Аналіз залучення позикових коштів (стр. 3 из 9)

Інший метод оснований на встановленні статистичних зв’язків між окремими статтями балансу та обсягом реалізації, на основі чого будується модель, яка пов’язує заданий параметр (обсяг доходу від реалізації) і величину основних статей балансу.

Для цього необхідно провести кореляційно регресійний аналіз для побудови моделі. При цьому для встановлення статистичного зв’язку між статтями балансу і обсягом реалізації використовується рівняння лінійної регресії:

У = А + В.Х, (1.1)

Де У – величина певної статті балансу;

А і В коефіцієнти, що характеризують політику підприємства в тій чи іншій сфері;

Х – величина доходу від реалізації.

Для перевірки, чи існує зв’язок застосовується коефіцієнт кореляції, який обчислюється за формулою:

(1.2)

Відповідні коефіцієнти (1.1) розраховуватимуться по формулам:

(1.3)

(1.4)

де n - кількість фактичних значень; у- обсяг доходу від реалізації; х –відповідна стаття балансу.

Третій підхід полягає в тому, що для ефективного управління позиковими ресурсами чи не найголовнішим є прогнозування надходжень грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, які, як правило надходять нерівномірно в зв’язку з слабкою фінансовою дисципліною покупців[37,c.17-26]. Через це перші два способи прогнозування кредитних ресурсів доповнюються моделюванням надходженням коштів на розрахунковий рахунок підприємства.

З огляду на наявність статистичних відомостей про надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємства у попередніх періодах можна, використовуючи трендові моделі прогнозування, побудувати модель, що встановлює залежність між фактором часу і сумою надходжень коштів на рахунок підприємства. Початковим етапом побудови прогнозної моделі є визначення наявності в даному часовому ряді тенденції, що дозволяє знайти зв'язок між фактором часу і сумою коштів, що надходять на розрахунковий рахунок підприємства.

у = а + в.t . (1.5)

де у- обсяг коштів на рахунку;

t- час.

Коефіцієнти a і в розраховуються за формулами, аналогічним (1.3-1.4), після чого робиться прогноз у наявності коштів на рахунку підприємства у певні періоди. Наступним кроком є порівняння плану фінансування діяльності підприємства і наявної суми коштів (по прогнозу) на рахунку. Від’ємне сальдо вказує на необхідність залучення кредитів. Оптимальним нами бачиться поєднання другого і третього способу, так як в сукупності вони здатні найбільш адекватно описати ситуацію з наявністю і потребою в коштах на підприємстві.

1.3. Методи аналізу позикових коштів підприємства

Аналіз позикових коштів передбачає оцінку платоспроможності підприємства, яка безпосередньо залежить від вартості поточних та довгострокових зобов'язань (рис.1.2).

Необхідний обсяг позикового капіталу визначається за алгоритмом:

ПК = ОЗ + ІНА + ОА-К, (1.6)

де ПК — позиковий капітал;

ОЗ - залишкова вартість основних засобів;

ІНА - інші необоротні активи;

ОА — оборотні активи;

К — власний капітал.

Рис. 1.2. Напрями аналізу позикового капіталу[20]

Загальний аналіз позикового капіталу ґрунтується на його класифікації за джерелами формування, яку покладено в основу балансового групування пасивів підприємства. Додаткові класифікаційні ознаки, які можуть бути використані в аналізі позикового капіталу, передбачають його групування за терміном залучення та вартістю позикових коштів.

Схему групування позикового капіталу залежно від джерел його формування наведено на рис. 1.3.

Методика загального аналізу позикового капіталу базується на застосуванні методичних прийомів вертикального (структурного) і горизонтального (трендового) аналізу.

Рух позикового капіталу досліджується за допомогою балансового методу на основі моделі:

Зn+H=П+Зк (1.7)

де 3n, Зк - залишки позикового капіталу в цілому або за видами, відповідно, на початок і кінець аналітичного періоду;

Н - надходження позикових коштів протягом аналітичного періоду;

П - повернення позикових коштів позичальнику протягом аналітичного періоду.

Оцінка впливу елементів балансової моделі на зміну обсягу позикового капіталу здійснюється методом прямого рахунку за алгоритмом:

DЗк=DЗn + DН - DП, (1.8)

де DЗк , DЗn - абсолютна зміна залишків позикового капіталу на кінець і початок звітного періоду порівняно з базисним періодом, тис. грн.;

DН, DП - абсолютна зміна суми надходження і повернення позикових коштів протягом звітного періоду порівняно з базисним періодом, тис. грн.

Рис. 1.3. Класифікація позикового капіталу підприємства за джерелами утворення[19]

На основі балансової моделі обчислюються показники, що характеризують рух позикового капіталу, до яких належать:

- рівень надходження позикових коштів (РН) - визначається як відношення величини надходження позикових коштів до суми залишків на початок періоду і надходження позикового капіталу за період;

- рівень погашення боргових зобов'язань (РП) - обчислюється як відношення обороту з погашення боргових зобов'язань до суми залишків на початок періоду і надходження позикових коштів за період;

- коефіцієнт співвідношення оборотів з надходження позикового капіталу і погашення боргових зобов'язань (Кспів.).

Подальший аналіз ефективності використання позикового капіталу дозволяє визначити суму і частку чистого прибутку підприємства, отриманого внаслідок використання позикового капіталу у фінансово-господарській діяльності, і оцінити динаміку цих показників. Розрахунки здійснюються за наступними алгоритмами:

(1.9)

(1.10)

де П(пк) - сума чистого прибутку підприємства, отриманого внаслідок використання позикового капіталу у фінансово-господарській діяльності;

ПК - середні залишки позикового капіталу;

R_A - рентабельність активів підприємства;

D - частка чистого прибутку підприємства, отриманого внаслідок використання позикового капіталу у фінансово-господарській діяльності;

П - загальна сума чистого прибутку підприємства.

Далі проводять аналіз показників фінансової стійкості підприємства і структури його капіталу. Фінансова сталість підприємства показує стабільність його діяльності в світлі тривалої перспективи, її характеризує співвідношення власних і запозичених коштів, тому показники фінансової стійкості окреслюють ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, які мають тривалі вкладення у капіталі фірми, відображають здатність підприємства гасити довгострокову заборгованість. Йдеться про коефіцієнти незалежності, коефіцієнт концентрації залученого капіталу, коефіцієнт заборгованості тощо. Методику розрахунку цих коефіцієнтів відображено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Методика розрахунку показників фінансової стійкості[17,c.190]

Показник	Методика розрахунку	Норматив
Коефіцієнт незалежності		>0,6
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу		зменшення
Коефіцієнт заборгованості		<1,зменшення
Коефіцієнт здатності до маневрування власних засобів		>0, збільшення
Коефіцієнт довгострокового залучення позичкових засобів
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень
Коефіцієнт структури залученого капіталу

Коефіцієнт незалежності (автономності, власності, концентрації власного капіталу) характеризує частку власників підприємства в загальному обсязі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим фінансово сталіше, стабільніше підприємство, тим менше воно залежить від зовнішніх кредиторів. Рекомендована нижня межа цього показника - 0,6 (або 60%).

Коефіцієнт здатності до маневрування власних коштів (власного капіталу) показує, яку частину власного капіталу використовують для фінансування поточної діяльності, тобто вкладено в обігові кошти. Значення показника варіює залежно від галузевої належності підприємства.