Смекни!
smekni.com

Місце України в глобалізаційних процесах (стр. 16 из 17)

В Україні, всупереч логіці, склався не механізм підтримки національного виробництва, а навпаки - механізм його придушення і знищення. Недосконалою в Україні є і податкова система.

Трансформаційні процеси за рецептами МВФ і Світового банку негативно впливають на інвестиційний клімат України, хоча прихильники західних стратегій стверджують, що "радикальні реформи", що супроводжуються руйнацією виробництва, необхідні для залучення зарубіжних інвесторів.

Але в реальному житті все якраз навпаки. Інвестори залюбки вкладають гроші в економіки тих держав, які демонструють стабільне зростання і здатність забезпечувати ці процеси власними силами. А якщо цього не відбувається, ті крихітні інвестиції, що надходять, обумовлюються такими умовами, що виникає питання взагалі про їхню доцільність.

Відсутність інвестицій, в свою чергу, згубно впливає на розвиток економіки (не дозволяє їй розвиватися, призводить до застою і падіння виробництва). Статистика свідчить про величезні деструктивні, руйнівні наслідки, яких зазнали практично всі галузі народного господарства, переважна більшість підприємств. Протягом останніх років в Україні не було вирішено більшість із завдань структурної перебудови, тоді як внутрішній фінансовий потенціал поступово вичерпувався. Для розв'язання невідкладних проблем доводилося вдаватися до зовнішніх запозичень, а соціальні проблеми продовжували накопичуватися та поглиблюватися.

Таким чином, руйнація української економіки за рецептами ВФ і Світового банку може призвести і вже призводить до загрози економічній безпеці і самому існуванню України як незалглежної держави.

Надзвичайно важливою загрозою економічному суверенітету України у зовнішньоекономічній сфері є катастрофічне швидке зростання зовнішнього боргу. Останній зростає в процесі надання кредитів як специфічної форми оплати політики Уряду, певною мірою руйнівної і для української держави. В 1991 році борг становив 400 млн. доларів США.

Для вирішення фінансових проблем Уряд України охоче звертається до міжнародних фінансових організацій, і це має свої причини.

Загроза економічній безпеці України з боку відносин з міжнародними фінансовими організаціями існує не лише в зв'язку з проблемою зовнішньої заборгованості. Отримання кредитів від інституцій супроводжується додатковими, часто досить жорсткими, вимогами стосовно дотримання відповідного рівня інфляції, обсягів приватизації, дефіциту державного бюджету. І світовий банк, і Міжнародний валютний фонд надання кредитів країні пов'язують з вимогами скорочення соціальних програм, зокрема, зменшенням відрахувань до Фонду соціального страхування, стовідсотковою оплатою житлово-комунальних послуг і транспорту, збільшенням пенсійного віку.

Україні в цій складній кризовій ситуації, в якій вона знаходиться, дуже важко виконувати ці вимоги повною мірою. Спроби уряду все ж таки дотримуватись умов, що фіксуються кожного року в Меморандумі економічної політики, призводять до руйнації економіки України. Так, проведення жорсткої монетарної політики заганяє національну економіку в стан стагнації. Надмірний вплив на грошовий обіг і слаборозвинений ринок банківських послуг не тільки створює кризу неплатежів, зменшення валового внутрішнього продукту, але й реально погіршує національні конкурентні переваги, оскільки серйозно ускладнюються умови функціонування вітчизняних підприємств як в межах національної економіки, так і на міжнародних ринках.

Отже, можна зробити закономірний висновок, що для дійсного відродження України як суверенної держави необхідна розробка національної стратегії розвитку, яка неодмінно повинна враховувати питання пов'язані з проблемами незалежності в усіх сферах - економічної незалежності, незалежних дій Уряду в зовнішній і внутрішній політиці, національної безпеки України, незалежного мислення політичних діячів та економістів, а також розвитку власного самодостатнього виробництва.

Головним напрямом національної стратегії розвитку має стати державна підтримка вітчизняного виробника як складова економічної безпеки України. Потрібно орієнтуватись на нарощування експорту конкурентоздатних товарів і послуг, домагаючись позитивного платіжного балансу та еквівалентного товарного обміну на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Без такої моделі Україна приречена на те, щоб ніколи не бути учасником міжнародного економічного співтовариства.

