Смекни!
smekni.com

Інноваційна активність підприємницьких структур в умовах інтернаціоналізації української економіки (стр. 4 из 5)

Найбільше нової техніки освоєно підприємствами м.Києва (211 найменувань), Сумської (60), Донецької (59) та Запорізької (56 найменувань) областей.

У січні-вересні 2004р. інноваційну продукцію реалізовували 905 підприємств. Майже на кожному другому підприємстві її частка в обсязі промислової продукції становила менше 10%, на кожному п’ятому – 10-25%, на кожному сьомому – 25-50%, на кожному дванадцятому – понад 70%. Найбільший обсяг такої продукції реалізовано підприємствами машинобудування – 5,9 млрд.грн., майже 60% якого підприємствами, що виробляли транспортне устаткування, хімічної і нафтохімічної промисловості –1,7 млрд.грн., харчової – 1,4 млрд.грн.

Пожвавилась робота підприємств зі створення та впровадження нових чи значного удосконалення виробничих процесів. Порівняно з відповідним періодом минулого року їхня кількість збільшилась на 6,8% і становила 1168 процесів. Майже 60% прогресивних технологічних процесів впроваджено підприємствами м.Києва, Запорізької, Донецької та Харківської областей. У машинобудуванні створено та впроваджено 729 таких процесів, хімічній і нафтохімічній промисловості – 94, металургії та обробленні металу – 65, легкій промисловос- ті – 37 процесів.

Для здійснення нововведень підприємствами було придбано 168 нових технологій, з яких 30 за договорами про передачу права власності на об’єкти промислової власності або за ліцензіями на їхнє використання. Нові технології придбали 8,4% інноваційно активних підприємств. Найбільше їх придбано і використано підприємствами машинобудування (60 технологій), харчової промисловості (41), хімічної і нафтохімічної промисловості (25 технологій). Майже кожна четверта нова технологія придбана підприємствами м. Києва, кожна восьма – Харківської, кожна дванадцята – Донецької областей.

Механізацію і автоматизацію виробництва здійснювали 272 підприємства або 26% інноваційно активних підприємств. У цьому напрямі інноваційної діяльності працювали, в основному, підприємства машинобудування, харчової, хімічної і нафтохімічної промисловості, металургії та оброблення металу та легкої промисловості (відповідно 81, 64, 24, 20 і 15 підприємств). Понад 60% підприємств, що придбали нові засоби механізації і автоматизації виробництва, приходиться на м. Київ, Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку, Київську, Луганську, Харківську області.

Вище зазначені дані свідчать про по-перше, інноваційна активність, як підприємств, так і держави знижується. В других, знижуються обсяги експорту високотехнологічної продукції на світовий ринок. В 2006 р. експорт складав 1,45 млрд. дол. США - це лише 0,05% світового ринку і 4,8% від всього експорту України, хоча потенціал вітчизняного експорту високотехнологічної продукції значно більший і оцінюється приблизно в 10 - 15 млрд. дол. США, або 0,3 - 0,5 % світового експорту. Однією з важливих причин недостатнього використовування інноваційного потенціалу є відсутність адекватних організаційно - економічних структур, які б стимулювали його реалізацію. Перехід до ринкових відносин істотно змінив структуру джерел фінансування інвестицій та інновацій. У даний час основним джерелом є власні кошти підприємств. Структура джерел інвестицій у технологічне переозброєння української промисловості наблизилась до структури світового інвестиційного ринку, де 65 - 70% становлять власні кошти підприємств, з них приблизно 80% припадає на амортизацію і 20% на чистий прибуток. В Україні є вже певний позитивний досвід нових форм інноваційної діяльності - технополісів, технопарків. У цих структурах забезпечується безперервне відтворення інновацій, їх прискорена апробація, поєднання фундаментальних наукових досліджень і прикладних науково-технічних розробок, впровадження їх у виробництво [11].

Проаналізувавши динаміку показників інноваційної сфери промислових підприємств України, можна зробити висновок - аналізовані показники демонструють ряд небезпечних тенденцій, основні з яких:

- тенденція до збільшення частки обробної промисловості з низьким рівнем переробки;

- велика залежність від зовнішніх ринків через нерозривність внутрішнього, особливо для науково місткої продукції;

- мала питома вага витрат на інноваційну діяльність у ВНП.

Підсумовуючи викладене можна зробити узагальнюючий висновок, що на порядку денному стоїть питання розробки та запровадження механізму надання суттєвих пільг промисловим підприємствам, що розробляють та впроваджують інновації. Керівники підприємств вказують на відсутність попиту на інноваційну продукцію, тому необхідно забезпечити замовлення на інноваційну продукцію, зокрема - у рамках реалізації пріоритетних програм із енергозбереження та інформатизації. Потрібно поширити практику надання середньострокових кредитів із знижкою кредитної ставки тим підприємствам промисловості, які представляють вищі технологічні уклади і демонструють позитивну динаміку власного інноваційного розвитку.


РОЗДІЛ 3 ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

З метою активізації інноваційного процесу в Україні вбачається за доцільне розробити і запровадити в практику норми та заходи законодавчого й організаційного характеру. Для затвердження на законодавчому рівні пропонується розробити норми, які б встановлювали:

1. Порядок оподаткування, згідно з яким розмір бази оподаткування прибутку підприємств та організацій зменшувався б на суму коштів, яка була ними спрямована безпосередньо на науково-технічну та інноваційну діяльність.

2. Механізм забезпечення "податкових канікул" для учасників реалізації інноваційного проекту на термін до трьох років з часу підписання інноваційної угоди.

3. Новий тип оподаткування, згідно з яким податковий тиск на товаровиробника кінцевої продукції глибокої переробки був би меншим за податковий тиск на виробника сировини чи напівфабрикатів – це конче необхідна вимога зламу негативної тенденції до сировинізації економіки України. Природним для ментальності українців і відповідним до геоекономічної та демографічної ситуації нашої держави є перехід від екологічно небезпечних, енерго- та матеріалоємних виробництв до новітніх ресурсоощадливих і наукоємних високих технологій.

Пропонується розробити і запровадити у практику організаційні заходи щодо:

- державного страхування та відшкодування можливих ризиків від інноваційної діяльності з урахуванням інтересів інноватора, винахідника та інвестора, проектів при їх венчурному фінансуванні;

- розвитку сучасної інноваційної інфраструктури, яка була б максимально пристосована до роботи в ринкових умовах. У межах останніх заходів, наприклад, пропонується розробити за участю Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності, Міністерства освіти України, Державного комітету України з питань розвитку підприємництва та Державного інноваційного фонду міжгалузеву програму з активізації інноваційної діяльності у промисловості України. Її метою має бути підвищення інноваційної активності у промисловості за рахунок створення сприятливих умов для діяльності й активної спеціалізації учасників інноваційного процесу з метою плідної роботи та практичного використання результатів науково-дослідних робіт;

- створення та залучення до активної інноваційної, винахідницької та інвестиційної (до реального сектора економіки) діяльності фінансово-промислових груп в Україні.


ВИСНОВОК

Більшість передових промислових підприємств і організацій України усвідомили необхідність проведення інноваційної політики, проте невизначеність в структурній перебудові економіки і інші чинники, обумовлені національним менталітетом, перешкоджають приєднанню українських бізнесменів до світових інноваційних процесів.

Інновація - це використання в тій або іншій сфері суспільної діяльності (виробництві, економічних, правових і соціальних відносинах, науці, культурі, освіті і т. д.) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, направлених на вдосконалення соціально-економічної діяльності.