Докладніше про державне регулювання розвитку підприємництва в Україні дивіться в главах 2 - 4 Господарського кодексу України (2004 р.)
5. Права і обов'язки державних органів контролю щодо підприємницьких структур
Право на перевірку діяльності підприємницьких структур мають такі державні органи України:
1) Міністерство аграрної політики.
2) Міністерство екології та природних ресурсів.
3) Міністерство охорони здоров'я.
4) Міністерство праці та соціальної політики.
5) Міністерство фінансів.
6) Державний комітет із будівництва, архітектури та житлової політики.
7) Державний комітет із земельних ресурсів.
8) Державний комітет промислової політики.
9) Державний комітет у справах охорони державного кордону.
10) Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації.
11) Державний комітет статистики.
12) Пенсійний фонд.
13) Головне контрольно-ревізійне управління.
14) Антимонопольний комітет.
15) Державна податкова адміністрація.
16) Державна митна служба.
17) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
18) Державний департамент ветеринарної медицини.
19) Правоохоронні органи.
20) Органи державної служби з карантину рослин.
21) Державна інспекція з контролю за цінами.
22) Органи санітарно-епідеміологічного нагляду.
23) Державна служба експортного контролю.
24) Органи пожежного нагляду.
25) Державна інспекція з контролю якості лікарських рослин тощо.
Державне втручання органів контролю у діяльність підприємницьких структур суттєво обмежив Указ Президента України "Про деякі заходи з врегулювання підприємницької діяльності" від 23 липня 1998 р. № 817/98. Відповідно до нього дозволяється не частіше, ніж раз на рік, проводити планову виїзну перевірку підприємства. У свою чергу, позапланова перевірка проводиться лише за певних обставин, серед яких: підприємство вчасно не подало документи обов'язкової звітності; під час зустрічної перевірки виявлено, що підприємство порушило певні норми законів; підприємство реорганізовується або ліквідується тощо. Планову виїзну перевірку всі контрольні органи мають проводити одночасно в той день, який визначить ДПА, а термін такої перевірки не повинен (для більшості підприємств) перевищувати 30 робочих днів.
Головна функція податкових органів - забезпечення податкових надходжень до бюджетів різних рівнів. Докладніше про функції податкових органів України можна довідатися із Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Особливістю діяльності податкових структур є те, що, крім планових та позапланових перевірок, вони можуть здійснювати й оперативні перевірки підприємств сфери послуг, громадського харчування, торгівлі. Під час цієї перевірки інспектори можуть обстежувати, крім виробничих приміщень, ще й складські, а також торговельні приміщення. Водночас податковий інспектор, який прийшов на перевірку, зобов'язаний зареєструватися в журналі реєстрації перевірок і подати керівникові фірми посвідчення на перевірку, яке є дійсним тільки на час перевірки (керівник фірми має право передзвонити у відповідну податкову організацію, яка дала дозвіл на перевірку).
У ДПА України створено спеціальний підрозділ - державну податкову міліцію, головною функцією якої є контроль за дотриманням податкового законодавства. Крім того, вона може займатися оперативно-розшуковою діяльністю, кримінально-процесуальною діяльністю тощо. Її діяльність регулюється Законом України " Про державну податкову службу в Україні" (від 04.12.1990 р. №509-XII) та Законом України "Про міліцію" (від 20.12.1990 р. №565-ХІІ).
Податкові органи, насамперед податкова міліція, мають право вилучити певні документи фірми, якщо остання приховує доходи від оподаткування. Але вилучатися документи можуть тільки на підставі вмотивованої постанови відповідного органу державної податкової служби. В той же час не дозволяється вилучати документи, що становлять державну і комерційну таємницю. Податківці мають право вилучити тільки ті документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність підприємства, їм заборонено робити будь-які позначки та написи на вилучених на підприємстві документах. Перед вилученням документів, які підлягають вилученню, податківець подає керівникові фірми постанову про вилучення документів. З оригіналів вилучених документів він знімає копії у присутності представника фірми, які передаються (завірені в установленому порядку) керівникові чи представникові фірми. Факт вилучення документів протоколюється, а одна з копій вручається посадовій особі підприємства (на випадок розгляду справи у суді).
