Смекни!
smekni.com

Основні теоретичні аспекти прибутковості підприємств (стр. 6 из 9)

Аналіз прибутку (збитку) операційної діяльності. Фінансовий результат від операційної діяльності охоплює результати основної й інших видів діяльності. Прибуток (збиток) основної операційної промислового підприємства визначатимемо як різницю виторгу від реалізації продукції у діючих договірних цінах (без ПДВ і акцизного збору) та повної собівартості реалізованої продукції.

Зміна прибутку від реалізації (роіт, послуг) може бути під впливом:

- зміни обсягу реалізації продукції;

- зміни структури реалізації продукції;

- зміни собівартості реалізованої продукції ;

- зміни цін на продукцію.

Для розрахунку впливу факторів на зміну прибутку від реалізації використовують порівняльні дані відповідних форм звіту про фінансові результати та перерахунок фактичної реалізації продукції за базовими цінами і витратами. Побудуємо аналітичну таблицю 2.6.

Таблиця 2.6 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (основної операційної діяльності) ВАТ «Черкаський хлібкомбінат» за 2005-2007р.р.

Показники

2005р.

Фактично за базовими цінами та витратами

2007р.

1.Виторг від реалізації продукції (без ПДВ і АЗ)

В0 131525,5

В' 128432,6

Вф 138652,7

2.Собівартість реалізованої продукції

С0 121247,4

С' 121695,6

Сф 125706,1

3.Прибуток від реалізації

П0

10278,1

П' 1667,4

Пф 12946,6

Загальне відхилення прибутку від реалізації продукції (∆П) становить

∆П=Пф – П0, (2.1)

Що за даними умови дорівнюватиме: 12946,6 – 10278,1 = 26685,5 тис. грн.

Визначимо вищеперелічених факторів на цю зміну.

1. Між зміною обсягу реалізації продукції і прибутку існує прямий зв’язок за умови незмінної рентабельності окремих виробів. Щоб розрахувати вплив обсягу реалізації продукції на відхилення прибутку,треба базове значення прибутку від реалізації скоректувати на приріст виторгу від реалізації при незмінних цінах на продукцію

∆Поб= П0* (В'/ В0-1) (2.2)

що за даними умови дорівнюватиме: 10278,1*(128432,6/131525,5-1)= =10036,5тис.грн

2. Зміна структури реалізації продукції може призвести до зміни прибутку, якщо обсяг продажу не зміниться, внаслідок різної рентабельності окремих виробів. Щоб розрахувати вплив структурних зрушень , потрібно знайти відхилення між прибутком фактичної реалізації за базовими цінами і витратами за базовим прибутком, а отриманий результат скоректувати на вплив обсягу реалізації

∆Пстр=( П' – П0)- ∆Поб (2.3)

що за умовами цієї таблиці дорівнюватиме:(1667,4 – 10278,1) – 10036,5 = -18647,2 тис.грн

3. Між зміною собівартості і прибутком існує зворотній зв’язок, за яким величина зниження (зростання) собівартості реалізованої продукції є адекватною до відповідного пиросту (зменшення) прибутку від реалізації продукції. Для того щоб розрахувати вплив собівартості на зміну прибутку від реалізації продукції,треба від собівартості фактично реалізованої продукції відняти собівартість фактичної реалізації за базовими витратами і змінити означення одержаного результату

∆Псв=-( Сф- С') (2.4)

що за даними умовами становитиме: -(125706,1-121695,6) = -4010,5 тис. грн.

4. Між зміною цін на продукцію і прибутком від реалізації існує прямий зв’язок, за яким приріст прибутку при незмінних інших умовах пропорційний до індексу цін на продукцію. Щоб розрахувати вплив цін, потрібно від виторгу фактично реалізованої продукції за базовими цінами

∆Пц= Вф- В' (2.5)

що за даними умови становитиме: 138652,7 – 128432,6 = 10220,1 тис. грн.

Узагальнений результат розрахунку впливу факторів має вигляд.

1. Зміна обсягу продажу продукції – 10036,5 тис.грн.

