6. Стимулювання співробітництва університетської науки й організацій, що роблять наукомістку продукцію.
Основою інноваційної політики Євросоюзу є "План розвитку міжнародної інфраструктури інновацій і передачі технологій", прийнятий у 1985 році. Головна мета даного документа - прискорення і спрощення процесів втілення результатів наукових досліджень у готових продуктах на національному і наднаціональному рівнях, а також сприяння поширенню інновацій Євросоюзу .
З 1988 року діє програма "ВЕЛЬЮ" по поширенню в Євросоюзу результатів НДДКР.
У відповідь на падіння частки європейських компаній на ринках високих технологій були прийняті:
1. ЭСПРИТ - Європейська стратегічна програма наукових досліджень у сфері технології інформаційних систем
2. РАСІ - дослідження передових способів зв'язку в Європі (ціль - проведення спільних НДР в області інтегрованого широкополосного зв'язку )
3. ЭВРИКА - комплексна програма, спрямована на стимулювання появи шляхом альянсів між європейськими групами могутніх промислових компаній, здатних протистояти конкуренції, особливо з боку американських і японських корпорацій і організувати скоординовані європейські НДДКР у шести областях : оптроніка, нові матеріали, великі ЕОМ, могутні лазери, прискорювачі часток, штучний інтелект.
Стимулювання інноваційної діяльності в Євросоюзі здійснюється приблизно на тих же принципах, що прийняті у світовій практиці.
3. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ДІП УКРАЇНИ
3.1 Принципи і пріоритети інноваційної політики України
Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і доповнення до інших законодавчих актів, що повинні забезпечити введення цього закону в життя, дають гарантії функціонування науки як сфери діяльності. Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави в технологічних розробках.
Закон закладає основи переходу від базового до переважно цільового фінансування науки, чітко розмежовує функції Президента, Кабінету Міністрів, парламенту й інших структур у забезпеченні життєдіяльності науки.
На законодавчому рівні закріплена норма фінансування наукової і науково-технічної діяльності цивільного призначення.
Науково-технічна політика визначає основні цілі, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері. Держава покликана створювати сучасну інфраструктуру науки і готувати науково-технічні кадри, надавати державне фінансування і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення фундаментальних досліджень, довгострокових державних науково-технічних програм, підтримку пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки. Держава також веде статистику в науково-технічній сфері, забезпечує створення ринку науково-технічної продукції, оцінює науково-технічний рівень досліджень, нових технологій і техніки, здійснює експертизу науково-технічних проектів, налагоджує науково-технічне співробітництво з іншими державами.
Головні принципи державної науково-технічної політики Україні:
1. Демократизація і децентралізація керування в сфері науки і техніки;
2. Облік вимог екологічної безпеки ;
3. Підтримка (першочергова) науково-технічних робіт, що забезпечують дозвіл найважливіших проблем розвитку України шляхом добору науково-технічних пріоритетів;
4. Збалансованість розвитку фундаментальних і прикладних досліджень;
5. Підтримка конкуренції і підприємництва в науково-технічній сфері;
6. Створення і розвиток ринку науково-технічної продукції;
7. Участь науково-технічної громадськості у формуванні і реалізації державної науково-технічної політики.
Функції по реалізації державної науково-технічної політики виконують органи державного керування і недержавні структури, що у сукупності можна розділити на п'ять рівнів:
І рівень - Верховна Рада України;
ІІ рівень - Кабінет Міністрів України;
ІІІ рівень - міністерства, відомства й інші центральні органи керування;
ІV рівень - місцеві органи державної влади і керування ;
V рівень - організації, установи і підприємства, що є спільником у здійсненні науково-технічної політики.
Науково-технічну діяльність загальнодержавного значення фінансують з бюджету і державних позабюджетних фондів. Для фінансування і матеріально-технічної підтримки мір щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки в Україні формується Державний інноваційний фонд. Інші види науково-технічної діяльності здійснюють фінансування з власних і притягнутих засобів усіх суб'єктів науково-технічної сфери.
Пряме державне регулювання науково-технічної діяльності здійснюють за допомогою таких форм і методів: визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки, формування і реалізація національних, державних і міждержавних науково-технічних програм, формування і розміщення державного замовлення, бюджетне фінансування визначених видів науково-технічної діяльності, проведення державної науково-технічної експертизи, створення системи науково-технічної інформації, ведення патентно-ліцензійної діяльності, проведення метрології, стандартизації і сертифікації продукції в науково-технічній сфері, формування і заохочення науково-технічних кадрів.
