Смекни!
smekni.com

Малый бизнес (стр. 4 из 11)

У регулярно проведених опитуваннях у середовищі малих бізнесменів США головними причинами невдач їхньої діяльності найчастіше називають:

- Некомпетентність;

- Незбалансований досвід (наприклад, досвідчений інженер, але недосвідчений комерсант);

- Недостача досвіду в комерції, фінансах, постачаннях, виробництві, умінні заводити і підтримувати ділові зв'язки контакти.

Іншими причинами банкрутств малих фірм є:

- занедбаність бізнесу;

- погане чи здоров'я шкідливі звички;

- катастрофи, пожежі, злодійство і т.д.

- шахрайство.

Практика діяльності американських малих фірм свідчить про те, що наявності одного підприємницького досвіду і хватки недостатньо. У сучасному малому бізнесі вкрай необхідні спеціальні знання. Звичайно новий бізнес починає або комерсант, майже нічого не знаючий про виробництво, або інженер, що нічого не знає про комерцію. Нерідко власник малої фірми має занадто мало досвіду в керуванні особливими структурами бізнесу.

Шанси фірми на успіх підвищуються в міру її дорослішання. Фірми, що довго існують при одному власнику, приносять більш високий доход, чим фірми, що часто змінюють власників. Американська статистика показує, що жінки – власники малих фірм більш щасливі в бізнесі, чим чоловіка.

На невдачах малого бізнесу позначається невисока кваліфікація підприємців. Підприємці, що вже нагромадили досвід ведення справ у маленьких фірмах, як правило, більш щасливі. Якщо в керуванні фірми бере участь не одна людина, а підприємницька команда складається їхній двох, трьох чи чотирьох облич, шанси на виживання вище, оскільки колективне ухвалення рішення більш професійно. На тривалість функціонування фірми впливають і розміри фінансування на першому етапі. Чим більше первісний капітал, вкладений у фірму, тим більше можливостей її збереження в кризові періоди.

В даний час навіть у країнах з розвитий ринковою економікою відбувається посилення ролі малих підприємств, хоча їхня стійкість відносно низька. При росту чисельності малих підприємств, розвитий інфраструктурі і державній підтримці малий бізнес є важливим чинником рішення економічних і соціальних задач. Як правило, розвиток малого бізнесу є умовою рішення наступних проблем:

- формування конкурентних ринкових відносин, що сприяють кращому задоволенню потреб населення і суспільства;

- підвищення якості товарів, робіт, послуг. Прагнучи до задоволення запитів споживачів, малих бізнес сприяє підвищенню якості товарів, робіт, послуг і культури обслуговування;

- наближення виробництва товарів і послуг до конкретних споживачів;

- сприяння перебудови економіки. Малий бізнес додає економіці гнучкість, мобільність;

- залучення особистих засобів населення на розвиток виробництва. Партнери в малих підприємствах вкладають свої капітали в справу з більшою зацікавленістю, чим у великих;

- створення додаткових робочих місць, скорочення рівня безробіття;

- сприяння розкриттю таланта людей, розвитку різних видів ремесел;

- формування соціального шару власників, власників, підприємців;

- активізація науково-технічного прогресу;

- освоєння і використання місцевих джерел сировини і відходів великих виробництв;

- звільнення держави від збиткових підприємств за рахунок їхньої оренди і викупу.

Однак, аналізуючи підприємницьке середовище, можна виділити ряд причин, що гальмують розвиток малого підприємництва.

По-перше, складна економічна обстановка, що панує в країні: інфляція, спад виробництва, розривши господарських зв'язків, високий рівень процентних ставок, слабка правова захищеність підприємців.

По-друге, низький рівень організаційно-економічних і правових знань підприємців, відсутність належної ділової етики, господарської культури як у малому бізнесі, так і в державному секторі.

По-третє, негативне відношення визначеної частини населення, що зв'язує підприємництво прямо тільки з посередництвом, купівлею-продажем.

