Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
§ 27, 28, сторінки 16–17
ПОРЯДОК НАДАННЯ ЗАСУДЖЕНИМ КОРОТКОСТРОКОВИХ ВІДПУСТОК
Стаття 391. Короткострокові виїзди за межі місць позбавлення волі.
Засудженим, що утримуються у виправно-трудових установах загального режиму, можуть бути дозволені короткострокові виїзди за межі місць позбавлення волі на строк не більше семи діб, не враховуючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше п’яти діб), у зв’язку з виключними особистими обставинами:
смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого;
стихійне лихо, що спричинило значні матеріальні збитки засудженому або його сім’ї.
Дозвіл на короткостроковий виїзд дається начальником установи по виконання покарань по узгодженню з прокурором та з урахуванням особистості і поведінки засудженого. Час знаходження засудженого поза межами установи по виконання покарань зараховується в строк відбуття покарання. Вартість проїзду засудженого сплачується ним особисто, або його родичами. За час знаходження засудженого за межами установи по виконання покарань заробіток йому не нараховується.
Виправно-трудовий кодекс України, стаття 391
ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЗАСУДЖЕНИХ
З ПРАЦІВНИКАМИ УСТАНОВИ
§ 16. Взаємовідносини працівників виправно-трудових установ і засуджених.
1. Взаємовідносини працівників виправно-трудових установ із засудженими визначаються метою виправлення та перевиховання засуджених і грунтуються на суворому дотриманні вимог законності.
Примітка: у взаємовідносинах із засудженими до співробітників ВТУ прирівнюються і військовослужбовці підрозділів внутрішніх військ.
2. Працівники виправно-трудових установ зобов’язані постійно зміцнювати правопорядок у місцях позбавлення волі, проводити цілеспрямовану виховну роботу серед засуджених, виявляти та проводити упереджуючу роботу із спробами ведення ними паразитичного способу життя, уміло поєднувати високу вимогливість з уважним ставленням до кожного засудженого. Їм категорично забороняється входити в будь-які зносини із засудженими та їх родичами, що не викликані інтересами служби, а також користуватися їх послугами.
3. Засуджені зобов’язані бути ввічливими з працівниками виправно-трудових установ, беззаперечно виконувати їх вказівки.
4. Засуджені звертаються до працівників виправно-трудових установ на «Ви», називають їх «громадянин», чин, посаду або ім’я і по батькові.
Працівники виправно-трудових установ звертаються до засуджених на «Ви» і називають їх «засуджений», «громадянин» або прізвище.
§ 17. Правила поведінки засуджених.
2. Засуджені до позбавлення волі зобов’язані:
і) під час зустрічі з працівниками виправно-трудових установ та іншими посадовими особами, які відвідують установи, вставати і вітатися з ними.
3. Засудженим до позбавлення волі забороняється:
л) вживати жаргонні слова, давати та присвоювати прізвиська.
Правила внутрішнього розпорядку, 1997р.
§ 16, 17; сторінки 9–10
ЗАКОН УКРАЇНИ
м. Київ 8 жовтня 1991 року
ПРО ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ
(витяг)
Стаття 1. Громадянство в Україні
В Україні існує єдине громадянство.
На підставі двосторонніх міждержавних договорів допускається подвійне громадянство.
Стаття 2. Належність до громадянства України
Громадянами України є:
особи, які на момент набрання чинності цим Законом проживали в Україні, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, які не є громадянами інших держав і які не заперечують проти набуття громадянства України;
особи, які працюють за державним направленням, проходять військову службу або навчаються за межами України, за умови, якщо вони народилися чи довели, що постійно проживали на її території, не перебувають у громадянстві інших держав і не пізніш як через рік після набрання чинності цим Законом виявили бажання стати громадянами України;
особи, які набули громадянства України відповідно до цього Закону.
Стаття 11. Особи без громадянства
Особи, які проживають на території України і не є громадянами України та не мають доказів своєї належності до громадянства іноземної держави, вважаються особами без громадянства.
Стаття 12. Підстави набуття громадянства України
Громадянство України набувається:
за народженням;
за походженням;
через прийняття до громадянства України;
через поновлення у громадянстві України;
за іншими підставами, передбаченими цим Законом;
за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Стаття 17. Прийняття до громадянства України
Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
Умовами прийняття до громадянства України є:
відмова від іноземного громадянства;
постійне проживання на території України протягом останніх п’яти років.