2. Структурні зміни у реалізації продукції - -18647,2тис.грн.

3. Зміна собівартості реалізованої продукції - -4010,5 тис.грн.

4. Зміна цін реалізованої продукції – 10220,1 тис.грн.

5. Сума відхилень- 26685,5 тис.грн.

Прибуток (збиток) за видами діяльності непрофільного характеру (підсобного сільського господарства, торгівлі, будівництва) аналізують за тими самими аналітичними факторами. Проте треба врахувати галузеву специфіку цих видів діяльності.


РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ

Підприємницька діяльність господарюючих суб`єктів спрямована на одержання прибутку. Саме наявність прибутку або можливість його одержання спонукає підприємства входити в певну сферу діяльності, а за відсуткості прибутку або загрози збитковості – покидати певний сегмент ринку.

Підприємство орієнтуючись при виборі рішення на мінімально можливий рівень витрат, як правило, розглядає цю задачу як засіб досягнення загальної мети – максимізації прибутку. Дана мета є головною для будь-якого підприємства, навіть якщо вона не формулюється у вигляді провідного мотиву діяльності. В окремих випадках підприємства можуть ставити за мету не максимізацію прибутку, а якісь інші завдання, наприклад, збільшення обсягу продажів, досягнення суспільного визнання, і заради них „жертвувати” певною частиною прибутку, задовольнившись його мінімальним рівнем, проте у такому випадку неможливо обійтись без прагнення до максимізації прибутку, принаймні, у довгостроковому періоді, поскільки за такою умовою створюється можливість раціонального розподілу ресурсів, забезпечення високої ефективності, а отже, успішної реалізації обраної цілі [23].

Дослідження свідчать, що ухилення від сплати податків є старим методом максимізації прибутку, який безпосередньо пов`язаний із порушенням правил проведення бухгалтерського обліку та складання звітності, що є певною проблемою, яка досліджується в багатьох країнах. В Україні спроба дати визначення цьому поняттю були зроблені вітчизняними вченими Є.В. Мнихом, Н.П. Шморгуном, П.Ю. Буряком, М.В. Римаром, Б.С. Івасівою та інші.

Слід відзначити, що на сьогодні тема впливу податку на прибуток на підприємницьку діяльність залишається малодослідженою проблемою.

На формування прибутку як фінансового показника роботи суб`єктів господарювання впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Прибуток – це кінцевий фінансовий результат від здійсненої підприємством підприємницької діяльності, який є основою усього фінансового потенціалу суб`єкта господарювання. Прибуток, зокрема, є видом фінансових ресурсів підприємства, тому наукове обгрунтування розподілу прибутку підприємств на державному рівні є важливим й об`єктивно необхідним.

Підходи, які використовуються на Заході, не завжди ефективні в умовах трансформації економіки України, тому актуальним є науково обгрунтоване адаптування досвіду функціонування зарубіжних фірм і дослідження та впровадження вітчизняних механізмів впливу податків на формування й використання прибутку підприємства.

Прибуток є на сьогодні єдиним потенційним джерелом коштів для українських підприємтсв, що за кращих умов могло б забезпечити реальне поповнення капіталу.

Виникнення такого поняття як „максимізація прибутку” пов`язано з бажанням підприємців отримати якомога більше грошей, і тому це явище, скоріш за все, не зникне, але середовище його існування можна звузити шляхом удосконалення законодавства та контролю. При стягненні податку на прибуток підприємств доцільно запровадити регресивну подткову шкалу, коли ставки податків зменшуються разом із підвищенням величини отриманого підприємством прибутку. Окрім цього варто ввести в Україні вищий за чинний рівень податок на прибуток для підприємств-монополій, що практикується в ринково розвинених країнах і який сприятиме встановленню належної податкової справедливості і компенсує достатньою мірою бюджетні доходи. Завдяки таким заходам зросте кінцевий фінансовий результат підприємств після оподаткування – чистий прибуток, що стимулюватиме здійснення податкових інвестицій. Водночас це сприятиме надходженню коштів до бюджету.