Компанія «АРС», яка контролює на сьогодні 75% ринку коксу та коксохімічної продукції України в 2011 році за оцінками повинна відійти від активної роботи на ринку. В результаті прийнято рішення про передачу «АРСа» компанії «МетІнвест», дочірньої компанії SCM створеної рішенням зборів акціонерів ЗАТ SCM 16 січня 2010 року. Відповідно всі механізми контролю «АРСа» над коксохімічними, вугільними, вуглезбагачувальними та іншими підприємствами передаються дочірній компанії SCM. Кінець «АРСа» - це свідчення про глобальні процеси в компанії Ахметова. В 2008 році рентабельність гірничо-металургійного бізнесу Ахметова суттєво знизилась. Частково це відбулось внаслідок зміни влади, але основними причинами все ж залишаються економічні. А за результатами 2009 року Р. Ахметов збільшив свій статок до 12 млрд. дол., чому сприяла чергова зміна влади та сприятлива кон'юнктура на ринку [4].
Індустріальний союз Донбасу (ІСД) виник у грудні 1995 р. Його співзасновниками стали Донецьке регіональне відділення Академії технологічних наук України, Академія технологічних наук України, Академія економічних наук України, Донецька торгово-промислова палата, ВАТ ,Азовінтекс" (м. Маріуполь), ЗАТ „Візаві". Остання структура стала найбільш визначальною в ІСД. Головою ради директорів корпорації ІСД є Сергій Тарута.
Нині ІСД контролює ВАТ ,Азовсталь", ВАТ ,Алчевський металургійний комбінат", ВАТ „Харцизький трубний завод", ВАТ „Алчевський коксохімічний завод", ВАТ „Дніпропетровський трубний завод", ВАТ „Енергомашспецсталь", агрофірми „Ольга" і „Зоря", Діанівську птахофабрику, ЗАТ „Бахмуцький аграрний союз", ВАТ „Каранський елеватор". Через структуру Донецького індустріального союзу контролюють шахту „Красноармійськвугілля", шахту ім. Бажана (ДХК „Макіїввугілля"), шахту „Родинська" (ВО „Червоноармійськвугіл-ля"), шахту „Холодна балка" (ДХК „Макіїввугілля"), шахту „Північна" (ДХК „Макіїввугілля"), шахта „Комуніст" (ДХК „Жовтень-вугілля"), шахту „Краснолиманську". Корпорація ІСД контролює Авіакомпанію „ІСД-Авіа", Краматорський цементно-шиферний комбінат „Пушка", НДІ гірничої механіки ім. Федорова, ВАТ „Узнафтагазбуд" (на території Узбекистану), ВАТ „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", 51% акцій ЗАТ „Степнотехсервіс" (Таврійський ГЗК), 25% ВАТ „Азовмаш", ВАТ „Слов'янський завод важкого машинобудування, ВАТ „Сніжнянськхіммаш", ВАТ „Старокраматорський завод важкого машинобудування", ВАТ „Дружківський машинобудівний завод", ВАТ „Кам'янський машинобудівний завод", завод гірничорятувальної техніки „Горизонт", а також спільно з ЗАТ „АРС" корпорацію „Укрвуглемаш" (шість заводів в Україні та два російські підприємства). Цій групі також належить Камиш-Бурунський залізорудний комбінат, ряд залізорудних і марганцевих ГЗК. ІСД є великим газотрейдером, що закуповує газ у „Ітери", у Туркменістані й Узбекистані. Під контролем ІСД перебуває футбольний клуб „Металург". Експерти схильні зараховувати до сфери впливів ІСД інтернет-видання Pro-Ua й „Інвест-газету" [5].
Прорватися на ринки ЄС українські металурги намагаються непрямими методами. Ефективним способом стала купівля активів - невеликих сучасних металургійних заводів - у країнах ЄС. Таким чином вже давно й успішно діють російські підприємства: закордонні придбання мають „Северсталь", „Евразхолдинг", Новолипецький, Магнітогорський меткомбінати та група „Мечел". Нещодавно українські ФПГ ввійшли в коло по-європейському орієнтованих інвесторів. Куплений у конкурентний боротьбі з індо-британським велетнем мет-завод Huta Czestochowa в Польщі поряд з угорським Dunaffer дав можливість ІСД увійти на новий ринок. Підприємство, що коштувало ІСД чималих грошей (заплачено близько 380 млн. дол., а з урахуванням інвестпрограми й погашення боргів сума доходить до мільярда доларів), може стати першим, але далеко не останнім придбаним у Польщі. Раніше ІСД викупив значний пакет акцій метало-торговельної організації Zlomrex S.A. Крім цього, ІСД претендує на купівлю вугільних шахт Jastrzebska Spolka Weglowa S.A., коксохімічного заводу Koksownia Przyjazn Sp., комплексу трубних заводів Walcownia Rur Jednosc.