По-четверте, неотработанность організаційних і правових основ для регулювання розвитку бізнесу на регіональному рівні.

По-п'яте, слабість державної підтримки малого бізнесу.

Сформована економічна ситуація негативно впливає на малий бізнес в усіх напрямках. Рівень інфляції і ріст цін на усі фактори виробництва ставлять багато малих підприємств на грань банкрутства. І в їхньому числі в першу чергу виявляються підприємства, що функціонують у сфері виробництва товарів і побутових послуг для населення, що споживають сировину, матеріали й ін., вартість яких постійно росте. Податковий тиск також впливає на виробничі підприємства в сфері малого бізнесу. І сформовані економічні умови підривають стимули до підприємницької діяльності, послабляють підприємницький настрой.

Розділ 2. Аналіз динаміки малого бізнесу в Україні

2.1 Становлення та розвиток МП в Україні

У період 1991-1996 рр. МП в Україні під впливом різних процесів (гіперінфляція, бартеризація, зменшення обсягу внутрішнього ринку, тощо) перебував у кризовому стані і практично не розвивався. Так, чисельність зайнятих на малих та середніх підприємствах в Україні у 1996 році була меншою, ніж у 1991 році, хоча чисельність МП за цей час подвоїлася.

Зростання чисельності працюючих на МП почалося в Україні з 1997 року. Проте його темпи істотно відстають від темпів зростання кількості самих малих підприємств, що є виявом процесів, пов’язаних із “мікронізацією” малих підприємств, і може водночас бути свідченням зменшення ролі МП як фактора зайнятості та соціального захисту населення. Між тим, за цей час спостерігається й невпинне уповільнення темпів зростання чисельності МП (табл. 1). З огляду на те, що кількість МП на душу населення в Україні принаймні утричі відстає від показників країн Центральної і Східної Європи і удесятеро – розвинених країн світу, таке уповільнення навряд чи можна розглядати як свідчення насичення відповідних ринкових ніш. Скоріше, це є тривожною ознакою відсутності належного поширення ефекту від економічного пожвавлення на усі верстви національної економіки. Між тим, як вже відзначалося вище, на цьому тлі в останні роки спостерігається різке підвищення темпів зростання кількості підприємців-фізичних осіб. Фахівці, зокрема, відзначають тенденцію перереєстрації МП у форму приватного підприємництва з правом найму робітників. Зрозуміло, що такий вид підприємництва не можна розглядати як форму розвитку повноцінних МП, які здатні належним чином виконувати викладені вище соціально-економічні функції.

Таблиця 1

Основні показники розвитку малих підприємств в Україні

Показник 1996 1997 1998 1999 2000 2001
Кількість суб’єктів малого підприємництва (без селянських (фермерських) господарств), тис. од., у т. ч.: 871 1003 1131 1258 1421 1708
Кількість малих підприємств, тис. од. 96 136 173 197 218 233
Темп зростання за рік, % 41,7 27,2 13,9 10,7 6,9
МП на 10 тис. Населення, од. 19 27 34 40 44 48
Кількість суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб, тис. осіб 775 867 958 1061 1203 1475
Темп зростання за рік, % 11,9 10,5 10,8 13,4 22,6

За 2001 рік малими підприємствами вироблено продукції та надано послуг (за даними Держпідприємництва) на суму 22064,4 млн гривень, що становило більш ніж 7 % від загальнодержавного обсягу виробництва продукції.

Таблиця 2

Структура кількості малих підприємств України за формами власності, %

Форми власності 1998 1999 2000
Всього, у т. ч.: 100,0 100,0 100,0
Державна 1,8 1,5 1,5
Комунальна 3,3 3,0 2,8
Приватна 29,4 31,0 32,3
Колективна 65,0 63,7 62,8
Власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав 0,5 0,6 0,5

Ринкові трансформаційні процеси в економіці України сприяли відповідним змінам у формах власності малих підприємств. За період з 1992 року по 2000 рік частка малих підприємств з державною формою власності скоротилася з 14 до 1,5 %. У структурі недержавної форми власності частка колективної зросла з 50 до 62,8 %, а приватної – залишилася на рівні 32 %.