Крім вказаних прав і обов'язків, податкові органи можуть зупинити банківські операції будь-якої підприємницької структури, якщо вона порушує податкове законодавство і не виконує відповідних застережень і приписів податкових структур. Передусім банківський рахунок може бути закрито при недотриманні процедурних вимог (недопущення посадових осіб податкових органів до обстеження обладнання, ЕККА, комп'ютерних систем, які застосовуються для розрахунків зі споживачами за готівку; неподання до податкових органів звітних документів; неподання до податкових органів свідоцтв про державну реєстрацію, ліцензій, патентів, інших дозвільних документів), за порушення правил податкового обліку, за порушення правил реєстрації, а також за неплатоспроможність перед державою. Всі ці дії здійснюються ДПАУ на основі "Положення про зупинення операцій платників податків на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах" (документ затверджено в наказі ДПАУ за № 191 від 23 квітня 1998 р.), інших законодавчих і нормативних актів.
Одним із головних завдань санітарно-епідеміологічної служби (СЕС) є санітарно-епідеміологічний контроль у сфері підприємництва. СЕС підпорядковується Міністерству здоров'я, а посадові особи цієї служби мають повноваження діяти тільки на відповідних адміністративних територіях (тільки в певному районі чи області). Працівники цієї служби, крім нагляду за дотриманням санітарних норм, проводять державну санітарно-гігієнічну експертизу і видають (або не видають) відповідні дозволи, роблять приписи щодо виявлених правопорушень, контролюють їх усунення, а у випадку нереагування підприємств на їх приписи можуть поставити питання про зупинення діяльності підприємницької структури.
Головні санітарні лікарі відповідних адміністративних територій мають досить широкі повноваження щодо впливу на діяльність підприємницьких структур. Вони контролюють, як на підприємствах здійснюються санітарні та протиепідемічні заходи; вирішують питання про доцільність проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи товарів, у тому числі експортних; роблять висновок про відповідність санітарним нормам щойно збудованих чи реконструйованих об'єктів; дають згоду на виділення земельної ділянки під забудову та інших потреб; дають згоду на видачу дозволу на проведення певних видів діяльності (особливо коли це стосується загрози здоров'ю людей); мають право безперешкодно входити на територію підприємств і до всіх офісних приміщень, пред'являючи службове посвідчення; відбирати зразки сировини чи продукції для державної санітарно-епідеміологічної експертизи (але в межах розумного).
При порушенні з боку підприємницьких структур санітарного законодавства санітарні лікарі можуть вжити таких заходів: обмеження, тимчасова або повна заборона діяльності підприємства чи будівництва об'єкта; накладення тимчасової заборони на виробництво, використання та продаж певної продукції; зупинення чи призупинення інвестиційної діяльності; вказівка власникам підприємства щодо усунення від роботи певних осіб; вилучення небезпечних для здоров'я продуктів чи хімічних речовин.
При перевірках (планових чи позапланових) службові особи СЕС можуть вжити до підприємства таких адміністративно-запобіжних заходів: обмеження діяльності; тимчасова заборона діяльності, припинення діяльності взагалі, заборона діяльності.
Крім того, посадові особи СЕС можуть накласти на підприємницькі структури такі фінансові санкції: штраф обсягом 25% вартості документації - за розроблення і використання документації, що не відповідає вимогам санітарних норм; штраф обсягом 100% вартості реалізованих товарів - за продаж забороненої продукції; штраф обсягом 100% вартості продукції - за виробництво або продаж небезпечної продукції; штраф обсягом 100% вартості проданих товарів - за реалізацію імпортної продукції, що не відповідає національним стандартам безпеки; штраф обсягом 25% вартості продукції, виготовленої протягом усього часу уникнення контролю, - за ухилення від контролю продукції з боку посадових осіб СЕС. Крім штрафів, за порушення санітарних норм передбачена адміністративна відповідальність, а в деяких випадках - карна відповідальність.
Усунувши порушення, виявлені СЕС, підприємство може відновити свою діяльність тільки після одержання дозволу на це. Таким дозволом є письмове рішення особи, що оформила постанову про порушення санітарних норм, або рішення органу, який цю постанову скасував.
Основними нормативними актами, якими керується СЕС, є Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні" (№1109 від 22.06.1999 р.); Наказ Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, припинення, зупинення)" (№67 від 14.04.1995 р.).