З метою створення економічно сприятливих умов для науково-технічної діяльності держава застосовує фінансово-кредитні і податкові важелі:
1. Створення інноваційних фондів, сприяння організації і діяльності комерційних інноваційних банків, систем страхування науково-технічної діяльності;
2. Введення пільгового оподатковування і кредитування, застосування прискореної амортизації основних фондів підприємств, що виконують роботи з пріоритетних напрямків науково-технічного прогресу чи є спільником у формуванні інноваційних фондів.
Головним засобом реалізації загальнодержавних (національних) науково-технічних програм є державні (міжвідомчі ), галузеві (багатогалузеві ) і регіональні (територіальні ) програми.
Державні наукові і науково-технічні програми формує Міністерство України по справах науки і технологій на підставі цільових проектів і розробок, відібраних на конкурсних основах.
Обсяги фінансування загальнодержавних (національних) науково-технічних програм щорічно визначає Верховна Рада України під час прийняття Закону України про Державний бюджет України.
Положення про державні наукові і науково-технічні програми затверджує Кабінет Міністрів України.
3.2 Інструменти здійснення державного впливу в інноваційній сфері
Україна належить до держав з високим науковим потенціалом. Це передусім визнані у світі наукові школи, вагомі, а нерідко й унікальні досягнення в багатьох сферах - розробці нових матеріалів, біотехнології, радіоелектроніці, фізиці низьких температур, ядерній фізиці, електрозварюванні, інформатиці, телекомунікаціях та зв'язку. Держава, її політичне керівництво, органи законодавчої та виконавчої влади повинні створити такі умови, які забезпечували б не лише примноження цього потенціалу, а насамперед максимальну його віддачу. Держава має стати безпосереднім провідником інноваційного розвитку, замовником та організатором досліджень і розробок на найсучасніших напрямах науково-технічного прогресу.
Треба кардинально поліпшити фінансування науки шляхом як збільшення бюджетних видатків, так і залучення позабюджетних асигнувань. Першочергової державної підтримки потребує фундаментальна наука, що є основою створення власних високих технологій і важливим чинником оновлення наукового потенціалу. Необхідно зміцнити правові засади діяльності Національної академії наук України, посилити її роль у координації фундаментальних наукових досліджень, виробленні та проведенні державної політики в цій сфері.
На сучасному етапі актуалізується проблема зміцнення матеріально-технічної бази наукових установ, оснащення їх комп'ютерною технікою, новітнім обладнанням та приладами, створення належно оснащених регіональних та міжгалузевих центрів спільного користування. Необхідно підвищувати рівень комерціалізації результатів наукових досліджень, зменшувати інноваційні ризики високотехнологічних підприємств та венчурного капіталу за допомогою спеціальних фондів, увести в практику державне замовлення на впровадження у виробництво пріоритетних інновацій.
Невідкладним завданням є інституційне забезпечення державної науково-технічної та інноваційної політики, що передбачає:
- удосконалення чинної та розроблення нової нормативно-законодавчої бази науково-технічної і дослідної діяльності, фінансової й організаційної підтримки науки;
- створення сучасної патентно-інформаційної бази з довідково - пошуковим апаратом, використання світових досягнень інформатики в патентній технології;
- вироблення державної політики приватизації установ науково-технологічної сфери;
- удосконалення систем стандартизації та сертифікації, а також системи державної статистики науково-технічного прогресу, наближення її до європейських стандартів;
- застосування системи стимулювання, зокрема через податкові преференції кооперації науки і виробництва, а також механізмів регіональної підтримки науково-технічної діяльності, інноваційного перерозподілу робочої сили;
- розвиток і поглиблення міжнародного співробітництва в інноваційній сфері, її інформаційному та консалтинговому забезпеченні, трансферті технологій, насамперед з країнами ЄС та Росією.
Потребує вдосконалення та розширення правова база інноваційної діяльності; міжнародної науково-технологічної кооперації; регулювання ринку інновацій; оцінки інтелектуальної власності, експорту й імпорту продукції, виробленої з її застосуванням; податкового, кредитного та страхового стимулювання інноваційних підприємств і організацій.