Проте, як видно з таблиці 2, структура малого підприємництва за формами власності після 1996 року практично законсервувалася. Мають місце лише незначні її коливання. Звертає на себе увагу досить повільне зростання частки приватної форми власності, хоча вважається, що в цій сфері вона є найбільш оптимальною. Її частка становить менше третини МП. Серед малих промислових підприємств частка приватної форми власності є ще меншою, ніж в цілому по МП і становила у 2000 році 20 %. За юридичною формою малі промислові підприємства колективної власності у 2000 році поділялися на: кооперативи - 2,3 %, акціонерні товариства - 8,6 %, колективні підприємства - 11,3 %, товариства з обмеженою відповідальністю – 65,0 %.

Таблиця 3

Регіональна структура МП в Україні у 2000 році за кількістю підприємств, середньосписковою чисельністю зайнятих та обсягами виробленої продукції

Регіони Кількість
підприємств
Чисельність Обсяги продукції
Одиниць Частка, % Тис. осіб Частка, % Млн грн. Частка, %
Україна 217930 100,00 1709,8 100,00 19432,7 100,00
АР Крим 9183 4,21 65,5 3,83 708,1 3,64
Вінницька 5221 2,40 52 3,04 418,8 2,16
Волинська 3468 1,59 32,7 1,91 248,9 1,28
Дніпропетровська 13494 6,19 107,9 6,31 1227,8 6,32
Донецька 24807 11,38 149,9 8,77 1704,5 8,77
Житомирська 5181 2,38 43,6 2,55 319,3 1,64
Закарпатська 5843 2,68 41,7 2,44 356,8 1,84
Запорізька 7972 3,66 65,5 3,83 866,5 4,46
Івано-Франківська 6146 2,82 47,7 2,79 372,7 1,92
Київська 5978 2,74 60,7 3,55 692,6 3,56
Кіровоградська 4369 2,00 34,5 2,02 282,7 1,45
Луганська 8764 4,02 68,9 4,03 593,5 3,05
Львівська 13612 6,25 124,3 7,27 1055 5,43
Миколаївська 6843 3,14 47,7 2,79 482,7 2,48
Одеська 9591 4,40 86,9 5,08 1081,6 5,57
Полтавська 6128 2,81 55,8 3,26 537 2,76
Рівненська 3650 1,67 37,2 2,18 272,8 1,40
Сумська 4944 2,27 44,5 2,60 408,8 2,10
Тернопільська 3030 1,39 31,1 1,82 241,4 1,24
Харківська 13392 6,15 111,3 6,51 1251,9 6,44
Херсонська 7615 3,49 35,1 2,05 331,4 1,71
Хмельницька 4519 2,07 41,8 2,44 344,7 1,77
Черкаська 5058 2,32 37,6 2,20 359,4 1,85
Чернівецька 2976 1,37 29,6 1,73 217,3 1,12
Чернігівська 3388 1,55 37,9 2,22 281,3 1,45
м. Київ 30691 14,08 202,6 11,85 4588,4 23,61
м. Севастополь 2068 0,95 15,8 0,92 186,8 0,96

Закон України “Про підприємства в Україні”, прийнятий у 1991 році, визначав критерієм віднесення підприємства до категорії малих чисельність працюючих, причому – диференційовано залежно від галузі, у якій функціонувало дане підприємство. Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва”, який набрав чинності з 1 січня 1999 року, критерії було змінено. До суб’єктів малого підприємництва відносилися юридичні особи, чисельність найманих працівників на яких не перевищувала 50 осіб, також було обмежено річний оборот коштів. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва”, прийнятий у 2001 році, визнає суб’єктами малого підприємництва фізичних осіб-підприємців, річний оборот яких не перевищує 500 тисяч гривень на рік, та юридичних осіб, на яких працює не більше 50 осіб та обсяг річного валового доходу яких не перевищує 500000 євро.