Це правило не поширюється на осіб, які виявили бажання стати громадянами України, за умови, якщо вони народились чи довели, що хоч би один з їх батьків, дід чи баба народилися на її території і не перебувають у громадянстві інших держав;
володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;
наявність законних джерел існування;
визнання і виконання Конституції України.
Зазначені вимоги можуть не враховуватись лише у виняткових випадках за рішенням Президента України щодо окремих осіб, які мають визначні заслуги перед Українською державою.
Спрощений порядок надання громадянства України може застосовуватись до жінок, які одружені з громадянами України, на їх прохання і за умови відмови від іноземного громадянства.
До громадянства України не приймаються особи, які:
вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид, чинили насильницькі дії проти національної державності України;
засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини.
Стаття 18. Поновлення у громадянстві України
Особу, яка раніше перебувала у громадянстві України, може бути за її клопотанням поновлено у громадянстві України.
Стаття 19. Підстави припинення громадянства України
Громадянство України припиняється:
внаслідок виходу з громадянства України;
внаслідок втрати громадянства України;
за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Стаття 20. Вихід з громадянства України
Вихід з громадянства України здійснюється за клопотанням особи в порядку, встановленому цим Законом.
У виході з громадянства України може бути відмовлено, якщо особа, яка порушила клопотання про вихід, має невиконані зобов’язання перед державою або майнові зобов’язання, з якими пов’язані істотні інтереси громадян чи державних організацій, кооперативних та громадських об’єднань.
Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка порушила клопотання про вихід, притягнуто до кримінальної відповідальності як обвинуваченого або щодо неї є вирок суду, який набрав законної сили і підлягає виконанню.
ПРАВА ЗАСУДЖЕНИХ
1. Засуджені до позбавлення волі можуть:
а) розпоряджатися особистим часом, відведеним їм розпорядком дня, не порушувати при цьому правил поведінки;
б) отримувати в посилках (передачах) і зберігати у відведених для цього місцях продукти харчування та предмети першої потреби (додаток 5);
в) зберігати предмети і речі, які передбачені переліком (додаток 7);
г) купувати продукти харчування і предмети першої потреби в асортименті, передбаченому переліком (додаток 8);
д) приймати участь в культурно-масових і спортивно оздоровчих заходах, користуватися бібліотекою, настільними іграми;
є) приймати участь у самодіяльних організаціях засуджених;
ж) у відведених місцях розводити декоративних риб та кімнатні рослини;
з) користуватися у приміщеннях для збереження продуктів харчування та прийняття їжі водонагрівальними пристроями заводського виготовлення;
і) відправляти через пошту або передавати родичам під контролем адміністрації особисту літературу і періодичні видання;
к) придбавати за свої кошти, які знаходяться на особистих рахунках, телевізори, холодильники, програвачі, радіоприймачі в розрахунку: телевізор, програвач—один на загін, радіоприймач—один на житлове приміщення.
Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
§17, сторінки 9–10
ОБОВ’ЯЗКИ ЗАСУДЖЕНИХ
2. Засуджені до позбавлення волі зобов’язані:
а) суворо дотримуватись правил поведінки і розпорядку дня, встановлених у виправно-трудових установах;
б) бережливо ставитись до державного майна;
в) сумлінно ставитись до праці;
г) утримувати в чистоті житлові та службові приміщення, робочі місця, за встановленим зразком застеляти ліжка, додержуватись правил особистої гігієни, зберігати свої продукти харчування у відведених для цього та спеціально обладнаних місцях;
д) у встановленому порядку виконувати роботи щодо благоустрою місць позбавлення волі та прилеглих до них територій, а також для покращання культурно-побутових умов засуджених;
є) пересуватися групами по території виправно-трудових установ тільки строєм;
ж) носити встановлені нагрудні знаки згідно затвердженим зразком (дода-ток 9);
з) у тюрмах, приміщеннях камерного типу та дисциплінарних ізоляторах виходити на прогулянку і додержувати встановлені на час прогулянки правила поведінки, прибирати в камерах;
і) під час зустрічі з працівниками виправно-трудових установ та іншими посадовими особами, які відвідують установи, вставати і вітатися з ними;