Група „Інтерпайп".
Групу створив у 1990 р. 30-річний кандидат технічних наук Віктор Пінчук. Спеціалізація „Інтерпайпу" - металургія, труби великого й середнього діаметрів. Нині у складі групи перебувають Науково-виробнича інвестиційна корпорація „Інтерпайп", українсько-американська компанія „Байп", акціонерний банк „Кредит-Дніпро". У власності „Інтерпайпу" - ВАТ „Нижньодніпровський трубний завод", ВАТ „Новомосковський трубний завод", ЗАТ „Нікопольський завод безшовних труб", ВАТ „Нікопольський завод феросплавів", 6 цукрових заводів (Сумсько-Степанівський, Воронезький, Низівський, Буринський, Чупахівський, Пивненківський).
Найбільшими акціонерами та клієнтами банку „Кредит-Дніпро" є Українсько-американське товариство з іноземними інвестиціями „Лого-імпекс", ВАТ „Нижньодніпровський трубопрокатний завод", AT „Південформатика", ВАТ „Нікопольський південнотрубний завод", ЗАТ „Нікопольський завод нержавіючих труб", ВАТ „Алчевський металургійний комбінат", ВАТ Дніпропетровський завод з ремонту й будівництва пасажирських вагонів", ВАТ „Алчевськкокс", ЗАТ „Промарматура", „Сетаб Україна", ВАТ „Завод ,Дніпропрес", ВАТ „Дніпровський металургійний завод ім. Комінтерну". „Інтерпайп" управляє активами дніпропетровського ВАТ „Втормет" і Нікопольського ЗАТ „Ремонтний завод".
Віктор Пінчук, за даними української преси, отримав також контроль над курортно-рекреаційним комплексом Криму. Упродовж тривалого часу „Інтерпайп" є головним спонсором московського Театру імені Ленінського комсомолу („Ленком"). У складі медіаімперії Віктора Пінчука перебувають телевізійні канали СТБ, „Новий", ICTV, дніпропетровський 11-й канал, газета „Факты и комментарии" [5].
Разом з Р. Ахметовим В. Пінчук в 2004 р. купив комбінат „Криворіж-сталь" за 700 млн. дол. Ця незаконна угода була ліквідована в 2005 p., коли „Криворіжсталь" був перепроданий Фондом держмайна компанії Міттал Стіл за 4,6 млрд. дол.
Група „Приват" четверта після SCM Ахметова, ІСД та „Ітер-пайпу" Пінчука бізнес-структура України.
„Приват" володіє значними активами в нафтовому, металургійному бізнесі, особливо у феросплавному, виробництві харчових продуктів, а також низкою інших об'єктів. Бізнес-група „Приват" народилася в 1991 p., коли Ігор Коломийський і ще два партнери - познайомилися із Сергієм Тигіпком. Він запропонував відкрити банк. На той час, щоб відкрити банк потрібно було 50 мільйонів рублів - тоді це дорівнювало приблизно 1 мільйону доларів".
Говорячи про природу свого стартового капіталу, один із власників групи Боголюбов згадав, що починав у радянсько-фінському підприємстві, яке продавало комп'ютери на території СРСР. Тоді ж він познайомився з Коломийським. Потім вони працювали в Москві в структурі, що централізовано завозила в Україну телевізори, холодильники, калькулятори.
В нафтовому секторі бізнес-група володіє акціями найбільшої в Україні нафтовидобувної компанії „Укрнафта", а також двох нафтопереробних заводів на заході країни - „Нафтохімік Прикарпаття" (м. Надвірна, Івано-Франківська обл.) і НПК „Галичина" (м. Дрогобич, Львівська обл.). Володіє великою кількістю бензозаправних станцій, працює з ТНК й іншими компаніями. Серед активів групи в металургійному бізнесі є гірничо-збагачувальний комбінат „Суха балка" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.), „певна частка участі" у Південному ГЗК і в металургійному заводі ім. Петровського (м. Дніпропетровськ), а також пакети акцій коксохімічних заводів -„Баглійкокс", Дніпродзержинський КХЗ і Дніпропетровський КХЗ ім. Калініна. „Привату" належать два ГЗКу з видобутку марганцевої руди - Марганецький і Орджонікідзевський (Дніпропетровська обл.), частка в другому в країні Запорізькому заводі феросплавів і контроль над третім в Україні Стахановським заводом феросплавів. Бізнес-група „Приват" бере участь у феросплавному заводі в Румунії. Його купили в ліквідатора, реанімували, він дуже успішно зараз працює.