Інтеграція України у світову економіку можлива лише за умови гарантування національної безпеки держави. Щодо відносин України з міжнародними фінансовими організаціями, це в першу чергу питання гарантії економічної безпеки, оскільки взаємовідносини реалізуються через посередництво надання кредитів та відповідно, зростання державного боргу. Тому очевидно, що, при розробці стратегії взаємовідносин України з МВФ, СБ та іншими фінансовими інститутами, в полі зору уряду має постійно знаходитись проблема зростання боргів та відсотків на них, з тим, аби запобігти виникненню загрози економічній безпеці, а відтак і економічному суверенітету країни.

Подальший розвиток відносин із міжнародними економічними організаціями гальмують дві групи проблем. Перша група включає проблеми, пов'язані із недосконалістю соціальної і економічної політики України, а саме: неефективність системи державного регулювання; непередбачуваність владних рішень; існування значних диспропорцій в економіці; монополізм виробників; криміналізаиія економіки, велика питома вага тіньової економіки. Друга група проблем стосується організації зовнішньоекономічної діяльності: недосконалість митного регулювання; грабіжницька податкова політика; бартеризація зовнішньої торгівлі тощо. Все це підриває довіру до України як надійного економічного партнера.

На шляху до міжнародного співробітництва перед Україною стоїть низка серйозних завдань, зокрема остаточне визначення національної моделі соціально-економічного розвитку, досягнення реальної керованості соціально-економічними процесами, створення стабільної національної фінансової та правової системи і розробка планів по входженню у світові економічні структури.

Одночасно, необхідним є внесення коректив у відносини з провідними міжнародними інститутами в напрямі розширення співробітництва, в першу чергу, для прискорення процесу модернізації економіки і розвитку високотехнологічних виробництв. Тобто, слід перенести акценти в політиці залучення іноземних фінансових ресурсів з фінансування поточних балансових потреб на фінансування структурної перебудови економіки України.

Тільки за таких умов Україна зможе гідно увійти до світового економічного співтовариства, стати рівноправним учасником світового прогресу.


4. СВІТ І УКРАЇНА : ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ГЛОБАЛЬНОГО ТА НАЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Глобалізація економіки прискорила створення могутніх транснаціональних компаній, вплив яких відчувається не тільки на уряди “сильних” країн, але й на уряди країн, ринки яких поглинаються. Неоднорідність, неоднаковість економічного розвитку країн веде до певних об'єднань заради виживання та полегшення життя у країнах, що розвиваються.

Супердержава Сполучені Штати Америки за останні десятиліття XX століття спочатку акумулювала та інтегрувала кадровий, інтелектуальний, науково-технологічний, фінансовий, виробничий потенціал Заходу, ефективно використала природні ресурси Земної кулі як противагу соціалістичній системі, а потім, після краху Радянського Союзу, ще більше зміцнила свою могутність і свій вплив у світі.

На початку третього тисячоліття головне запитання, що постало перед кожною державою, - чи спроможна вона реально конкурувати із країнами "золотого мільярда", чи буде вона фінансово залежна і яку стратегію ій обрати?

Тому, щоб зрозуміти до чого може привести Україну нинішній курс реформ, та яким шляхом їй іти, потрібно провести аналіз на основі проблем геоекономіки та геополітики.

На сьогодні виділяються такі світові цивілізації, які знаходяться у постійному стані розвитку та інтеграції: Європейська, Північноамериканська, Південно-Східної Азії, Ісламська, Латиноамериканська та Африканська. Найбільш розвинена, впливова і одночасно найбільш "агресивна" в завоюванні ринків - це Європейська цивілізація.

Кожне із цих об'єднань намагається мати ядерну зброю, створює спеціальні інститути, що координують економічні, політичні, культурні процеси в об'єднанні та сприяють розширенню сфер впливу. В цьому контексті особливий інтерес становлять постсоціалістичні країни, в числі яких і Україна з її виключним географічним положенням, багатими природними ресурсами та великим ринком збуту.

З точки зору економічного розвитку і багатства в світі сформувалось два полюси: "країни золотого мільярда", тобто розвинені країни, та периферія Світового господарства. "Країни золотого мільярда" споживають 80% природних ресурсів, що видобуваються на земній кулі, з яких 40% США забирають собі.

Розвинені країни в 60-ті роки XX століття, перш за все Європейська цивілізація, нав'язали світу свою ідеологію розвитку: лібералізацію та відкритість суспільства, яка виявилась для них дуже корисною.

Дійсно, якщо в 60-ті роки стандарт життя на земній кулі як відношення багатства країн "золотого мільярда" до багатства країн із периферії світового господарства з такою ж кількістю населення становив 39:1, то наприкінці XX століття, через 40 років проведення політики, коли розвинені країни почали "допомагати" третім країнам, це співвідношення стало майже 80: 1.