в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);
г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць.
Під час здійснення адміністративного нагляду начальник органу внутрішніх справ з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки має право змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг обмежень, передбачених цією статтею.
Розділ 4
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА ПРО АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД ТА КОНТРОЛЬ ЗА ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯМ
Стаття 11. Відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.
У разі злісного порушення правил адміністративного нагляду, передбачених статтями 9 і 10 цього Закону, особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, притягаються до відповідальності згідно з законодавством.
Президент України Л. Кучма
м. Київ, 1 грудня 1994 року
Стаття 1961. Порушення правил адміністративного нагляду.
Злісне порушення правил адміністративного нагляду, якщо воно вчинено особою, до якої двічі протягом року застосувались адміністративні стягнення за такі ж порушення, –
карається позбавленням волі на строк від шести місяців до двох років або виправними роботами на той же строк.
Самовільне залишення піднаглядним місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а так само неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд при звільненні з місць позбавлення волі, –
караються позбавленням волі на строк від одного року до трьох років.
Кримінальний кодекс України
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН
ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ
«ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ»
Стаття 2...
Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян проводиться при пред’явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби – військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
Стаття 5. Додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення.
1. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, в тому числі:
а) жінкам, які мають дітей віком до шести років;
б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;
в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п’ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
г) особам передпенсійного віку (чоловікам при досягненні 58 років, жінкам – 53 років);
д) особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування.
2. Для працевлаштування зазначених у пункті 1 цієї статті категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5 процентів загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.
У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств, установ і організацій у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств, установ і організацій.
3. У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті, у межах установленої броні з підприємств, установ і організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у п’ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, установ і організацій, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.
Стаття 8. Право громадян на працевлаштування.
Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.
Стаття 27. Розмір матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки.
1. Громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу і безробітні, згідно з пунктом 1 статті 26 цього Закону, в період професійної підготовки і перепідготовки виплачується матеріальна допомога в розмірі 75 процентів їх середньої заробітної плати за останнім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.
Стаття 28. Умови виплати допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованим на загальних підставах.
2. Право на допомогу по безробіттю мають незайняті (непрацюючі) громадяни, визнані у встановленому порядку безробітними.
3. Допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку (підпункт «г» пункту 1 статті 5 цього Закону) – до 720 календарних днів, а громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.
4. У період пошуку роботи та безробіття громадянин зобов’язаний сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій працівників державної служби зайнятості.
Стаття 29. Розміри допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованих на загальних підставах.
1. Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, визнані у встановленому порядку безробітними і мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі:
а) не менше 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних днів.
Президент України Л. Кучма
м. Київ, 21 листопада 1997 року
НОРМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
за злочини, скоєні в місцях позбавлення волі, умисне псування майна та обладнання
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ЗЛОЧИНИ СКОЄНІ В МІСЦЯХ
ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Стаття 691. Дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ.
Тероризування у місцях позбавлення волі засуджених, що стали на шлях виправлення, або напад на адміністрацію, а також організація з цією метою злочинного угруповання або активна участь у такому угрупованні, вчинені особами, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Ті ж дії, вчинені особливо небезпечним рецидивістом або особою, засудженою за тяжкий злочин, –
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
Стаття 71. Масові безпорядки.
Організація масових безпорядків, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а так само активна участь у масових безпорядках –
караються позбавленням волі на строк від двох до дванадцяти років.
Ті ж дії, якщо вони призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, –
караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
Стаття 89.
Умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна –
караються позбавленням волі на строк до одного року, або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від тридцяти до восьмидесяти офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.
Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, а так само умисне знищення чи істотне пошкодження лісових масивів шляхом підпалу –
караються позбавленням волі на строк до десяти років.
Умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна або лісових масивів, вчинене шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це діяння спричинило людські жертви або завдало особливо великої шкоди, –
карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
Стаття 90. Необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна.
Необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна, що спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки, при відсутності ознак злочину проти громадської безпеки –