Постанова В.Р, (стр. 4 из 10)

карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 94. Умисне вбивство.

Умисне вбивство, вчинене без вказаних у статті 93 цього Кодексу ознак, –

карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Стаття 101. Умисне тяжке тілесне ушкодження.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, або таке, що спричинило втрату будь-якого органу або втрату його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний з стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, –

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер мучення або мордування, або коли воно сталося внаслідок систематичних, хоч би й не тяжких тілесних ушкоджень, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, а так само вчинене особливо небезпечним рецидивістом, –

карається позбавленням волі на строк від п’ти до дванадцяти років.

Стаття 102. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривале порушення функцій будь-якого органу або інший тривалий розлад здоров’я без наслідків, зазначених у статті 101 цього Кодексу, –

карається позбавленням волі на строк до чотирьох років або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 106. Умисне легке тілесне ушкодження.

Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або короткочасну втрату працездатності, –

карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на цей же строк.

Умисне легке тілесне ушкодження без наслідків, зазначених в частині 1 цієї статті, –

карається виправними роботами на строк до шести місяців, або штрафом у розмірі до сорока офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати, або громадською доганою.

Стаття 107. Побої і мордування.

Умисне нанесення удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю, –

Ті самі діяння, що носять характер мордування, –

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 122. Мужолозтво.

Мужолозтво, тобто статеві зносини чоловіка з чоловіком, вчинене з застосуванням фізичного насильства, погрози або використанням безпорадного стану потерпілого, –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Те саме діяння, вчинене групою осіб, або щодо неповнолітнього, або особою, яка раніше вчинила такий злочин, –

карається позбавленням волі на строк до восьми років.

Стаття 183. Втеча з місця позбавлення волі або з‑під варти.

Втеча з місця позбавлення волі або з‑під варти, вчинена особою, яка відбуває покарання або перебуває в попередньому ув’язненні, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Ті самі діяння, вчинені повторно або за попереднім зговором групою осіб, або поєднані із заволодінням зброєю чи її використанням, або з насильством, чи способом, небезпечним для життя або здоров’я інших осіб, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Стаття 183¹. Ухилення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Ухилення від відбування покарання засудженого, якому дозволено короткостроковий виїзд з місця позбавлення волі, –

караються позбавленням волі на строк до одного року.

Стаття 183³. Злісна непокора вимогам адміністрації виправно-трудової установи.

Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправно-трудової установи або інша протидія адміністрації у здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання піддавалася протягом року стягненню у вигляді переведення в приміщення камерного типу (одиночну камеру) або переводилася в тюрму, –

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Ті ж дії, вчинені особливо небезпечним рецидивістом або особою, засудженою за тяжкий злочин, –

караються позбавленням волі на строк від одного року до п’яти років.

Стаття 183⁴. Незаконна передача заборонених предметів особам, яких тримають у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових і лікувально-виховних профілакторіях.

Прихована від огляду передача або спроба передачі будь-яким способом особам, яких тримають у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових і лікувально-виховних профілакторіях, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а так само інших заборонених для передачі предметів, вчинена після накладення адміністративного стягнення за такі ж дії, або систематично, або у великих розмірах, –

карається позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від п’ятидесяти до ста офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Стаття 222. Незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут вогнестрільної чи холодної зброї, бойових припасів та вибухових речовин.

Носіння, зберігання, придбання, виготовлення або збут вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин без відповідного дозволу –

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Особа, яка добровільно здала вогнестрільну зброю, бойові припаси або вибухові речовини, що зберігались у неї без відповідного дозволу, звільняється від кримінальної відповідальності.

Носіння, виготовлення або збут кинджалів, фінських ножів або іншої холодної зброї без відповідного дозволу –

караються позбавленням волі на строк до п’яти років або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 229¹. Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка, пересилка або збут наркотичних засобів.

Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або пересилка з метою збуту, а так само незаконний збут наркотичних засобів –

карається позбавленням волі на строк до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Ті ж дії, вчинені повторно або за попереднім зговором групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 229³–219⁵ цього Кодексу, або особливо небезпечним рецидивістом, а так само якщо предметом цих дій були наркотичні засоби у великих розмірах, –

караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 229⁶. Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або пересилка наркотичних засобів без мети збуту.

Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або пересилка наркотичних засобів без мети збуту –

карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років.

Ті ж дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 229¹–219⁵ і 229⁹ цього Кодексу, –

караються позбавленням волі на строк до п’яти років.

Кримінальний кодекс України

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ОСІБ, ПОЗБАВЛЕНИХ ВОЛІ

Стаття 72. Підстави і розмір матеріальної відповідальності осіб, позбавлених волі.

Особи, позбавлені волі, несуть матеріальну відповідальність за заподіяні в період відбування покарання матеріальні збитки державі. Якщо збитки спричинені в процесі виконання трудових обов’язків, засуджені несуть матеріальну відповідальність в розмірі і на підставах, визначених законодавством про працю. В інших випадках збитки відшкодовуються в розмірі і на підставах, визначених громадянським законодавством.

В разі заподіяння матеріальних збитків злочином, скоєним в період відбуття покарання, відшкодування збитків проводиться на загальних засадах.

Стаття 73. Порядок відшкодування матеріальних збитків, спричинених позбавленими волі особами.

Матеріальні збитки, заподіяні державі особами, позбавленими волі, в період відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за постановою начальника виправно-трудової установи.

До винесення постанови повинен бути встановлений розмір збитків, обставини, за яких вони були заподіяні, і ступінь вини засудженого в заподіянні збитків. В процесі перевірки обов’язково вимагається його письмове пояснення.

Постанова начальника виправно-трудової установи про відшкодування збитків оголошується засудженому під розписку.

Засуджений може оскаржити постанову начальника виправно-трудової установи вищій посадовій особі.

Вища посадова особа може відмінити постанову про відшкодування збитків або зменшити розмір суми, що підлягає відшкодуванню.

Невірно утримані суми підлягають поверненню засудженому і зараховуються на його особистий рахунок.

Після звільнення засудженого від покарання збитки, не відшкодовані в період відбуття покарання, можуть бути відшкодовані за рішенням суду в установленому законом порядку.

Виправно-трудовий кодекс України

ПЕРЕЛІК ПРЕДМЕТІВ І РЕЧЕЙ,
ЯКІ МОЖУТЬ МАТИ ПРИ СОБІ ЗАСУДЖЕНІ