестач або псуванні цінностей.

3. Напрямки удасконалення фінансового понтролю в Україні.

У цілому є всі підстави стверджувати, що стара всеохоп-лююча система державного фінансового контролю в Україні ліквідована, а нова, яка відповідала б завданням побудови ринкової економіки, ще не створена. Діюча ж система фінан­сового контролю в Україні далека від досконалості.

По-перше, вона не має узаконеної загальної процедури фі­нансового контролю, яка повинна бути обов'язковою до вико­нання при здійсненні контролю як усіма контролюючими орга­нами, так і підконтрольними об'єктами.

По-друге, законодавчо не визначено переліку і статусу органів, які покликані здійснювати державний фінансовий контроль з дотримання у своїй діяльності загальної процеду­ри державного контролю і специфічних процедурних стандар­тів.

Із цієї причини нині немає однозначної відповіді на те, чи належать до системи державного фінансового контролю Фонд державного майна, Державна інспекція по контролю за цінами, Антимонопольний комітет.

По-третє, відсутні нормативно-правові акти, які мають ви­значити відповідальність за несвоєчасне, нецільове або непов­не фінансування видатків.

По-четверте, обслуговування рахунків ряду розпорядників бюджетних коштів і надалі здійснюватиметься поза межами системи Державного казначейства.

Отже, доцільно вжити ряд заходів, спрямованих на підви­щення ефективності державного фінансового контролю в час­тині виявлення фінансових порушень, вироблення механізмів визначення міри відповідальності, а також відшкодування за­подіяних збитків. Основні з них такі:

— удосконалення порядку здійснення фінансового контро­лю органами законодавчої і виконавчої влади;

— розроблення механізму взаємодії і чітке розмежування повноважень і відповідальності між органами державного фі­нансового контролю з метою недопущення дублювання і пара­лелізму в роботі;

— доопрацювання основних положень взаємодії органів дер­жавного фінансового контролю з правоохоронними органами;

— удосконалення системи контролю за дотриманням зако­нодавства України при здійсненні валютних, експортно-імпорт­них і інших зовнішньоекономічних операцій;

— розроблення єдиної системи обліку результатів і оцінки якісних і кількісних параметрів діяльності органів державного фінансового контролю;

— розроблення більш дійового механізму повернення неза­конно використаних державних ресурсів і одержаних доходів від їх використання в бюджети і позабюджетні фонди — протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;

— розроблення порядку співробітництва з органами держав­ного фінансового контролю країн СНД, інших іноземних держав і міжнародних організацій, які займаються питаннями державного фінансового контролю;

— підвищення якості підготовки і перепідготовки спеціаліс­тів у галузі державного фінансового контролю;

— підвищення кадрового, інформаційного, технічного і мате­ріального забезпечення органів державного фінансового конт­ролю.

Для створення повноцінної правової бази фінансового конт­ролю потрібне визначення її елементів, принципів і форм ор­ганізації контролю та порядку взаємодії контролюючих органів у Законі "Про фінансовий контроль в Україні", що дасть змогу не допустити дублювання їхніх функцій, упорядкувати і підви­щити ефективність державного і недержавного фінансового контролю.

У проекті цього закону передбачено:

— створення цілісної системи спеціалізованого державного фінансового контролю, закріплення за Міністерством фінансів України статусу головного органу фінансового контролю у системі виконавчої влади;

— визначення об'єктів, суб'єктів фінансового контролю, фінансового правопорушення, методологічного та методичного фінансового забезпечення;

— усунення дублювання у системі органів державного конт­ролю шляхом чіткого розмежування функцій органів управлін­ня та суб'єктів фінансового контролю;

— урегулювання контролю у тих сферах фінансової діяль­ності, які не охоплені або не повністю охоплені системою фі­нансового контролю (сфера діяльності вищих органів держав­ної влади, система місцевого самоврядування, сфера діяль­ності органів внутрішнього відомчого контролю, комунального фінансового контролю, незалежного фінансового контролю);

— створення системи спеціального державного фінансового контролю за законністю діяльності органів місцевого самовря­дування у фінансовій сфері, що, зокрема, передбачає створен­ня регіональних контрольних органів, які не матимуть верти­кального підпорядкування і керівники яких призначатимуться Президентом України за поданням прем'єр-міністра України.

Ухвалення зазначеного законопроекту завершило б ство­рення правових основ функціонування цілісної системи фінан­сового контролю в Україні, сприяло б загалом зміцненню дер­жавної влади, місцевого самоврядування і стабільності фінан­сової системи, становленню ефективної системи державного контролю.

Одним із напрямів підняття ефективності фінансового конт­ролю як на державному, так і на регіональному рівнях є запровадження системи контролінгу. Контролінг — це управ­лінська концепція, що підтримує процеси прийняття рішень і управління за допомогою цілеспрямованого забезпечення ін­формацією з метою досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності. Сфера завдань контролінгу включає планування, контроль, оперативне керівництво, інформаційне забезпечення процесу управління.

Завдання контролінгу у сфері формування та використання фінансових ресурсів, на думку авторів, доцільно звести до:

— визначення інформаційної потреби відповідних інститу-ційних одиниць;

— удосконалення аналітичних засад фінансової політики;

— координації процесу планування, прогнозування, контролю;

— порівняння планових і фактичних показників;

— визначення альтернатив прийняття управлінських рішень. Основними функціями контролінгу у сфері формування і вико­ристання фінансових ресурсів регіону повинні бути:

1) сервісна функція, яка зводиться до надання необхідної інформації про створення і використання фінансових ресурсів

регіону за допомогою системи планування, нормування, обліку та контролю. Інформація має містити задані планові (норма­тивні) і фактичні дані;

2) функція прийняття рішень, яка відпрацьовує логіку і послідовність прийняття управлінських рішень і координацію їх виконання;

3) керівна функція, яка передбачає прийняття оперативних і стратегічних рішень у сфері формування та використання фінансових ресурсів регіону;